Глава 13.

Управління

товарно-матеріальними ресурсами

готелю

Товарно-матеріальні ресурси готелю

Розрахунок потреби в різних видах матеріальних

ресурсів

Розрахунок запасів матеріальних ресурсів і

методика їхнього нормування

Методика нормування запасів матеріальних

ресурсів

Метод техніко-економічних розрахунків

Економіко-математичний метод

Шляхи економії і раціонального використання

матеріальних ресурсів у готельному господарстві

Шляхи підвищення ефективності управління

товарно-матеріальними ресурсами готелів

Функції та завдання служби з управління ТМР

(служби матеріально-технічного забезпечення)

Товарно-матеріальні ресурси готелю

Для успішної роботи готелю, надання комплексу основних і додаткових послуг він повинен мати необхідне для експлуа­тації обладнання та інвентар (меблі, посуд, постільну білизну, килимові вироби, миючі засоби тощо), а також мати у своєму розпорядженні обладнання, що забезпечує комплекс комуналь­них послуг, обов'язковий для обслуговування проживаючих у готелі (опалення, освітлення, водопостачання). Отже, у процесі свого функціонування готелю потрібен цілий комплекс матер­іальних і технічних засобів, а також такі ресурси, як паливо, вода та електроенергія.

Успішне вирішення цих питань покликана забезпечити служба матеріально-технічного забезпечення в готелі, що за­ймається розрахунком потреб готелю в різних матеріалах, а та­кож визначає джерела їхнього покриття.

Завдання матеріально-технічного забезпечення готелю по­лягає у визначенні його потреби в матеріальних і технічних ре­сурсах, вишукуванні можливостей покриття цієї потреби, а та­кож у проведенні контролю за правильним використанням ма­теріально-технічних ресурсів і сприяння в їхній економії. Усі ці функції виконує відділ матеріально-технічного забезпечення готелю.

Планування матеріально-технічного забезпечення (поста­чання) (МТЗ) готелів на сучасному етапі покликане вирішува­ти такі завдання:

1) забезпечення безперервності роботи готелю, що дося­гається шляхом правильної організації постачання матеріалів до нього у необхідній кількості та відповідної якості;

2) підвищення технічного рівня виробництва послуг, впро­вадження автоматизації, нових технологій, а також розширен­ня асортименту додаткових послуг, що, у свою чергу, є найваж­ливішим чинником збільшення прибутку готелю;

3) підвищення якості обслуговування шляхом закупівлі то­варів високої якості для найбільш повного задоволення клієнта;

4) підвищення продуктивності праці;

5) економія матеріальних ресурсів;

6) спрямованість плану матеріально-технічного постачан­ня на виконання плану прибутку.

Як уже відзначалося вище, план матеріально-технічного по­стачання готелю розробляється спеціальним відділом при бухгал­терії готелю, що містить у собі два основних підрозділи — з управ­ління закупівлями та з управління складами. Перед ними ставлять­ся такі завдання: організація контролю над постачанням в обсязі та асортименті згідно з укладеними договорами; дотримання нор­мативу і структури товарних запасів; знаходження шляхів знижен­ня товарних втрат при збереженні і транспортуванні. Але слід заз­начити, що найважливішим обов'язком цього відділу є розробка плану матеріально-технічного забезпечення готелю.

(13.1),

План МТЗ готелю є його матеріальним балансом, у якому зведені всі розрахунки потреби в матеріальних ресурсах, необ­хідних для забезпечення виробничого процесу (видаткова час­тина), наявність залишків на планований період, а також ви­значені джерела постачання (прибуткова частина). Основні по­казники плану МТЗ, а також зв'язок між ними можна відобразити таким рівнянням:

Пвен + Знор =Зоч+Е +В

де:

Пвен - потреба в матеріальних ресурсах на виробничо-ек­сплуатаційні потреби;

Знор — запаси нормовані;

Зоч — залишки очікувані, тобто фактичні запаси, що існу­ють в готелі на якийсь визначений період;

Е — економія;

В — план ввезення.

У лівій частині рівняння відображується загальна потреба в матеріальних ресурсах, у правій його частині — джерела по­криття цієї потреби.

Процес розробки плану МТЗ містить у собі такі етапи:

1) розрахунок потреби в матеріальних ресурсах на вироб­ничо-експлуатаційні потреби;

2) розрахунок норм запасів ресурсів, необхідних для безпе­ребійного функціонування готелю, виходячи з існуючих потреб;

3) визначення джерел покриття потреби в матеріальних ре­сурсах, розробка плану ввезення матеріалів ззовні.

Зведений план матеріально-технічного постачання, що враховує загальну потребу в матеріалах для всіх потреб готель­ного підприємства, включаючи утворення запасів, а також дже­рела покриття потреби підприємства в матеріалах, здобуває на­ступний вигляд (див. табл. 13.1.):

Таблица 13.1 План матеріально-технічного забеспечення готелю

Перелік матеріалів та устаткування	Одини-ця виміру	Очікуванний залишок на початок планованого періоду	Потреби в плановому періоді	Планові запаси у плановому періоді на кінець року	Підглядає заготівлі на планований період		Джере-ло поста- чання	Ціна	Всего	Сума тис. грн.
					всьего за рік	у тому числі поквартаах				У тому числі по кварталах !;2;3;4
						1; 2; 3; 4

Розрахунок потреби в різних видах матеріальних ресурсів.

Одним з найбільш відповідальних етапів розробки пла­ну МТЗ є визначення потреби в матеріальних ресурсах на майбутній плановий період. Розрахунки потреби в матері­альних ресурсах складають на основі питомих норм витрат. Під питомою нормою витрат матеріалів, палива, води ма­ють на увазі максимально припустиму витрату на одиницю виміру.

Частина матеріальних ресурсів, що використовуються в експлуатаційній діяльності готелю, не піддається точному нор­муванню через розмаїтість їхніх видів і використання в незнач­них кількостях. Це — мастильні, обтиральні та інші експлуа­таційні допоміжні матеріали. При їхньому плануванні керують­ся даними про фактичну витрату за попередній період, а також враховують фактори, що сприяють зменшенню витрат і знижен­ню їхньої вартості за рахунок використання нових, більш ефек­тивних синтетичних матеріалів.

(13.2),

Загальні потреби готелю в матеріальних ресурсах на вироб­ничо-експлуатаційні потреби розраховуються за допомогою такої формул й:

Рвен = Роси + Рдс +Ррем+Ркап.буд.

де:

Росн — потреби надання основних послуг готелю. Сюди входять матеріальні ресурси, що необхідні для надання готелем комплексу основних послуг гостям. Це — меблі, електроосвіт­лювальні прилади, килимові покриття, постільна білизна, по­суд, миючі засоби, предмети гостинності і багато чого іншого.

Рдс — потреби допоміжних служб готелю. До них відносять­ся перукарня, косметичний кабінет, басейн, сауна, оранжерея таін.

Ррем - потреби в матеріальних ресурсах на ремонтно-екс­плуатаційні потреби. Сюди включаються потреби у воді, буді­вельних матеріалах, запасних частинах і електроенергії.

Ркап.буд. — потреба в матеріалах для здійснення капіталь­ного будівництва (якщо в цьому є необхідність).

Існує кілька методик розрахунку потреб готелю в матері­альних ресурсах.

Метод прямого рахунку — при використанні цього методу потреба в матеріально-технічних ресурсах розраховується, вихо­дячи з питомих нормативних витрат матеріалів на одиницю експ­луатаційних послуг. Розрахунок проводиться за такою формулою:

(13.3),

Рі = (Мі*В)

де:

Рі — потреба в і-тому матеріалі;

Мі — норма витрати і-того матеріалу на одиницю послу­ги;

В — об'єм наданих послуг.

Розглянемо розрахунок потреби в матеріалах, паливі, воді та електроенергії на основі цієї методики.

У готелях паливо витрачається на опалення приміщення і для забезпечення гарячого водопостачання. Його витрату об­числюють, виходячи із зовнішнього об'єму будівлі готелю і вста­новленої норми витрати на 1 м³ і будинку за формулою:R = HV (13.4)

де:

Н — норма витрати умовного палива на 1 м³ будівлі на весь опалювальний сезон для даної місцевості;

V — об'єм опалюваної будівлі готелю за зовнішнім вимірю­ванням, м³.

Норми витрати палива на опалення диференційовані за­лежно від градації кубатури будинку і місцевості.

Вартість води розраховують множенням необхідної на пла­нований період її кількості на діючий тариф, підсумований з тарифом на каналізацію.

