Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекц й ЕСЕ-2010р.испр..doc
Скачиваний:
50
Добавлен:
06.11.2018
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

2. Основні форми міжнародних економічних відносин

Економічні взаємозв'язки світового господарства як єдиної системи ґрунтуються на розвитку міжнародних економічних відносин (МЕВ), які являють собою функціо­нальну підсистему світового господарства і є матеріальною основою мирного співісну­вання, спілкування і взаємопереплетення інтересів різних держав. МЕВ — це сукупність міжнародних економічних зв'язків, що формуються під впливом розвитку продуктив­них сил, економічного устрою, політичної орієнтації країн та інших чинників.

Характер сукупності МЕВ, що відбиває всі фази суспільного виробництва, визна­чається характером виробничих відносин усередині того чи іншого суспільства. Тому МЕВ є похідними, перенесеними на міжнародну, міждержавну арену економічними відносинами певного суспільства. Взаємовідносини між різними країнами складають­ся залежно від рівня розвитку продуктивних сил, поділу праці та внутрішніх відносин.

Отже МЕВ мають два аспекти аналізу:

кількісну характеристику, яка віддзерка­люється у показниках обсягів зовнішньої торгівлі, іноземних інвестицій, курсах валют тощо.

якісна характеристика, яка відбивається в соціально-економічній природі зовнішньоекономічних зв'язків як міжнародних виробничих відносин. МЕВ – це внутрішні виробничі відносини, винесені за національні межі.

Сьогодні в світі налічу­ють три їх різновиди:

  • між країнами з розвиненими ринковими відносинами;

  • між країнами, що розвиваються,

  • та між країнами з перехідною економікою.

До перехідних МЕВ належать зв'язки між країнами розвиненої ринкової економіки та країнами, що розвиваються; між першими та країнами перехідної економіки; між останніми та країнами, що розвиваються.

МЕВ як глобальні відносини втілюються в життя через три рівні:

Макрорівень виявляється у міждержавних економічних відносинах, які визначають і забезпечують у сьогоднішньому світі загальні умови розвитку МЕВ на всіх рівнях.

Метарівень — це економічні зв'язки між регіонами, містами тощо окремих країн та на міжгалузевому рівні.

Мікрорівень МЕВ являє собою зовнішньоекономічну діяльність підприємств, фірм. При цьому важливим суб'єктом МЕВ стали транс­національні корпорації (ТНК), що поєднують у своїй діяльності завдяки їхній органі­заційно-економічній структурі всі рівні МЕВ. Тепер у світі існують понад 40 тис. ТНК, діяльність яких охоплює переважну частину світової економіки.

У сучасних умовах інтернаціоналізації господарського життя МЕВ виступають у різноманітних формах (рис.2.35), що історично виникли у різні часи, проте нині всі наповнені сьогоденним змістом, відповідають теперішнім потребам світогосподарського спілкування.

Рис. 2.35 – Основні форми міжнародних економічних відносин

По-перше, МЕВ поділяються на три основні групи: традиційні, стратегічні й перехідні до стратегічних. До традиційних, що виникли в глибоку давнину, нале­жать різноманітні форми обміну у вигляді міжнародної торгівлі, що тепер мають нові різновиди й вияви. Стратегічними, за якими майбутнє розвитку світогосподарських зв'язків в умовах транснаціоналізації виробництва, є виробничо-інвестиційні зв'язки у формі спеціалізації та кооперування безпосередньо виробництва. Перехідними до стра­тегічних формами МЕВ стали: вивіз капіталу та міжнародна інвестиційна діяльність, міжнародна міграція робочої сили, науково-технічні зв'язки, міжнародні валютні відно­сини. Останні обслуговують розвиток усіх груп МЕВ.

Особливе місце серед форм МЕВ займає регіональна економічна інтеграція як синтезована форма, що може поєднувати в собі всі три групи з наголосом на виробничо-інвестиційні МЕВ. Нарешті, специфіч­ною формою МЕВ, яка набуває все більшого розвитку сьогодні і поєднує економічні й неекономічні чинники (історико-культурні, психологічні та ін.), наприклад, міжнародний туризм, спортивні, культурні та рекреаційні контакти.

Розвиток зовнішньої торгівлі історично став першою формою економічних зв'язків між різними народами і країнами. Сьогодні міжнародна торгів­ля — одна із сфер міжнародних товарно-грошових відносин як сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Розрізняють міжнародну торгівлю товарами і послугами, але, як правило, під міжнародною торгівлею розуміють торгівлю товарами на світовому ринку.

Загалом міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розви­вати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і таким чином збільшу­вати загальний обсяг виробництва.

Зовнішньоторговельний оборот будь-якої країни складається з експорту та імпорту. Експорт (вивіз) товарів означає, що їх реалізація відбувається на зовнішньому ринку. Економічна ефективність експорту визначається тим, що дана країна вивозить ту продук­цію, витрати виробництва якої нижчі за світові. Розмір виграшу при цьому залежить від співвідношення національних і світових цін даного товару, від продуктивності праці в країнах, що беруть участь у міжнародному обороті даного товару в цілому.

Імпорт (ввіз) товарів — за нормальних умов країна купує товари, виробництво яких у цей час економічно не вигідне, тобто купуються вироби з меншими витратами, ніж витрати на виробництво даної продукції в країні.

Загальна сума світового міжнародного товарообороту обчислюється як загальна сума світового експорту. Це випливає з того, що експорт однієї країни є імпортом іншої. Рахунок ведеться за сумою експорту, а не імпорту, оскільки перший відіграє вирішальну роль в активному торговому балансі як співвідношенні експорту та імпорту.

Є низка показників, що характеризують ступінь включення країни в зовнішньо­економічні зв'язки:

  • експортна квота показує співвідношення вартості експорту до вартості ВВП;

  • обсяг експорту на душу населення даної країни характеризує ступінь «відкритості» економіки;

  • експортний потенціал (експортні можливості) — це та частка продукції, яку може продати дана країна на світовому ринку без заподіяння шкоди власній економіці:

Еп = ВВП - ВП,

де ВВП — валовий внутрішній продукт; ВП — внутрішні потреби.

Розвиток МЕВ спирається на розв’язання суперечностей, зокрема:

  • між національними й міжнародними інтересами;

  • між інтеграцією країн і нерівномірністю їх розвитку;

  • між зростанням потреб і забезпеченістю країн власними виробничими ресурсами;

  • між позитивними й негативними чинниками світового ринку;

  • між посиленням різноманіття відносин і поглибленням прірви в соціально-економічному розвитку країн “Півночі” і “Півдня”.

Торговельний і платіжний баланс країни. Статистичним звітом усієї сукупності МЕВ країни виступає платіжний баланс. Він порівнює річні фактичні платежі, які отримує держава з-за кордону, і платежі, що сплачує дана держава своїм іноземним партнерам. Різниця між надходженнями та переказами за кордон має назву сальдо платіжного балансу.

Сальдо платіжного балансу може мати три види стану:

  • нульове (збалансоване) при збігу надходжень і сплат за кордон;

  • позитивне при перевазі зовнішніх надходжень до держави;

  • негативне (від’ємне) при перевищенні зовнішніх платежів.

Стандартний платіжний баланс має два розділи:

1. Рахунки поточних операцій:

а) торговельний баланс, тобто різниця між експортом та імпортом товарів, що дозволяє відрізняти нульове, позитивне і від’ємне сальдо зазначеного балансу;

б) баланс послуг;

в) баланс доходів;

г) баланс поточних трансфертів.

Пункти б), в), г) об’єднує термін «невидимі операції».