Нагляд за впровадженням та додержанням стандартів

Крім державного нагляду, існує відомчий контроль за впровадженням та додержанням стандартів норм і правил а підприємствах певного міністерства (відомства). Діяльність відомчого контролю обмежується рамками закріпленої галузі народного господарства. Завданням відомчого контролю аналогічні завданням державного нагляду.

Державний нагляд і відомчий контроль за додержанням стандартів здійснюється з метою припинення та попередження порушень стандартів, технічних вимог, іншої нормативної документації, випуску продукції з порушенням вимог стандартів, підвищення державної дисципліни і законномті в галузі стандартизації. Суб’єкти підприємницької діяльності за порушення обов’язкових вимог стандартів, норм і правил несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Рис.1

Основною формою доржеавного нагляду та відомчого контролю є вибіркова або суцільна перевірка (рис. 2). Продукція для перевірки може бути відібрана у сфері виробництва чи у сфері обігу, тобто на різних стадіях життєвого циклу. В основу перевірок покладено контроль відповідності продукції, що перевіряється, усім параметрам, нормам, характеристикам, вимогам, які встановлені у нормативній документації. Для оцінки якості об’єкта використовують види та методи контролю, передбачені стандартами, технічними умовами, іншими нормативними документами.

Державний нагляд здійснюється шляхом проведення періодичних чи постійних перевірок (рис. 3).

Періодичні перевірки мають форму інспекційного контролю за планами државного нагляду територіальних органів Держспоживстандарту України або за зверненням громадян. Постійний нагляд впроваджується в разі систематичних претензій щодо якості готової продукції, що випускається, та за відсутністю умов її стабільного випуску згідно з нормативними документами. Постійний державний нагляд здійснюється у формі особливого режиму чи інтенсивного нагляду.

При усіх видах перевірок особливу увагу приділяють мутрологічному забезпеченню. Якщо під чам перевірки виявлено, що випуск продукції відповіє усім вимогам стандарту і технологія виробництва, що використовується, забезпечує її стабільну якість, то вважається, що стандарту додержуються.

Перевірки здійснюють головні державні інспектори з нагляду за стандартами і засобами вимірювань, їх заступники, державні інспектори. За потребо до перевірок можуть залучатися спеціалісти сторонніх організацій.

За результатами перевірки складається акт, який є юридичним документом. Основні вимоги до акту – достовірність, обгрунтованість встановлений фактів порушень стандартів і причин їх виникнення, стислисть викладання. Відповідальність за повноту, достовірність і об’єктивність викладених у акті результатів перевірки несе керівник з перевірки. Акт перевірки може бути підставою ля прийняття правових санкцій.

На основі акта перевірки головний державний інспектор (його заступник) й державні інспектори приймають заходи і видають разпорядження (приписи) щодо:

• Припинення виробництва продукції;

• Заборони випуску і реалізації продукції чи надання послуг;

• Заборони використання продукції (послуг);

• Ліквідування порушен стандартів, метрологічних правил і причин їх виникнення;

• Введення на підприємстві особливого режиму приймання готової продукції за умов систематичного порушення стандартів під час її випуску;

• Вилучення з використання засобів вимірювання, які не пройшли державни випробувань, метрологічну атестацію, неповірені чи несправні;

• Застосування економічних санкцій згідно з чинним законодавством.

Використовуються й інші правові санкції відповідно до існуючого порядку.

За результатами перевірки керівництво підприємства забезпечує розробку плану організаційно-технічних заходів щодо усунення порушень стандартів та причин, які їх викликали. Контроль за виконанням заходів щодо усунення порушень стандартів, норм і правил та виданих приписів здійснюється під час повторной перевірки.