Електроенергія в готелях використовується для освітлення (освітлювальна), а також для роботи електричних двигунів (си­лових установок) та електроприладів. Потребу в ній розрахову­ють окремо по кожному виду. При розрахунку потреби в освіт­лювальній електроенергії враховують кількість світлоточок та їхню потужність (у ватах), а також середнє число годин горіння в планованому періоді.

Помноживши добове споживання електроенергії на число днів роботи готелю, можна визначити потребу в ній на весь пла­нований період (рік, квартал, місяць). Для точного визначення потреби в освітлювальній електроенергії по окремих кварталах розрахунок ведуть кожний квартал, з огляду на різну тривалість горіння ламп залежно від пори року.

Потребу готелю в силовій електроенергії визначають так само, як і в освітлювальній, з огляду на те, що об'єктом розра­хунку є встановлені двигуни і їхня потужність. Потребу в елек­троенергії для роботи електроприладів (пилососів, прасок, фенів, телевізорів, комп'ютерів тощо) розраховують, виходячи з частоти користування ними і норм витрат електроенергії на їхню роботу.

Вартість електроенергії визначають множенням необхідної на планований період кількості освітлювальної і силової елек­троенергії в кіловат-годинах на діючий тариф.

Питомі норми витрат допоміжних матеріалів (мила, порош­ку, пасти, щіток) розробляють у кожному готелі окремо на підставі звітно-статистичного методу, тобто виходячи з фактич­них витрат у попередньому періоді з урахуванням їхнього мож­ливого зниження. Норми встановлюють на одиницю роботи, послуги. Відповідно до встановлених таким методом норм роз­раховують потребу в допоміжних матеріалах на плановий пері­од. Для більш правильного її визначення необхідно аналітичне вивчити дані про витрату за ряд років, що дозволяє виявити можливі резерви економії допоміжних матеріалів.

Розрахунок запасів матеріальних ресурсів і методика їхнього нормування

Для забезпечення нормальної роботи готель повинен мати в наявності матеріальні ресурси не лише в кількості, необхідній для його повсякденних потреб, але і мати певний запас. У зв'яз­ку з цим у плані матеріального постачання поряд з розрахунка­ми поточних потреб у матеріальних ресурсах враховують також розмір необхідних запасів та їх залишків на початок і кінець планованого періоду.

Запас матеріалів, що знаходяться в готелі, складається з трьох частин: поточного запасу, за рахунок якого досягається безперебійне забезпечення готелю матеріалами в період між черговими поставками, гарантійного (страхового) запасу, ство­рюваного у готелі на випадок порушення нормальних термінів постачання: і підготовчого запасу, що створюється на час роз­вантаження матеріалу, здійснення кількісного і якісного при­ймання, підготовки до споживання.

З метою визначення розміру поточного запасу всі матеріа­ли поділяються на чотири групи:

1) матеріали, що постійно і систематично споживаються в значних кількостях, які одержуються транзитом, із середньомісячним споживанням, що перевищує замовлену або транзит­ну норму, унаслідок чого виникає необхідність у регулярних великих поставках;

2) матеріали, що одержуються транзитом, постачання яких за умовами роботи постачальників здійснюється один раз на квартал, півріччя або рік і приурочене до певного місяця цього періоду;

3) матеріали, що одержуються транзитом, середньомісяч­на витрата яких менша від замовленої або транзитної норми;

4) матеріали, що одержуються зі збутових і постачальниць­ких баз.

Для кожної з цих груп по-різному визначається інтервал між двома черговими поставками.

Для матеріалів, що відносяться до першої групи, інтервал встановлюється на основі типових договірних термінів постав­ки за минулий період з урахуванням намічених змін в органі­зації постачання.

Для матеріалів другої групи інтервали постачань прийма­ються виходячи з умов роботи постачальників у 90, 180 або навіть 360 днів. За матеріалами третьої групи інтервал поста­чання визначається поділом їхньої транзитної норми на серед­ньодобову потребу в матеріалах.

За матеріалами четвертої групи інтервал постачання ви­значається доцільним розміром партії матеріалів, що доставля­ються готелю.

У першому випадку середній залишок матеріалів дорівнює половині терміну постачання, і коефіцієнт затримки матеріалів у запасі Кз буде складати 0,5.

У другому випадку середній запас залежить від термінів спо­живання матеріалів. Якщо періодичність споживання матері­алів визначена в 10 днів, рівними частками, то коефіцієнт за­тримки матеріалів у запасі складе:

Кз= 10 днів * 0,33 потреби +20 днів *0,33 потреби +30 днів * 0,34 потреби = 0,67 (13.5)

340 днів

Таким чином, поточний запас матеріалів Зпот дорівнює інтервалові постачань Іп, помноженому на середньодобову по­требу в матеріалах Мс і на величину Кз:

(13.6)

Зпот = Іп • Мс • Кз

Отже, поточний запас повинний забезпечити готель відпо­відною кількістю матеріальних ресурсів, необхідних для його діяльності на період між двома черговими партіями поставок.

Однак у постачанні можуть траплятися перебої і зриви, по­в'язані з метеорологічними або іншими непередбаченими умо­вами. На випадок таких збоїв готель створює другий вид запасу — страховий. При визначенні страхового запасу варто ретельно продумати його граничний розмір (термін, на який він ство­рюється), оскільки його завищення приводить до «заморожу­вання» матеріальних і грошових ресурсів.

Методика нормування запасів матеріальних ресурсів

Насамперед, для розуміння сутності нормування запасів матеріальних ресурсів, необхідно дати визначення норми за­пасу. Під нормою запасу варто розглядати таку планову мінімальну кількість матеріальних ресурсів, що повинна зна­ходитися на підприємстві для нормального процесу матеріаль­но-технічного забезпечення. Характерною рисою норм мате­ріальних запасів є мінливість їх основної та поточної частини. Тому розрізняють максимальні, мінімальні та середні норми запасів.

Максимальними норми запасів стають тоді, коли поточна частина запасу досягає найбільшого значення. Ці норми вста­новлюються підсумовуванням максимального поточного запа­су, а також підготовчого і страхового запасів.

Мінімальними норми запасів будуть у момент повного ви­черпання поточного запасу. Визначаються вони як сума підго­товчого і страхового запасів.

Середні норми запасів використовуються в планах матері­ально-технічного постачання і називаються перехідними запа­сами. Знаходять їх підсумовуванням половини максимального поточного запасу, а також підготовчого і страхового запасів, взятих у повному обсязі.

Розглянемо дві основні методики нормування матеріаль­но-технічних ресурсів.

Метод техніко-економічних розрахунків.

За цією методикою поточний запас визначається як поло­вина середнього інтервалу постачання (t1) між двома чергови­ми постачаннями

Зтек = St1 (13.7)

Середній інтервал постачання, у свою чергу, знаходиться за допомогою наступної формули:

tcp =  Qi 8 tl

Qi

(13.8)

де:

11 — фактичні інтервали постачання, днів

(?/ - кількість матеріальних ресурсів, що постачаються, відповідно до інтервалів постачання (у натуральних одиницях вимірювання).

Страхові запаси встановлюються, виходячи із середньоз­важеного відхилення інтервалів постачання, що перевищують середній інтервал. Цей метод базується на обліку фактичних інтервалів постачання за минулий період часу. Страхові запаси в цьому випадку визначаються за формулою ( у натуральних одиницях вимірювання):

Зстр = р(t-tcp)B

B

(13.9)

де:

р — середньодобове споживання;

і' — фактичні інтервали постачання, що перевищують се­редній інтервал постачання їср;

В'—величини партій матеріалу, що надходять з інтервалом І';

п — кількість поставок з інтервалом, що перевищує се­редній.

Необхідність прийняття до розрахунку лише тих поставок, інтервали яких вищі від середньозважених, аргументується при­хильниками цього методу тим, що страхові запаси не потрібні, якщо інтервали поставок рівні або менші від середньозважених.

Більш обгрунтованим є метод знаходження страхового за­пасу за середньоквадратичним відхиленням фактичних інтер­валів (х) від середнього (х) за відомою у статистиці формулою:

Де, (13.10)

т — частота (кількість матеріалу, що надійшов). Якщо не можна побудувати ряд розподілу, то для розрахун­ку можна використовувати більш спрощений метод:

(13.11)

Де,

п — кількість прийнятих до розрахунку відхилень від інтер­валів.

