Визначення вимог до захищеності інформації

Історично сформований підхід до класифікації державної інформації (даних) по рівнях вимог до її захищеності заснований на розгляді й забезпеченні тільки однієї властивості інформації - її конфіденційності (таємності). Вимоги ж до забезпечення цілісності й доступності інформації, як правило, лише побічно фігурують серед загальних вимог до систем обробки цих даних. Уважається, що раз до інформації має доступ тільки вузьке коло довірених осіб, то ймовірність її перекручування (несанкціонованого знищення) незначна. Низький рівень довіри до АС і перевага до паперової інформаційної технології ще більше збільшують обмеженість даного підходу.

Якщо такий підхід у якімсь ступені виправданий у чинність існуючої пріоритетності властивостей безпеки важливої державної інформації, то це зовсім не означає, що його механічне перенесення в іншу предметну область (з іншими суб’єктами і їхніми інтересами) буде мати успіх.

У багатьох областях діяльності (предметних областях) частка конфіденційної інформації порівняно мала. Для комерційної й персональної інформації, так само як і для державної інформації, що не підлягає засекречуванню, пріоритетність властивостей безпеки інформації може бути інший. Для відкритої інформації, збиток від розголошення якої незначний, найважливішими можуть бути такі якості, як доступність, цілісність або захищеність від неправомірного тиражування. Приміром, для платіжних (фінансових) документів найважливішим є властивість їхньої цілісності (вірогідності, неперекрученості). Потім, по ступені важливості, треба властивість доступності (втрата платіжного документа або затримка платежів може обходитися дуже дорого). Вимог до забезпечення конфіденційності окремих платіжних документів може не пред’являтися взагалі.

Спроби підійти до рішення питань захисту такої інформації з позицій традиційного забезпечення тільки конфіденційності, терплять провал. Основними причинами цього, на наш погляд, є вузькість існуючого підходу до захисту інформації, відсутність досвіду й відповідних пророблем у плані забезпечення цілісності й доступності інформації, що не є конфіденційною.

Розвиток системи класифікації інформації з рівнів вимог до її захищеності припускає введення ряду ступенів (градацій) вимог по забезпеченню кожного із властивостей безпеки інформації: доступності, цілісності, конфіденційності й захищеності від тиражування. Приклад градацій вимог до захищеності:

• немає вимог;

• низькі;

• середні;

• високі;

• дуже високі.

Кількість дискретних градацій і вкладений у них зміст можуть різнитися. Головне, щоб вимоги до захищеності різних властивостей інформації вказувалися окремо й досить конкретно (виходячи із серйозності можливої шкоди суб’єктам інформаційних відносин, збитку від порушення кожного із властивостей безпеки інформації).

Надалі будь-який окремий функціонально закінчений документ (деяку сукупність знаків), що містить певні відомості, поза залежністю від виду носія, на якому він перебуває, будемо називати інформаційним пакетом.

До одного типу інформаційних пакетів будемо відносити пакети (типові документи), що мають подібність по деяких ознаках (за структурою, технології обробки, типу відомостей і т.і.).

Завдання полягає у визначенні реальних рівнів зацікавленості (висока, середня, низька, відсутній) суб’єктів у забезпеченні вимог до захищеності кожного із властивостей різних типів інформаційних пакетів, що циркулюють в АС.

Вимоги ж до системи захисту АС у цілому (методам і засобам захисту) повинні визначатися, виходячи з вимог до захищеності різних типів інформаційних пакетів, оброблюваних в АС, і з урахуванням особливостей конкретних технологій їхньої обробки й передачі (уразливості).

В одну категорію поєднуються типи інформаційних пакетів з рівними пріоритетами й рівнями вимог до захищеності (ступенем важливості забезпечення їхніх властивостей безпеки: доступності, цілісності й конфіденційності).

Пропонований порядок визначення вимог до захищеності циркулюючої в системі інформації представлений нижче:

1. Складається загальний перелік типів інформаційних пакетів, що циркулюють у системі (документів, таблиць). Для цього з урахуванням предметної області системи пакети інформації розділяються на типи по її тематиці, функціональному призначенню, схожості технології обробки й т.п. ознакам.

На наступних етапах первісна розбивка інформації (даних) на типи пакетів може уточнюватися з урахуванням вимог до їхньої захищеності.

2. Потім для кожного типу пакетів, виділеного в першому пункті, і кожної критичної властивості інформації (доступності, цілісності, конфіденційності) визначаються (наприклад, методом експертних оцінок):

• перелік і важливість (значимість по окремій шкалі) суб'єктів, інтереси яких зачіпаються при порушенні даної властивості інформації;

• рівень наносимого їм при цьому збитку (незначний, малий, середній, великий, дуже великий і т.п.)і відповідний рівень вимог до захищеності.

При визначенні рівня наносимого збитку необхідно враховувати:

• вартість можливих втрат при одержанні інформації конкурентом;

• вартість відновлення інформації при її втраті;

• витрати на відновлення нормального процесу функціонування АС і т.д.

Якщо виникають труднощі через великий розкид оцінок для різних частин інформації одного типу пакетів, то варто переглянути розподіл інформації на типи пакетів, повернувшись до попереднього пункту методики.

3. Для кожного типу інформаційних пакетів з урахуванням значимості суб'єктів і рівнів наносимого їм збитку встановлюється ступінь необхідної захищеності по кожному із властивостей інформації (при рівності значимості суб'єктів вибирається максимальне значення рівня).