2. Отримання, оцінка та аналіз отриманої інформації керівництвом авіатранспортного підриє мства

Що стосується безпосередніх носіїв інформації, то ними можуть бути:

Особи - носії інформації.

Зафіксовані матеріали.

Засоби проводового чи безпроводового зв'язку (телефони, телефакси, радіостанції, сотові телефони, пейджинговий зв'язок тощо).

Електронні системи оброблення інформації (комп'ютери, електричні друкарські пристрої тощо).

Фактори, що відстежуються (поведінка, розмови, результати впливу діями тощо).

Незалежно від того, з якого джерела ви отримали інформацію, вона стане корисною лише після того, як всі відомості піддадуться необхідному аналізу і точному тлумаченню. Причина багатьох ділових невдач полягає не в ігноруванні інформації, а в її помилковому аналізі.

Відомості, як правило, оцінюються за достовірністю, значимістю, узгодженістю, повнотою, можливістю використання.

Достовірність і надійність матеріалів. Будь-яка інформація, що надходить ззовні, характеризується відповідним ступенем достовірності, що залежить від ступеня надійності джерела і того, звідки надійшла інформація до джерела.

Щоб виявити такі показники, кожний зареєстрований факт корисно доповнювати спеціальною літерно-цифрового відміткою, відзначаючи літерою рівень надійності джерела, а цифрами - звід­ки отримані відомості.

Рівень надійності джерела потрібно кодувати так: А - абсолют­но надійний і компетентний; В - звичайно надійний; В - не дуже надійний; Г - ненадійний; Д - невизначений.

Те, як це джерело одержало наведені дані, відмічають таким чином: 1 - сам бачив; 2 - чув від того, кому можна довіряти; 3 -чутки.

Потрібно пам'ятати, що не викликаюче підозри джерело (А) іноді може передати відверту дезінформацію, а ненадійний тип (Г) - повідомити найцікавішу інформацію. Пам'ятаючи про це, дво­значний індекс іноді доповнюють римською цифрою, що вказує на передбачену достовірність факту:

I. - підтверджений в інший спосіб;

II. - імовірно відповідає дійсності;

III. - можливо відповідає дійсності;

IV. - сумнівно;

V. - неімовірне;

VI. Правдивість не піддається визначенню.

Маркування ІІІ-Б2, наприклад, означає, що фактура передана досить надійним інформатром (Б) зі слів поінформованої людини (2) і мабуть правдива (III).

За наявності будь-яких сумнівів в достовірності наданих вам даних, їх корисно відкласти в очікуванні інших фактів, що під­тверджують або спростовують вже відоме.

Перекручення інформації і дезінформація. Слід враховувати, що надана вам інформація може бути: підсунута джерелу як дезін­формація, перекручена ним навмисно, змінена (навмисно чи не­навмисно) під час її передавання.

Усні повідомлення, що циркулюють горизонтальними і нефор­мальними каналами, менш піддаються перекрученню, а ось ін­формація, що надходить нагору частіше прикрашається (через відверте бажання догодити, одержати винагороду, уникнути покарання), ніж навпаки.

При навмисній дезінформації застосовують як свідому брехню, так і прикрашену напівправду, що поступово підштовхує тих, хто її сприймає, до хибних міркувань. Найпоширенішими прийомами при цьому є: пряме приховування фактів, тенденціозний і підбір даних, порушення логічних і часових зв'язків між подіями, і подання правди в такому контексті (доповненням неправдивого і факту чи натяку), щоб вона сприймалася як брехня, викладення важливих даних на фоні відволікаючих увагу свідків, змішування різнорідних думок і фактів, повідомлення інформації такими словами, які можна тлумачити по-різному, незгадування важливих деталей факту.

Перекручення, що виникають в процесі ретрансляції вихідних даних, найчастіше відбуваються через: передавання тільки частини повідомлення, переказу почутого своїми словами ("зіпсований телефон"), пропущення інформації через призму суб'єктивно-особистого ставлення.

Для успішної боротьби з вірогідною дезінформацією потрібно:

• розрізняти факти і думки;

• розуміти, чи здатен інформатор за характером своєї діяльності мати доступ до повідомлених фактів;

• враховувати суб'єктивні (самовпевненість, фантазійність) характеристики джерела і його передбачуване відношення до виданого повідомлення;

• використовувати додаткові канали інформації;

• виключати всі зайві проміжні ланки;

• пам'ятати, що особливо легко сприймається та інформація, яку ви передбачуєте чи хочете почути.