Середньоквадратичне відхилення можна застосувати для встановлення норми страхового запасу залежно від необхідно­го ступеня гарантійності забезпечення виробництва матеріала­ми. При цьому використовується відома в статистиці за­лежність, при якій х±у забезпечує виробництво, що гарантує 65%, х±2у - 96,4%, х±3у - 99,4%.

Відносна величина підготовчих запасів визначається ча­сом, який необхідний для здійснення операцій з підготовки матеріалів до використання або споживання. Звичайно він встановлюється в розмірі від 12 до 24 годин. Цього часу виста­чає на здійснення розсортовування матеріалів, що надійшли, організації кількісного і якісного приймання матеріалів, для розсортовування та розпакування і надання матеріалам і то­варам товарного вигляду. Наприклад, у готель надійшов но­вий посуд. Зрозуміло, що в запакованому вигляді він не може

відразу піти у використання. Отже, персоналу готелю потрібен певний час для його приймання, розпакування та укомплек­тування.

Загальний запас визначається як сума поточного, страхо­вого та підготовчого запасів:

Ззаг = Зпот = Зстр = Зпідг (13.12)

Економіко-математичний метод

Цей метод застосовується для розрахунку оптимальної партії поставки. Під оптимальною партією поставки даного виду матеріального ресурсу розуміється такий розмір партії, при якому транспортні витрати на одиницю ресурсів, а також вит­рати на її утримання і зберігання будуть мінімальними.

Розраховується вона за формулою: (13.13)

де:

Я — транспортні витрати на одиницю (тонна, кг);

С - витрати на утримання і зберігання на одиницю;

2У - подвоєний річний обсяг споживання.

Отже, нормування запасів є дуже важливим етапом при розробці плану МТЗ готелю. Від правильно встановлених розмірів різних видів запасів залежить безперервність роботи готелю.

Джерела покриття потреб у матеріальних ресурсах.

Планова потреба в матеріалах покривається за рахунок очі­куваних залишків на початок планового періоду, внутрішніх ресурсів (які утворюються за рахунок економії матеріалів) і ве­личини завезення ззовні.

Величина очікуваних залишків на початок планового пе­ріоду визначається за формулою:

Ззоч = Зф +Ноч- Воч (13.14)

де:

Зоч — очікуваний залишок;

Зф — фактичний залишок на перше число місяця, у якому розроблявся план постачання (звітні дані);

Ноч — очікуване надходження за період віддати, на яку узя­тий фактичний залишок, і до початку планового періоду;

Воч — очікувана витрата за той же період.

Величина ввезення матеріалів ззовні може бути визначена шляхом розробки балансу матеріально-технічного забезпечен­ня за формулою:

Рвеп + Знор = Зоч + Е +В (13.15)

де:

Рвеп - потреба в матеріальних ресурсах на виробничо-ек­сплуатаційні потреби;

Знор — запаси нормовані;

Зоч — залишки очікувані;

Е - економія матеріалів за рахунок мобілізації внутрішніх ресурсів;

В — величина завезення матеріалів ззовні.

Звідси величина завезення матеріалів ззовні визначається за такою формулою:

У = Рвеп + Знор - Зоч – Е (13.16)

На цьому етапі укладають договори з постачальниками, що регламентують умови постачання: обсяг, якість, ціну товару, форму розрахунків, терміни доставки, відповідальність за по­рушення умов договору.

При виборі постачальників варто враховувати ряд факторів: територіальну віддаленість і оперативність поставок, відповідність виробничої потужності постачальників потребам готелю в мате­ріальних ресурсах, їхню якість, ціну, умови розрахунків, мож­ливість надання кредиту та ін. Перевага віддається тому партнеру, який забезпечує кращі умови з мінімальними витратами. Успіш­ний вибір постачальника залежить від того, наскільки готель може проаналізувати його діяльність у відношенні якості, доставки і ціни. Дані компоненти розглядаються в першу чергу при виборі.

Постачання матеріальних ресурсів у готель здійснюється через господарські зв'язки. Господарські зв'язки являють со­бою сукупність економічних, організаційних і правових взає­мин, що виникають між постачальниками і споживачами ма­теріальних ресурсів. Раціональна система господарських зв'язків забезпечує мінімізацію витрат виробництва і обігу, по­вну відповідність кількості, якості та асортименту продукції, що поставляється, потребам готелю, своєчасність і комплектність її надходження.

Господарські зв'язки між постачальниками і готелем мо­жуть бути прямими та опосередкованими (непрямими), трива­лими, і короткостроковими.

Прямі являють собою зв'язки, при яких відносини з поста­вок продукції встановлюються між готелем і підприємствами-постачальниками прямо, безпосередньо.

Опосередкованими вважаються зв'язки, коли між ними існує хоча б один посередник. Постачання продукції може здійснюватися змішаним шляхом, тобто як прямо, так і через посередників (дистриб'юторів, джобберів, агентів, брокерів)

Виробник				Споживач
Виробник			Посередник				Споживач

	Посредник
Виробник			Споживач

Рис. 13.1. Схеми господарських зв 'язків МТЗ (1- прямий зв'язок; 2 - опосередкований зв'язок; 3 - змішаний (гнучкий) зв'язок)

Дистриб'ютори і джоббери - це фірми, що здійснюють збут на основі оптових закупівель у великих промислових підприємств — виробників готової продукції. Дистриб'ютори на відміну від джобберів — відносно великі фірми, що мають власні склади і встановлюють тривалі контрактні відносини з промис­ловими підприємствами. Джоббери, навпаки, скуповують ок­ремі великі партії товарів для швидкого перепродажу.

Агенти і брокери — це фірми або окремі підприємці, що здійснюють збут продукції промислового підприємства на ос­нові комісійної винагороди.

Прямі господарські зв'язки для готелів є найбільш еконо­мічними і прогресивними в порівнянні з непрямими, оскільки вони, за винятком посередників, зменшують документообіг, зміцнюють взаємини між готелем і постачальниками. Поста­чання продукції стає більш регулярним і стабільним.

Опосередковані господарські зв'язки є менш економічни­ми. Вони вимагають додаткових витрат на покриття витрат діяльності посередників між готелем і підприємствами-виготовлювачами.

Потреба в непрямих зв'язках пояснюється тим, що прямі зв'язки вигідні і доцільні в умовах споживання матеріальних ресурсів у великих масштабах. Якщо ж готель споживає мате­ріали в незначних кількостях, що не досягають транзитної фор­ми відвантаження, то, щоб не створювати зайві запаси матері­альних коштовностей, доцільні зв'язки і через послуги посеред­ників.

Як прямі, так і опосередковані зв'язки можуть носити три­валий і короткостроковий характер. Тривалі господарські зв'яз­ки — прогресивна форма матеріально-технічного постачання. У цьому випадку готелі мають можливість розвивати на довго­строковій основі співробітництво з постачальниками.

З класифікацією зв'язків на прямі та непрямі тісно пов'я­заний розподіл їх за формами організації постачання продукції. З цього погляду розрізняють транзитну і складську форми по­стачань.

При транзитній формі постачання матеріальні ресурси пе­реміщаються від постачальника до готелю прямо, минаючи проміжні бази і склади посередницьких організацій. Крім того, готель, отримуючи матеріал безпосередньо від постачальника,

прискорює доставку і скорочує транспортно-заготівельні ви­трати. Однак її використання обмежене транзитними нормами відпуску, менше яких постачальник не приймає замовлення до виконання. Використання цієї форми постачання для матері­алів, в яких готель має невелику потребу, призводить до збільшення запасів і пов'язаних з цим витрат.

При складській формі матеріальні ресурси завозяться на склади і бази посередницьких організацій, а потім з них відван­тажуються безпосередньо готелям.

Транзитну форму доцільно застосовувати в тих випадках, коли готелю потрібні матеріальні ресурси у великих кількостях, що дає можливість відвантажувати їх вагонами або іншими за­собами транспорту.

При транзитній формі завезення значно знижуються ви­трати, і підвищується швидкість обігу, поліпшується викорис­тання транспортних засобів.

Складська форма постачання відіграє велику роль у за­безпеченні готелів невеликих розмірів. Вона дозволяє їм за­мовляти необхідні матеріали в кількостях менше встанов­леної транзитної норми, під якою розуміється мінімально припустима загальна кількість продукції, що відвантажуєть­ся підприємством-виготовлювачем готелю за одним замов­ленням. При складській формі постачання продукція зі складів посередницьких організацій може завозитися мали­ми партіями і з більшою частотою, що сприяє скороченню запасів матеріальних ресурсів у готелів. Однак у цьому ви­падку останні несуть додаткові витрати за складську пере­робку, зберігання і транспортування з баз посередницьких організацій.