На сучасному етапі загальною стає проблема підвищення якості планування робіт із стандартизації. Адже ефективність та якість планування, пов’язані з низкою невирішених питань, серед яких слід виділити такі, як:

• Низька динамічність стандартизації, що пов’язана, передусім, з процесом швидкого старіння Національного фонду стандартів внаслідок як недостатніх темпів освоєння міжнародних, регіональних (у першу чергу, європейських) і національних станартів інших країн, так і практиіно через відсутність своєчасного перегляду чинних національних стандартів;

• Недостатня ефективність планів національної стандартизації. Плани розроблюють на один рік, тоді як потрібна ще й система трьох- та п’ятирічного програмного планування. Під час планування робіт із стандартизації не в повній мірі використовують прогнози розвитку науки і техніки, недостатньо враховуються потреби у стандартах як на внутрішньому ринку, так і на експортну продукцію. Довгострокове програмноцільове планування робіт із стандартизації є ускладненим не в останню чергу внаслідок непрогнозованого та неритмічного інансування робіт із стандартизації;

• Досить низька продуктивність та якість роботи ТК. На жаль, лише третина ТК працює з більшою чи меншою ефективністю, а інші (і то не всі) виконуть роботи лише за наявності бюджетного фінансування. Структура ТК та методи їхньої діяльності потребують удосконалення;

• Недостатній рівень взаєморозуміння та взаємодії між різними центральними органами влади, що призводить до паралеоізму, суперечливості у діях, акцентуванній на галузевих пріорітетах;

• Слабкий потенціал служб стандартизації на підприємствах;

• Обмеженість і нестабільність фінансування, складність залучення суб’єктів господарювання, в першу чергу малого та середнього бізнесу, до фінансування розробляння національних стандартів та участі у створенні стандартів.

Головна ж проблема всієї національної стандартизації та планування, як одного з основних складників, - відсутність розвиненого технічного законодавства у сфері стандартизації. Законодавчі акти, які стосуються стандартизації, характеризує, зазвичай, суперечливі їхніх вимог. Це не тільки ускладнює роботу, а призводить до її дублювання і розпорошення ресурсів.

Розв’язання цих загальних проблем та реалізація пріорітетів потребує покращення координації роботи суб’єктів стандартизаціх задля узгодженості політики у сфері стандартизації та ефективності використання бюджетних оштів, зокрема, через розробленя адекватних сучасним потребам економіки планів стандартизації.

Державні інспектори мають право надсилати матеріали до органів прокуратури для вирішення питання про притягнення до крімінально відповідальності осіб, винних у порушенні стандартів, норм і правил.

У разі порушення стандартів, норм і правил суб’єкт підприємницької діяльності (підприємець) несе відповідальність:

• За передачу замовникові або виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної жокументації, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції і технологічних процесів, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості розробки;

• За реалізацію продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції;

• За реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, що діють в Україні, стосовно безпеки життя, здоров’я й майна людей і навколишнього середовища, підприємець сплачує штраф у розмірі 50 відсотків вартості реалізованої продукції;

• За ухилення підприємця від пред’явлення органам державного нагляду продукції, яка підглядає контролю, він сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості продукції, що випущена з моменту ухилення;

• За реалізацію продукції, яка підлягає, але не пройшла обов’язкової сертифікації, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої родукції;

• За реалізацію експортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, на що є письмове підтвердження споживача, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції;

• За реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації органами державного нагляду, підприємець сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;

• За випуск, реалізацію підвищено небезпеченої продукції (яди, ядохімікати, вибухо та вогненебезпечні речовини тощо)без належного попереджувального маркування, а також без інструкції щодо експлуатації, зберігання, транспортування підприємець сплачує штраф у розмірі 50 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції;

• За випуск, реалізаію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, норм і правил є небезпечною для життя, здоров’я й майна людей і навколишнього ередовища, підприємець сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції.

Штрафи не застосовуються, якщо:

• Є рішення Кабінету Міністрів України про дозвіл реалізації сульськогосподарської продукції з відхиленням за якістю від вимог стандартів у рахунок виконання державного замовлення;

• Підприємець має дозвіл на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції, виданий у кожному окремому випадку Держстандартом України за наявності клопотання заінтересованого органу державной виконавчої влади, згоди споживача та спеціально уповноваженого органу, який здійснює державний нагляд за безпекою цієї продукції. При цьому у всіх випадках протягом строку дії дозволу підприємець відраховує в порядку, встановленому Міністерством фінансів України, у доход державного бюджету 10 відсотків вартості такої продукції, але не більше 90 відсотків від прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств після здійснення обов’язкових платежів.