Техніка інтерпретації даних. Користь від наявних матеріалів різко зросте, якщо виявлені їх значення (бо істина розкривається не через вихідні дані, а через їх точне тлумачення), тому що конкретний факт можна встановити лише у сукупності з іншими фактами.

Перероблення інформації (після попереднього збирання фактури і конкретної постановки проблеми) припускає:

• систематизацію фактів, які сортуються за ступенем їх відношення до того чи іншого митниця;

• виявлення (спираючись п;і інтуїцію) ключових моментів;

• побудова передбачень, що пояснюють головні факти;

• отримання, за необхідності, доповнюючих даних;

• оформлення висновки і їх перевірка на відповідність іншим фактам.

На окремі питання часто одержують прямі і досить визначені відповіді, а щодо інших вимушено обмежуються одними припу­щеннями. Потрібно інтуїтивно розуміти, які з моментів є важли­вішими, а не концентрувати увагу зразу на багатьох, що здатне заблокувати роботу людського мозку. Деколи корисно прокрути­ти одержану інформацію серед осіб, які мають до неї деяке відно­шення, вважаючи, що вони допоможуть виявити якісь зв'язки з деякою другорядною інформацією. Виказавши відповідне припу­щення, його ретельно перевіряють на відповідність з усіма дани­ми і, коли тут виявиться деяке неспівпадання, а факти відверто правдиві, потрібно поміняти міркування.

Неправдива інтерпретація фактури можлива, якщо: отримані не всі матеріали, деякі з фактів, що є під рукою, сумнівні, вся увага зосереджується лише на тих повідомленнях, які підтвер­джують очікування і припущення аналітика.

Щоб виявити можливі шляхи розвитку вихідної ситуації, по­трібно чітко уявляти: ключову персону противника, те, до чого він по суті прагне (як по мінімуму, так і по максимуму), чи є якась система в його діях, чого в них більше: логіки, емоцій, традицій чи випадковостей, чи існує такий спільник, з яким противник не порве, межі допустимості в його діях, уразливі місця противника, те, як він оцінює ситуацію, вірогідна реакція на дії з кожного боку.

У деяких випадках є сенс йти не від фактів до побудови гіпо­тези, а від гіпотези до фактів, які є. Так, добре знаючи против­ника, подумки поставте себе на його місце і подумайте, яку "хит­ру" гру він міг би вести. Виходячи з цього, виведіть декілька припущень про його наміри і визначте дії, що повинні статися при кожному з них. Співставивши думки і те, що маєте, відберіть ту гіпотезу, яка найбільше відповідає дійсності. Оптимальну допомогу в обробленні всієї подібної інформації може надати пер­сональний комп'ютер, що не страждає на суб'єктивність і обме­женість розуму людини.

Інформація, що пройшла оцінку, розповсюджуються серед від­повідальних керівних осіб підрозділів фірми. Якщо за своїм ха­рактером інформація відноситься до стратегічного планування, то її повинні отримувати особи, які складають плани і несуть відпо­відальність за прийняття стратегічних рішень. "Делікатна" за ха­рактером інформація може повідомлятись тільки окремим осо­бам. Незалежно від посади, яку займає співробітник в установі, він повинен отримувати тільки ту інформацію, яка йому необ­хідна для виконання своїх обов'язків. Цей принцип можна за­стосувати на будь-якому підприємстві. Фірмі необхідно встанов­лювати правила розповсюдження інформації для того, щоб забезпечити необхідну обережність, але не відмовляти в інформації тому, хто її потребує.

Система ділові розвідки повинна підказувати керівнику, коли слід вжити тих чи інших заходів, і вказувати, як краще зробити. Якщо система просто безперервно видає потоки звітів, то ініціатива в прийнятті рішень повністю віддається керівни­кові, йому доводиться просіювати велику кількість відомостей, для того, щоб оцінити надійність і корисність інформації. З метою і звільнення керівника від цієї роботи система ділової розвідки по­винна бути зорієнтована на виняткові ситуації, тобто, крім безпе­рервного потоку важливої інформації, вона повинна забезпечувати необхідність дії.