Також у практиці світового господарства відомі кілька ме­тодів поставок матеріальних ресурсів, що забезпечують раціо­нальне постачання готелів матеріальними ресурсами. Найціка­віший з них — метод «точно вчасно» (jast – in- time), вперше зап­ропонований однією з японських фірм. Сутність методу полягає в доставці матеріальних ресурсів безпосередньо в той момент, коли в них є необхідність, і в обсязі, розрахованому на конк­ретний відрізок часу. При цьому методі забезпечується ритміч­не, безперебійне постачання готелю матеріальними ресурсами та їх ефективне використання.

Слід також відзначити, що на даний час з розвитком техно­логій і формуванням відповідних альянсів спостерігається пев­ний підйом у сфері електронних закупівель для постачання ТМР готелів. Ця сфера є досить перспективною для готелів.

Шляхи економії і раціонального використання матеріальних ресурсів у готельному господарстві

Економія і раціональне використання матеріальних ре­сурсів є одним з істотних факторів підвищення прибутковості готелю. Головними джерелами економії, застосування яких дозволяє зменшити витрати таких дорогих матеріальних ре­сурсів, як вода та електроенергія, є застосування нових техно­логій. Однак, варто помітити, що перед впровадженням таких систем необхідно зіставити витрати, що понесе у зв'язку з цим готель, з тими вигодами, що будуть отримані надалі. Але майже завжди (особливо, якщо розглядаються великі готелі) застосу­вання нових ресурсозберігаючих технологій окупається, тобто досягається значна економія ресурсів, що покриває витрати.

Також з метою економії різних інших видів матеріальних ресурсів доцільно замінювати ті з них, використання яких кош­тує дорого і нераціональне, новими видами.

Наприклад, кускове мило, можна замінити на краплин­не. Його вистачає на довший час і воно виглядає більш есте­тично.

Можна з впевненістю сказати, що процес пошуку нових можливостей і шляхів економії матеріалів — це деякою мірою процес творчий, що потребує від керівництва готелю не лише доброго знання нових технологій та матеріалів, що присутні на ринку, але також іноді й неординарних рішень, що ведуть до успіху.

Складання зразкового плану забезпечення готелю ТМР

Наприклад, у готелі 50 номерів (40 — одномісних і 10—дво­місних); плановий коефіцієнт завантаження — 0,8.

Через те, що предмети гостинності змінюються щодня про­тягом усього перебування гостя в готелі, потреба в них може бути визначена на основі експлуатаційної програми на рік.

Експлуатаційна програма = Кількість місць-днів • Кзав

Кількість місць-днів = 60-365 = 21900 м.-дн.

Експлуатац. програма = 21900 • 0,8 = 17520 м.-дн.

Якщо планове завантаження готелю складає 17520 місць-днів, значить, і потреба в комплектах предметів гостинності складе 17520 комплектів.

Виходячи з планової потреби, а також статистичних даних про постачання в базовому році, розрахуємо розміри поточно­го, страхового і підготовчого запасу методом техніко-економі-чних розрахунків.

Для розрахунку поточного запасу скористаємося формулою (13.7):

З пот + S tsp

Середньозважений інтервал поставок розраховується за формулою (13.8):

Іср = 518490:17290 = 30 днів.

Знайдемо потребу в матеріалах на 1 місяць (ЗО днів) = 30:2=15дн.

17520/ 12 = 1460 шт.( потреба на 1 міс.)

1460:30=48,6 шт. (потреба на 1 день)

Зпот = 5-1460 = 730шт.

Отже, для безперебійного функціонування готелю в період між двома черговим й поставками предметів гостинності, необ­хідно створити поточний запас у розмірі 730 комплектів.

Тепер, коли ми розрахували поточний запас, можна знай­ти страховий запас, що розраховується за допомогою формули:

Зстрах = 0,5 Зпот,

Зстрах = 0,5- 730 = 365 шт.

Тепер знайдемо страховий запас за допомогою формули (13.10):

Для забеспеченя безпереривності надання послуг страхоий запас приймається в розмірі 2 (11,3 х 2 = 22,6)

22,6 * 48,6 =1099 шт.

Підготовчий запас для приймання та розпакування. Отже, цей запас дорівнюватиме потребі готелю в предметах гостинності на 1 день, тобто

17520/ 365 = 48 шт. (комплектів).

Знайдемо загальний запас, що розрахувається як сума всіх трьох видів запасів (формула 13.12.):

Ззаг = Зпот+Зстр+Зпігд.

Ззаг= 730+1098,36+48 = 1877 шт.

Для того, щоб розрахувати величину завезення матеріалу ззовні, скористаємося формулою (13.16):

У = Рвен = З нор – Зоч – Е

Зоч = Зф + Ноч – Воч (13.14),

де ефактичний залишок на перше число місця, у якому розроблявся план постачення (звітні дані);

Ноч – очікуване находження у готель за період від дати, на яку взятий фактичний залишок, і до початку планового періоду;

Воч – очікувана аитрата за той же періодю

Зф =35 шт.

Зоч = 35 ь+ 1500-1460+125шт.

Ноч+ 1500 штю

Воч =1460 шт

У = 17520+1876Ю36-125=19272 шт

Аналогічним чином можуть бути розраховані і потреби в інших матеріальних ресурсах.

Як видно з вищевикладеного, значення матеріально-технічного постачення для готелю дуже велике. Від його правильної організації багато в чому залежить стан справ у готелі, якість обслуговування гостей. Інакше кажучи, це не лише забезпечує нормальну роботу готелю, але в сукупності іншім якісними характеристиками його діяльності визначає його положення на ринку готельних послуг.

Шляхи підвищення ефективності управління товарно-матеріальними ресурсами готелів

В умовах жорсткої конкуренції, економічної нестабіль­ності, нестачі вільних фінансових коштів раціональне та ефек­тивне управління товарно-матеріальними ресурсами (ТМР) має дуже велике значення для підтримки необхідного рівня конкурентоздатності підприємств індустрії гостинності, як з погляду забезпечення поточної діяльності в ринкових умовах (велика частина господарських операцій полягає в русі товарне-матер­іальних потоків), так і для досягнення стратегічних цілейу май­бутньому (вивільнення фінансових коштів для впроваджен­ня сучасних технологій, диверсифікованості готельних послуг). Це обумовлено колом факторів, які впливають на тенденції зро­стання даної складової в собівартості готельних послуг. Рух ТМР, що цілком залежить від рівня та ефективності управлін­ня даним потоком, визначає рівень ефективності операційної системи готельного комплексу, її технічного і технологічного розвитку. Тому проблеми, що виникають у процесі споживан­ня і виробництва ТМР, в остаточному підсумку виходять на одне з ключових місць і формують імідж готелю не лише на внутріш­ньому, але і на зовнішньому ринках.

Управління запасами — це функціональна діяльність, мета якої ~ привести загальну суму річних витрат на утримання за­пасів до мінімуму за умови забезпечення якісного обслугову­вання гостей. Згідно з іншим визначенням управління запаса­ми — це забезпечення і підтримка оптимальної кількості і типів фізичних ресурсів, необхідних для реалізації стратегічного пла­ну готелю.

Запаси виконують кілька важливих функцій, що сприяють гнучкості системи управління готелем, а саме: функцію нагро­мадження, функцію захисту від зміни цін та інфляції, функцію управління витратами за допомогою використання дисконта, що залежить від розміру замовлення на ТМР.

Загальна схема управління ТМР готельного комплексу бу­дується так:

1. Вибір постачальників.

2. Закупівлі.

3. Контроль за станом ціни і якості. .

4. Розміщення товарів і матеріалів.

5. Переміщення товарів і матеріалів.

6. Надання готельної послуги.

7. Реалізація готельної послу ги.

Важливість ефективного управління ТМР на всіх етапах діяльності готелю пояснюється тим, що готельна послуга як остаточний продукт характеризується незбереженням, не­відчутністю, а це значною мірою ускладнює процес її надання і робить управління ТМР готелю однією з найвідповідальніших і складних ланок у системі надання послуг, що має на меті за­доволення потреб кожного конкретного гостя в конкретний час, з постійною високою якістю. Тому надзвичайно важливим є розвиток і удосконалення системи управління ТМР у готелі. Ця система повинна підтримувати оптимальний рівень ТМР, оскільки якщо цей рівень буде нижчий від необхідного, мож­ливі втрати фінансових коштів, надлишковий рівень ТМР при­зведе до зростання витрат на їхнє обслуговування. У більшості випадків, через неефективне і нераціональне використання ТМР в готелях виникає недостача оборотних коштів і виникає необхідність залучення додаткових для їх нормального функц­іонування, що у свою чергу приводить до додаткових витрат.

