3.4. Виявлення просторовості композиції

Прийоми виявлення просторовості спрямовані на створення виразної композиції простору, на організацію умов більш ясного й доступного сприйняття. Ці прийоми можна розділити на дві групи залежно від стадії їх використання при створенні композиції.

Перша група прийомів виявлення органічно пов’язана з побудовою композиції й застосовується при побудові простору, з використанням основних властивостей об’ємно-просторових форм.

Друга група прийомів містить безпосередні засоби виявлення фронтальної поверхні й об’ємної форми й може бути використана тільки на завершальному етапі роботи.

Перша група прийомів виявлення просторової композиції.

При побудові композиції обмеженого простору застосовуються прийоми виявлення, засновані на використанні основних властивостей об’ємно-просторової форми: вид, величина, положення в просторі.

При використанні елементів різної геометричної форми просторова композиція виявляється за допомогою зіставлення однотипного або різнохарактерного обрису поверхні об’ємів: прямолінійної, криволінійної, ламаної, складної.

Порівняння різних обрисів поверхонь, освітленості, силуетних ліній тощо дають можливість більш ясно сприймати простір, обмежений цими елементами.

Розташування елементів при побудові виявляє просторову композицію в такий спосіб:

– при зрушенні, нахилі, повороті елементів простір виявляється не тільки гранями, але й площинами елементів. Створення композиційно-просторових планів, сполучення освітлених і тіньових площин, різні напрямки граней і ліній перетинання площин сприяють більш ясному сприйняттю просторової композиції;

– включення інтервалу між елементами, а також елементами й поверхнею підстави виявляє композицію за допомогою чередування мас елементів і простору;

– різні положення поверхні підлоги й перекриття сприяють виявленню просторової композиції. У такому разі найбільш ясному сприйняттю простору допомагають лінії перетинання поверхонь підлоги, стін і перекриття з обмежуючими елементами.

– при членуванні простору виявлення композиції відбувається не тільки за допомогою граней і площин окремих елементів, але й загальною розчленованістю форми простору, за рахунок активного сполучення маси поверхонь елементів і простору, створення зорових перспективних планів.

Введення елементів, що членують, дає зоровий відлік у простір. У цьому випадку сприйняттю композиції сприяє метроритмічне сполучення розчленованого простору й елементів (рис. 3.15).

Друга група прийомів виявлення просторової композиції.

Виявлення просторової композиції прийомами другої групи можливо лише, коли композиція побудована. Виявлення на цьому рівні пов’язане з розробкою (деталізацією) поверхні елементів, що організують простір: обмежуючих по периметру поверхні підстави й перекриття (в інтер’єрах).

Виявлення поверхні елементів, що організовують простір, загострює сприйняття простору. Таким чином, прийоми виявлення фронтальної поверхні й об’єму можна вважати прийомами виявлення простору на завершальній стадії створення просторової композиції.

Прийоми виявлення форми елементів наступні: членування поверхні, зіставлення маси й простору.

Членування можуть бути різними за характером: повні, якщо вони цілком членують елемент у якому-небудь напрямку; неповні, коли елемент членується локально або частково (рис. 3.16).

Членування елементів, що обмежують простір, можна розділити:

– за напрямком: вертикальні, горизонтальні, похилі (рис. 3.17);

– за обрисом: прямолінійні, криволінійні, ламані, складні (рис. 3.18, 3.19).

Наприклад, на Соборній площі Московського Кремля можна бачить різні форми членувань, що виявляють простір і в композиції яких використовуються ці елементи (рис. 3.20).

Пластично членування можуть бути виражені різними засобами, деякі з яких показано на рис. 3.21 – 3.27.