Відповідно до проведених нами досліджень у 2, 3,4-зірко-вих готелях міста Києва за період з 2000 по 2003 р. мало місце щорічне зростання витрат, пов'язаних з використанням різних матеріалів і товарів для надання основних і додаткових послуг:

• у 2-зіркових готелях збільшення витрат відбулося приблиз­но на 12%;

• у 3-зіркових готелях —приблизно на 16%;

• у 4- зіркових — приблизно на 25%.

Значення коефіцієнтів оборотності ТМР, розрахованих за даними наших досліджень подані в таблиці 13.2. Основний вплив на значення коефіцієнтів оборотності ТМР у 2,3,4- зірко­вих готелях міста Києва за період з 2000 по 2003 р. справила низь­ка заповнюваність і прибутковість номерного фонду готелів.

ТМР — один з найбільш дорогих активів більшості готелів, що складає 8-10% загальних коштів, які інвестуються в надан­ня готельних послуг. Витрати на ТМР готелів можна класифі­кувати так:

• капітальні витрати (витрати, пов'язані з вкладанням ка­піталу в ТМР);

Таблиця 13.2.

Значення коефіцієнтів оборотності ТМРу 2,3, 4-зірковах готелях міста Києва за період з 2000 по 2003р.

	2000	2001	2002	2003
Обіг ТМР (в оборотах)
2*	1	1	1,1	1,4
3*	7,49	9,92	10	10,3
4*	16,5	14,3	7,44	15,8
Обіг ТМР (в днях)
2*	365	365	332	261
3*	48	37	37	39
4*	22	25	49	52

• витрати, пов'язані з оформленням замовлень на ТМР (підготовка та оформлення заявок на закупівлю необхід­них товарів і матеріалів);

• витрати зберігання (складське господарство, приймання товарів і матеріалів на склад, видача зі складу і переміщен­ня у складському приміщенні);

• витрати, пов'язані із знецінюванням ТМР (зміна власти­востей товарів і матеріалів, дрібні крадіжки, фізичний і мо­ральний знос);

• витрати, пов'язані зі страхуванням;

• витрати, пов'язані з податками;

• інші витрати (витрати, пов'язані з терміновою закупівлею ТМР, витрати від скорочення виробництва і реалізації то­варів і послуг);

• витрати, пов'язані з розміщенням замовлень;

• витрати, пов'язані з перевіркою та аналізом замовлень. Управління ТМР складається з ряду відособлених процесів і функцій, що носять суперечливий характер. Кожен функціо­нальний підрозділ діє відповідно до поставлених перед ним мети, завдань і критеріїв щодо збільшення прибутку і мінімізації витрат у собівартості готельних послуг. У цих умовах виникає

необхідність комплексного, системного підходу до оптимізації параметрів ТМР, що надасть можливість забезпечити реальне і постійне зростання ефективності роботи операційної системи готелю за допомогою постачальницько-збутових операцій як ключового елемента у виробничо-господарській діяльності го­телю.

Існують різні підходи і шляхи удосконалення і підвищення ефективності управління ТМР готелів. Ми виділимо два взає­модоповнюючих підходи її удосконалення. Перший підхід по­в'язаний з поліпшенням взаємодії між різними підрозділами і службами готелю за рахунок підвищення координації діяльності підрозділів у процесі управління ТМР, а також за рахунок по­ліпшення та удосконалення фінансово-постачальницько-ви-робничо-збутових процедур і операцій. Іншим напрямком є впровадження у виробничо-господарську діяльність готелів су­часних інформаційних технологій, що дозволяють оптимізува-ти і полегшити щоденне виконання обліку і контролю ТМР.

Завдяки першому підходу увага приділяється забезпечен­ню більш тісної взаємодії між усіма службами і підрозділами прямо або побічно пов'язаними з процесом управління ТМР у готелі. Тобто основна увага приділяється підвищенню ефектив­ності управління товарно-матеріальними потоками на всіх ета­пах: закупівля, виробництво і надання послуг. Цей підхід забез­печується за рахунок підвищення ефективності роботи основ­них служб і підрозділів у сфері управління ТМР, а також спеціалізованого підрозділу (служба матеріально-технічного постачання), що контролює рух товарно-матеріальних потоків від моменту закупівлі матеріалів до моменту надання послуг гостям, забезпечуючи постійний синтез виробничих і збутових планів, оперативно вирішуючи конфлікти і труднощі, які ви­никають на всіх стадіях управління ТМР. У рамках даної систе­ми поєднуються і взаємопов'язуються усі види діяльності з уп­равління ТМР готелю. Цей підхід орієнтований на підвищення ефективності використання товарно-матеріальних ресурсів у всьому ланцюзі — постачання та надання послуг, більше всього прийнятний для готелів. Варіант інтегрованої структури, що складається з шести функціональних блоків, поданий у табл. 13.3.

Таблиця 13.3 Етапи управління товарно-матеріальними ресурсами готелю

Етапи управління товарно-матеріальними ресурсами готелю

Ця модель інтегрованої системи управління ТМР готелю концентрує в собі завдання аналізу, організації, контролю, пла­нування, дослідження, координації і регулювання роботи опе­раційної системи готелю в області управління ТМР, за допомо­гою лінійних і функціональних підрозділів готелю, які мають певні завдання та функції. Для досягнення найбільшої ефек­тивності функції управління матеріальними ресурсами мають бути розподілені між лінійними і функціональними підрозді­лами готелю (фінансовий відділ, відділ матеріально-технічно­го постачання, юридичний відділ, служба управління номерним фондом, інженерно-технічна служба, планово-економічний відділ) для проведення єдиної політики в цій сфері.

Функції та завдання служби з управління ТМР (служби ма­теріально-технічного забезпечення)

Нормальне функціонування готелю в умовах ринку перед­бачає обов'язкове включення до функцій і завдань служби з уп­равління ТМР (служби матеріально-технічного забезпечення) дослідницько-аналітичної роботи, що полягає в аналізі якості матеріалів, які придбаваються, заміні одних матеріалів іншими, виборі постачальників на умовах тендеру. Також необхідна ком­плектація даної служби висококваліфікованими фахівцями,

що здобули спеціальну підготовку із економічного аналізу і уп­равління ТМР. До завдань та функцій служби з управління ТМР входять:

• аналіз, економічне дослідження і систематичне вивчення усіх факторів, що впливають на ефективність управління ТМР у ланцюзі постачання ТМР — надання послуг;

• аналіз витрат виробництва і цін (виявлення причин зміни цін, зіставлення вартостей аналогічних послуг, вивчення витрат виробництва і прибутку постачальника);

• визначення можливості ресурсного забезпечення вироб­ництва;

• вивчення впливу розташування готелів і складів поста­чальників на вартість покупних товарів і матеріалів;

• оцінка різних методів відвантажень, класифікація ван­тажів, пошук більш економічних методів;

• приймання і перевірка заявок;

• забезпечення мінімальних витрат по кожному виду товарів і матеріалів, конкретні споживчі властивості яких перед­бачається використовувати;

• аналіз витрат та їх облік;

• дослідження, що здійснюються з метою удосконалення форм і змісту документів (документообігу), спрощення роботи з обліку;

• аналіз продуктивності праці (вибір і встановлення показ­ників продуктивності праці);

• аналіз впливу мотивації на рівень продуктивності;

• організація зберігання ТМР (зберігання готових виробів, контроль запасів готової продукції, отримання сировини і матеріалів, організація зберігання матеріалів у готелі). Нижче наведемо основні завдання і напрямки роботи ос­новних служб і підрозділів готелю в процесі взаємодії зі служ­бою матеріально-технічного забезпечення.

Служба маркетингу здійснює дослідження ринку збуту; проектування готельних послуг; аналіз потреб клієнтів і ефек­тивності обслуговування гостей; отримання статистичної інформації про споживані матеріали; дослідження ринку товарів і матеріалів; аналіз ефективності закупівельних операцій.

Інженерно-технічна служба здійснює аналіз заявок і вироб­лення варіантів, за якими можуть бути отримані більш сприятливі варіанти цін по певних групах товарів і матеріалів; якісно-вартісний аналіз товарів і матеріалів, що купуються (пошук більш економічних товарів і матеріалів, дослідження їхнього призначення і технічних характеристик); поширення відповід­них відомостей; проведення круглих столів за участю представ­ників різних служб і обслуговуючого персоналу для стимулю­вання формування нових ідей з метою сприяння зниженню витрат, пов'язанихз використанням ТМР.

Юридичний відділ здійснює відповідну інтерпретація дію­чих і нових законодавчих актів і розпоряджень, що стосуються питань формування ціни на ТМР і надання знижок.

Бухгалтерія здійснює аналіз найбільш раціональних форм і термінів оплати ТМР.

Фінансовий відділ здійснює загальноекономічний аналіз; вивчає вплив циклів економічного розвитку на потребу готелю в матеріалах; досліджує загальні тенденції руху цін на ТМ Р; до­сліджує вплив економічних змін на діяльність постачальників і конкурентів.

Плановий відділ здійснює стратегічне, тактичне та опера­тивне планування потреби готелю у різних групах товарів і ма­теріалів; деталізацію довгострокового планування.

Застосування сучасних інформаційних технологій на основі штрихового кодування дозволяє оптимізувати і полегшити що­денне виконання обліку і управління ТМР і надання послуг; підвищити ефективність взаємодії і взаємозв'язку між різними службами готелю; підвищити продуктивність і ефективність операційної системи готелю в цілому; зменшити кількість по­милок, що з'являються у економічній діяльності готелю; полег­шити контроль і облік (управління) ТМР готелю.

Розглянемо основні елементи і принципи побудови даної системи з використанням сучасних технологій штрихового ко­дування (автоматизованих за допомогою застосування у діяль­ності готелю активних контрольно-касових машин (Розі- тер­міналів), сканерів, штрих-кодів, етикеткових принтерів і пор­тативних терміналів збору необхідної інформації). Для побудови подібної системи необхідна наявність в готелі розгалуженої комп’ютерної мережі, яка повинна інтегрувати в собі:

• місця для введення та отримання інформації від різних

функціональних підрозділів готелю (економічний відділ,

бухгалтерія, фінансовий відділ, плановий відділ, служба матеріально-технічного забезпечення, відділ маркетингу, інженерно-технічна служба, юридичний відділ); • місця для введення та отримання інформації від різних стру турних підрозділів готелю, що надають клієнтам різні послу­ги ітовари (номерний фонд, служба портьє, казино, гаражна служба, оздоровчий центр, складське господарство). Розглянемо основні моменти функціонування цієї систе­ми. При прийомі товарно-матеріальних цінностей, що на­дійшли, або їх відпусканні на початковому етапі здійснюється маркування товару лінійним штрих-кодом. Дана операція здійснюється централізовано на складі при надходженні ТМР і .передачі їхдо різних підсистем готелю. Штрих-код містить внут­рішню необхідну інформацію, зокрема номер складу і код то­вару. При передачі товару зі складу до функціональних підрозділів і служб готелю, що беруть особисту участь у наданні послуг, на відповідний Розі-термінал надсилаються всі не­обхідні дані (відбувається переміщення товару одночасно з інформацією в реальному режимі часу). З пост-терміналів інформація про використання або реалізацію різних товарів і матеріалів надходить на сервер комп'ютерної інформаційної системи. З сервера необхідна інформація про товаропотік над­ходить до різних відділів готелю, де здійснюється її використан­ня та обробка. На підставі внутрішньої і зовнішньої інформації (співвідношення якості товару та його ціни, надійність поста­чальника, умови платежу) дирекція готелю здійснює вибір по­стачальників і способи постачання різних матеріалів і товарів. Рівень ефективності управління ТМР готелю є одним з ви­значальних чинників для підвищення рівня якості його послуг. Створення в готелі сучасних систем управління ТМР дає мож­ливість підвищити його рентабельність і конкурентоздатність, а також збільшити його завантаження.

Питання та завдання для самоперевірки

1. Що таке товарно-матеріальні ресурси готелю ?

2. Як проводиться розрахунок потреби в різних видах матеріальних ресурсів?

3. Як проводиться розрахунок, запасів матеріальних ресурсів? На­ведіть методики їхнього нормування.

4. Назвіть шляхи економії і раціонального використання матеріаль­них ресурсів у готельному господарстві.

5. Назвіть шляхи підвищення ефективності управління товарно-матеріальними ресурсами готелю.

6. Наведіть функції та завдання служби з управління ТМР готелю (служби матеріально-технічного забезпечення).

Додаток

384

Терміни і визначення, що використаються з в готельній сфері

Американський план — такий метод розрахунку оплат за но­мер в готелі, коли в ціну включається послуга з надання кімна­ти і 3-разове харчування (пансіон) або 2-разове: сніданок + обід або сніданок + вечеря (напівпансіон).

Англійський сніданок — повний сніданок, звичайно містить у собі фруктовий сік, яєчню із шинкою, тости, олію, джем і каву або чай.

Ануляція — відмова від поїздки. Умови відмови обумовлю­ються в договорі.

Апартаменти — тип номерів у готелях, що за своїм оформ­ленням наближаються до сучасних квартир, включаючи місця для приготування їжі (вартість харчування звичайно не вклю­чається у вартість номера).

Апгрейд — зміна бронювання з метою надання гостеві но­мера поліпшеної комфортності без підвищення тарифу.

Атрибут — додаткова характеристика готельного номера, що впливає або не впливає на його вартість (балкон, вид з вікна, меблювання, додаткове устаткування).

Базова валюта — валюта, у якій ведуться баланси рахунків системи і формується основна управлінська звітність.

Базові тарифи — опубліковані повні ціни на розміщення в готельних номерах.

Басбой — молодший службовець ресторану, бару, який роз­ливає воду, прибирає столи, попільниці тощо.

Белмен — службовець готелю, що підносить багаж і вико­нує доручення гостей.

Бермудський план — метод надання готельних послуг, при якому ціна включає сніданок і кімнату.

Бізнес-тур — тип подорожі, що здійснюється діловими людьми і вимагає особливого сервісу, наприклад, наявності кімнати для переговорів, послуг секретарів.

Блокномерів — бронювання готельних номерів певного типу в певному інтервалі дат у кількісному вираженні без зазначен­ня конкретних номерів кімнат.

Ботель — невеликий готель на воді.

Бронювання—створення запису про продаж готельного но­мера певного типу у певному інтервалі дат з певною кількістю проживаючих у номері людей за певним тарифним планом.

Букінг — файл групового бронювання, що містить основну інформацію щодо продажу блоку номерів.

Бунгало — невеликий туристичний готель (будівля звичай­но з легких матеріалів на березі моря). Поширене в молодіжних турцентрах.

Ваучер (туристичний або маршрутний) — документ, на підставі якого надається обслуговування іноземним туристам і здійснюються розрахунки з фірмами.

Відвідувач (візитер) — людина, що приїхала до іншої краї­ни, яка має будь-яку мету, крім заробітку від своєї професійної діяльності. Це визначення стосується як туристів, так і екскур­сантів.

Віддалена підтримка — вид послуги, яка надається в рамках договору на підтримку, що включає в себе надання фахівцями консультацій за телефоном «гарячої» лінії або безпосередній кон­троль і виправлення помилок користувачів на їхнє прохання за допомогою модемного з'єднання і/або Інтернет-з'єднання.

Відкритий квиток — мається на увазі відкрита дата від'їзду. Пасажир може забронювати квиток на пізніший час (день).

Віза — офіційна відмітка (штамп консульства і т.п.) у закор­донному паспорті, що дає право в'їзду до країни з обов'язко­вою умовою відмітки про виїзд.

Впровадження інформаційної системи — послуги із встанов­лення інформаційної системи в готелі фахівцями в рамках до­говору, що включає в себе встановлення програмного забезпечення, семінари з управління і навчання персоналу, і «живу» підтримку.

Гарантія — метод одержання штрафного платежу (наприк­лад, вартість першої доби проживання) у випадку незаїзду гостя.

Пд—фахівець з проведення екскурсій з туристами, що має

на це ліцензію.

Гарячий лист — лист з відомостями про загублену або вкра­дену кредитну картку, що розсилається до готелів та інших організацій, де використовуються кредитні картки.

Гостьовий чек—квитанція, що пропонується господарю ре­сторану або бару, часто використовується як частина ваучеру.

Готельний ланцюг ~ одна з ланцюгових, франшизних або інших готельних систем, члени якої користуються особливими привілеями, особливо в національній системі бронювання.

Груповий інклюзивний тур — тур, що включає авіа- і наземне обслуговування не менш ніж 15 чоловік.

Гуртожиток — недорогий готель з обмеженим сервісом. Надає платне розміщення для молоді, що подорожує пішки, на велосипедах тощо.

Дата зняття броні — дата, коли незатребувана заброньо­вана кімната надходить до основного продажу.

Декларація митна — документ, що видається митними службами, який містить відомості про багаж, наявність валюти в туриста і який заповнюється туристом при перетині кордону.

Денна норма ~ обмежена ціна для розміщення не більше ніж на ніч або на день.

Джерело — код для збору статистики доходів готелю за ка­налами надходження броні до готелю (прямо до готелю, з кор­поративного офісу, через Інтернет, каналами ОО5 тощо).

Договір франшизи — договір про передачу прав і привілеїв виробника туристичних послуг на їхню реалізацію (збут). Пе­редбачає використання торговельної марки франшизодавача як гарантії якості послуг.

Документи проїзні групові—транспортні папери, що офор­млюються на групу туристів і підтверджують право групи на проїзд у даному транспорті (квитки, турпутівки з відривним та­лоном та ін.).

Друковані форми — документи, що формуються інформа­ційною системою готелю, пов'язаніз бронюванням, поселенням і розрахунками з гостями. Основними друкованими формами є підтвердження бронювання, підтвердження скасування броню­вання, реєстраційна картка гостя, рахунок гостя і повідомлення для гостя. Друковані форми будуються відповідно до вимог кож­ного готелю і містять його логотип, адресу та іншу інформацію.

Екскурсант — тимчасовий візитер, що проживає в місці при­значення менше 24 годин, включаючи круїзних мандрівників, але крім транзитних пасажирів.

Європейський план — метод визначення (призначення) ціни за кімнату, що включає тільки вартість заняття кімнати (вартість проживання).

Завантаження (Оссирапсу) — коефіцієнт зайнятих готель­них номерів відносно загальної кількості номерів готелю.

Знижка тарифу — зменшення тарифу проживання в абсо­лютному або процентному вираженні.

Імідж — сприятливе або несприятливе сприйняття спожи­вачем певного готелю, а також його послуг. Розглядається як мета роботи з маркетингу.

Інклюзивний тур—тур (туристичний план, маршрут), відпо­відно до якого транспортне обслуговування авіз- або наземним транспортом сплачується одночасно з харчуванням, розміщен­ням та іншими туристичними послугами.

Інтернет-бронювання — бронювання номерів, що здійснюється з Інтернет-сайту готелю з автоматичною пере­віркою наявності вільних номерів на зазначені клієнтом дати та автоматичним одержанням підтвердження бронювання.

Інтернет-з'єднання — з'єднання комп'ютерів, підключених до мережі Інтернет, між собою за допомогою спеціального про­грамного забезпечення.

Інформаційний чек — алфавітний листок, де зареєстровані гості записані відповідно до номерів кімнат.

Інфраструктура — дороги, стоянки для автомобілів, дренаж стічних вод, каналізація, водопровід, електрика — усе необхід­не для повноцінного проживання на певній території. Експлу­атується туристами і місцевими жителями.

Каботажна ціна — знижена ціна для жителів певної краї­ни, що подорожують всередині цієї країни.

Караванний туризм — вид автотуризму, де як засіб розмі­щення використовується самохідний фургон або той, що при­чіпляється до автомобіля (караван).

Карта прибуття — бланк, що заповнюється туристом після прибуття до іншої країни і що пропонується на прикордонному

кпп.

Каталог туро пера тора — інформаційно-рекламний про­спект туроператора, що містить докладну характеристику його інклюзивних турів.

Кемпінг—табір для автотуристів, розташований у заміській місцевості або в зоні відпочинку (літні будиночки, намети, що мають елементарні зручності).

Кількість ночівель (гоот-піфІЯ) — кількість зайнятих готель­них номерів за певний календарний відрізок часу.

Комісійні—сума грошей, що виражається у відсотках від про­дажної ціни, яку пропонують власники туроператорських, транс­портних та ін. компаній турагентам за продаж їхніх послуг.

Комісія ~ комісійна винагорода туристичного агентства, що виражається в процентному відношенні до доходу, отриманого готелем за фактом виїзду гостя.

Комерційна норма — знижена ставка для постійного клієнта, у якому зацікавлений готель, для забезпечення зайнятості но­мерів.

Комерційний готель — готель, забезпечений усім необхід­ним для гостей-бізнесменів.

Кімнатний лист — лист із прізвищами, що використовуєть­ся в готелі для передреєстрації груп, а також для організації ве­чорів відпочинку.

Кімнатний сервіс — наявність у готелі послуг з доставки до номеру їжі, напоїв, кореспонденції.

Комплімент ~ надання гостеві або фірмі послуги за раху­нок готелю.

Континентальний план — метод розрахунку вартості кімна­ти в готелі, коли ціна містить у собі «континентальний сніда­нок», а також вартість самої кімнати.

Конфігурація системи — процес настроювання інформа­ційної системи готелю з урахуванням особливостей готелю.

Корпоративний клієнт — клієнт, що є юридичною особою (організація, підприємство) і не займається туристичною діяль­ністю.

Льотний купон — частина авіаквитка, на якій вказується інформація про бронювання місця для пасажира.

Майстер продажів — облікова картка клієнта, що бронює блоки номерів для груп та містить типові параметри групових броней.

Міжнародний туризм — подорожі за межами своєї рідної країни.

Мертвий сезон — час року в даній країні, коли туристичне життя завмирає або знаходиться на нижчому рівні. Відрізняєть­ся низьким рівнем цін. Може бути вкрай несприятливим для здійснення подорожей.

Місце призначення — місце, куди за контрактом з туропера-тором (турагентом) перевізник повинний доставити туриста (пасажира).

Модемне з'єднання — з'єднання комп'ютерів між собою за допомогою прямого зв'язку телефонною лінією.

Модуль — технологічно закінчений набір функцій інформа­ційної системи, призначений для роботи окремого підрозділу або окремої групи користувачів, який встановлюється опціон-но (за бажанням замовника).

Мотель — готель, що обслуговує автотуристів.

Надзвичайний ключ — один ключ, який відкриває всі кімна­ти готелю, включаючи ті, що закриті зсередини.

Напівпансіон — надання кімнати, сніданку і на вибір — обі­ду або вечері.

Негнучка ціна — ціна на кімнати в готелі без знижок (на­приклад, з міркувань престижу), коли не береться до уваги той фактор, що всі кімнати пустують.

Нічний аудит — процедура комплексної перевірки діяль­ності готелю за минулу дату та автоматичне закриття фінансо­вого дня.

Облікова валюта — валюта, у яку перераховуються дані ек­спорту в бухгалтерську систему.

Оптовий продавець турів — компанія, що складає, збуває та керує турами. Продаж турів здійснюється через посеред­ників: роздрібних турагентів, асоціації, клуби або туроргані-заторів, але ніколи прямо клієнтові, як це робить іноді туро-ператор.

Оферта — формальна пропозиція на укладання угоди із за­значенням умов.

Пакет /—заздалегідь підготовлений тур, що включає транс­портування, проживання, харчування, трансфер, відвідування визначних пам'яток, оренду автомобіля тощо. Має фіксовану ціну.

Пакет 2 — комплексний тариф, що включає, крім вартості проживання, додаткові послуги готелю. Наприклад, пакет ВВ (Весі & ВгеакГазІ) включає проживання і сніданок.

Пансіон — повне утримання туриста протягом доби в готелі (на маршруті).

Пасажирський талон — карта для пасажира, що надається йому до посадки у літак. Містить відомості про багаж, докладну інформацію про клас, яким летить пасажир, номер крісла в літа-

ку-

Перебронювання—бронювання з перекриттям попереджен­ня системи про відсутність готельних номерів певного типу у певному інтервалі дат для продажу, що приводить до негатив­ного значення наявності номерів.

Передреєстрація — процедура, яку здійснюють до приїзду гостей, яка використовується з групами туристів із метою змен­шення переповненості в службі прийому.

Пізнє прибуття — коли гість, що забронював номер в го­телі, прибув після години зняття броні і попередив про своє пізнє прибуття.

Пізній виїзд ~ коли гість залишається в готелі після момен­ту, коли він повинний виїхати. У цьому випадку він зобов'яза­ний оплатити 50 відсотків денної ціни за проживання.

Пізня оплата—часткова оплата, що передається на фронт-деск, коли гість уже виїхав.

Пік сезону — час року в даній країні, коли торгівля турпо-слугами і ціни на них найвищі.

Пре-реєстрація — процедура бронювання конкретної кімнати на день заїзду гостя з попереднім створенням елект­ронного ключа і роздруківкою реєстраційної карти гостя.

Проміжний період — час року в даній країні, між піковим і мертвим сезонами, протягом якого ціни середні (проміжні).

Прямий політ—політ між двома певними пунктами без пе­ресадки на інший літак, навіть якщо відбудеться проміжна по­садка.

Путівка—документ, що підтверджує оплату послуг на мар­шруті та який є підставою для надання цих послуг.

Ранній виїзд — процедура розрахунків з гостем у день, шо передує даті виїзду.

Рекламація — заява туриста, що відправляється до офісу фірми — продавця туру при невідповідності оплачених і дійсно наданих послуг. На підставі рекламації складається протокол. У разі, якщо факт невідповідності доведений, повинна бути здійснена компенсація збитку.

Робоча станція — комп'ютер, на якому встановлене систем-, не і прикладне програмне забезпечення системи, підключений до бази даних, що розташована на сервері.

Родинний план — спеціальна система продажу кімнат в го­телі туристам з дітьми. Утому випадку, якщо діти живутьв одній кімнаті з батьками, ціна номера знижується.

Роздрібний продавець — середня ланка на ринку, що продає готельні послуги безпосередньо споживачеві (звичайно тураген-тство).

Розрахункова валюта — валюта, у яку перераховуються ба­ланси системи для розрахунків з гостями і фірмами.

Розрахункова година — час, у який гість повинний звільни­ти кімнату або сплатити проживання за цілий день.

Ротель — готель-вагон, що пересувається.

Сезонні норми — розмаїтість цін на різні послуги, що зміню­ються залежно від сезону.

Сервер РМ8— комп'ютер, на якому знаходиться база даних інформаційної системи готелю і системне програмне забезпе­чення, що обслуговує роботу комп'ютерів робочих станцій си­стеми.

Сніданок континентальний — легкий сніданок, що скла­дається з кави або чаю, соку, булочки, масла і джему.

Спина до спини—вигідна система заповнення готелю, за якої послідовність вибуття і прибуття груп туристів організовується туроператором таким чином, щоб виділені йому власником го­телю номери не залишалися вільними (інтервал між заселен­нями тільки на збори).

Страховка — умови страховки докладно обумовлюються в страховому полісі. Страховий поліс є документом, що забезпе­чує гарантоване медичне обслуговування у разі хвороби або травми. Для в'їзду до деяких країн наявність страховки є обо­в'язковою.

Суміжні номери — готельні номери, що пов'язані загальним входом, які можуть продаватися як окремо, так і разом у вигляді апартаменту.

Суперструктура — готелі та інші місця розміщення туристів, ресторани, магазини, розважальні заклади (кіно, театри, музеї, художні галереї, концертні зали), вокзали. Не існує строгого поділу між суперструктурою та інфраструктурою, але її прий­мають до уваги при плануванні будівництва нових курортів.

Тарифний план - сукупність тарифів для різних типів номерів з урахуванням сезонів, робочих і вихідних днів, кількості про­живаючих у номері гостей і варіантів, включених у тариф послуг. Транзит — перевезення пасажирів з однієї країни до іншої через проміжну країну.

Трансакція — запис на фоліо гостя або фірми, що відповідає певному бухгалтерському переказу.

Трансфер — зустріч або проведення в аеропорті (на вокзалі). Тур — індивідуальна або групова подорож, що складається з комплексу послуг (перевезення, проживання в готелі, екскурсії, трансфер, харчування).

Турагент - організація-провідник, що займається реаліза­цією сформованих туроператором турів. Велика частина при­бутку йде від комісійних, що заробляються від реалізації турів. Турброкер — індивідуал або компанія, що не має власного транспорту, а орендує його для надання послуг, включених до турпакета оптовим продавцем турів.

Турист—мандрівник, що проживає в місці призначення не менше 24 годин, мета поїздки якого - відпочинок, бізнес, зустріч з родичами, певна місія, зустріч.

Туристичний агент - фізична або юридична особа, що має з готелем договірні відносини на постачання клієнтів.

Туроператор — компанія, що спеціалізується на плануванні, складанні турів (туристичних маршрутів) і продає турпутівки за допомогою турагентів або безпосередньо туристові.

Турпакет - туристичний план (маршрут), що охоплює ос­новні елементи відпочинку: транспорт, розміщення, екскурсії та ін. послуги.

Фіскальний реєстратор — принтер, що має інтерфейс із си­стемою управління готелю для роздруківки фіскальних чеків і касових звітів.

Фоліо — файл гостя або фірми, що містить всю Інформацію щодо бронювання і трансакцій.

Франшиза, франчайз — незалежний готель або мотель, що має право користуватися фірмовою маркою і платить за це право.

Чартер — оптова купівля літака для перевезення пасажирів або вантажу. Чартерні перевезення призначаються на конкрет­ний час, у конкретний день, до конкретно замовленого місця.

Чартерний рейс — рейс, замовлений ексклюзивно для спе­ціальної групи людей, що належать до однієї організації, або їхній переліт організується від одного імені (наприклад, туро-ператором). Чартерні рейси звичайно набагато дешевші, ніж ре­гулярні рейси авіаліній за розкладом. Ці рейси можуть здійсню­ватися додатковими літаками або літаками, що виконують ре­гулярні рейси.

Час закриття дня — довільно обрана менеджером готелю година, коли закінчується один день і починається інший.

Шатл-сервіс—назва транспорту (літака, автобуса, потяга), що здійснює дуже часті рейси, в основному на дуже коротку відстань.

All All inclusive - режим, щовключає не лише 3 –разове харчування, алеі додаткикові послуги, такі як легкий сніданок, закуски, легка вечерня.

Back of the House – служба сервісу, розташовані таким чином, щоб не знаходитись на очах гостей

BB (Сніданок) – режим харчування, що припускає сніданки в готелі проживання. Це може бути шведський стіл або континентальний сніданок

Bed Occupancy – рацыональне выдношення кылькосты спальних мысць до кылькосты заявлених до продажу (середнэ завантаження).

Blanker Reservation – планування якого-небудь певного числа кымнат (блоку) для груп.

Brunch – прийом їжі після сніданку, але до обіду, і який замінує сніданок і обід.

Cabana – будівля на пляжі (або біля басейну), типу бунгало, що стоїть окремо від основного від основного будинку та іноді обладнана як спальня.

Chid(child) – дитина (звичайно вартість вказується для дитини в номері з двома дорослими).

Commercially Important Person (важлива комерційна персона) – покупець спеціального документа, що надає право йому (їй) займати привілейоване становище відносно шнших клієнтів.

Complimentary Tiket – безплатний проїзд.

DBL (double) – двомісний номір

deluxe – розкішний тип готелю (власна ванна і поіний сервіс).

Double-up – організація системи подвійного заселення, коли незнайомі люди заселяють один номер, а в адміністрації на спеціальному стенді зберегаються 2 картки (чеки) під номером цієї кімнати.

Duty-free Goods - товари, що не обкладаються митом.

Endorsement – повноваження, що полягають у можливості замінити або переєструвати авіаквиток на інший літак.

Ex – extra bed – додаткове ліжко в двомісному номері.

FB (Повний пансіон) – режим 3-разового харчування в готелі (сніданок+обід+вечеря). Напої за обідом і вечерею звичайно у вартість не входять.

Free Port – порт, де туристи можуть придбати товари без сплати мит.

Front Desk (фронтдеск) – стійка адміністратора готелю, де гості реєструються.

Full House (повний будинок) – темін позначає завантаження готелю на 100% (усі номери продані)

Grandmaster – grand master –один ключ, що відкриває всі гостьові кімнати, закриті зовні.

Guest History – Card-запис повної програми перебуваннягостя, що вклю.чаєзаняття кімнати, оплату, особливі потреби, кредит. Такой запис здіснюється на картках , у великих готелях дані заносяться в компюткр.

HB – half board –Напівпансіон – режим 2-разового харчування в готелі.

Hotel Garni – готель без ресторану (навіть без сніданку)

Housekeepers report - лист із записами, що знаходиться у фронтофісі, якому відбиваються реальні відомості про стан кімнат (прибирання, ремонт тощо).