2.Види злвнішньоторгівельних операцій

Загальновідомо, що близько 80% зовнішньоекономічних операцій припадає на здійснення торговельних операцій. Економічну сутність торгівлі визначають. по-перше, як перерозподіл результатів людської праці від однієї стадії виробництва до іншої, і, по-друге, як передачу товарів від виробників споживачам. Торговельні операції здійснюються з різними цілями, що обумовлює їх розмаїття в зовнішньоекономічній діяльності. Отже, торгівлю класифікують: 1)за територіальним принципом на зовнішню і внутрішню; 2)за товарним потоком на експортну та імпортну. Форми і методи міжнародної торгівлі складалися па світовому ринку під впливом різноманітних чинників, тому вони відрізняються великим розмаїттям, що позначається на зовнішньоекономічній діяльності і ринковій взаємодії підприємств різних форм власності. Розрізняють такі види зовнішньої торгівлі: 1.Торгівля готовою продукцією. 2.Торгівля комплектним устаткуванням. 3.Торгівля товарами у розібраному вигляді. 4.Торгівля машинами, що були у вжитку. 5.Торгівля сировинними товарами. 6.Прямий продаж. 7.Зустрічна торгівля. Міжнародні постачання готової продукції є найбільш поширеною формою торгівлі. її обсяг складає майже половину загального обсягу світової торгівлі. Характерною рисою такої торгівлі є постачання зібраної цілком продукції, готової до використання споживачами. Успішно застосовуються і такі форми, як торгівля виробами машинобудування в розібраному вигляді; торгівля товарами, що були у вжитку; продаж послуг, які підвищують конкурентоспроможність товару до необхідного рівня. Під комплектним устаткуванням розуміють певний набір машин і механізмів, які у комплексі забезпечують повний технологічний цикл промислового виробництва. До середини 90-х років ця форма збуту продукції досягла приблизно 30% від загального обсягу торгівлі. Торгівля товарами у розібраному вигляді приваблива для експортерів тим, що, постачаючи вузли і деталі для складання машин у покупця, вони користуються такими перевагами: •заощаджують на транспортних витратах, тому що транспортування готових виробів дорожче ніж транспортування вузлів і деталей вроздріб; •заощаджують на митних витратах (мито на вивезення товарів у зібраному вигляді приблизно на 10-20% вище ніж на окремі вузли і деталі). Проте цей вид торгівлі пов'язаний із рядом складностей технічного і комерційного плану. Конструкція машин і технологія їх виготовлення повинна забезпечувати повну взаємозамінність вузлі в і деталей, щоб виключити необхідність їх підгонки на місці складання, а також враховувати кваліфікацію спеціалістів-складальників і експлуатаційні умови фірм-користувачів. Цей вид торгівлі потребує суворого дотримання регулярності і комплектності постачань для забезпечення безперервного складального процесу. Торгівля товаром, що був у вжитку (зокрема, обладнанням) являє собою постачання зношеного устаткування, і також є однією з форм реалізації продукції. Предметами такого постачання можуть бути літаки, автомашини, верстати, спеціальне технічне обладнання. Використання такого устаткування залишається протягом певного періоду часу економічно вигідним на дрібних підприємствах або в країнах, що розвиваються. Специфіка торгівлі сировинними товарами полягає в укладенні великих обсягів угод та значній частці у відпускній ціні витрат на транспортування і збереження товару, у раптових і сильних коливаннях цін, викликаних не стільки виробничими витратами, скільки змінами попиту і пропозиції. Сировинні торговельні компанії спеціалізуються, як правило, на торгівлі одним або кількома видами товарів, сировини і діють переважно на ринках, де споживачі й продавці, через їх розрізненість, ис мають можливості організувати власну мережу постачань необхідної сировини. Зростання прямих продажів при збуті продукції обумовлене підвищенням технічного рівня і складності машин та устаткування, збільшенням частки унікального і комплектного устаткування. Прямий продаж припускає наявність безпосередніх контактів між виробником і кінцевими споживачами. Прямі контакти встановлюються на стадії проектування і розробки техніко-економічних параметрів товару з метою урахування вимог покупця. Зустрічна торгівля - це торговельні угоди, при яких продаж певного виду товарів (послуг) є умовою придбання інших товарів або послуг. Причиною зростання обсягів зустрічної торгівлі є надзвичайне загострення проблеми збуту. Продавці заради можливості продажу своїх товарів ідуть на те, щоб одержати від своїх покупців не грошовий еквівалент вартості, а товарний, який вони використовують у власному виробництві або реалізують на зовнішньому ринку. Покупці ж, які не мають валюти, одержують необхідні вироби й одночасно сприяють розвитку національного експорту. Основними формами зустрічної торгівлі є: •бартерні угоди; •зустрічні закупівлі товарів за рахунок вартості поставлених товарів; •комплектація імпортного устаткування частинами і деталями виробництва країни-імпортера; •компенсаційні угоди, за умовами яких погашення фінансового або товарного кредиту, наданого країною, що постачає технологічне устаткування, здійснюється поставками товарів, зробленими іншими підприємствами (операція припускає валютний залишок); •операції з давальницькою сировиною (толінг); •викуп застарілої продукції. У зовнішньоекономічних зв'язках зустрічна торгівля використовується при реалізації міжурядових договорів про товарообіг, угод про виробничу кооперацію, при будівництві об'єктів на компенсаційній основі, а головним її фактором є обмеженість ліквідних засобів одного чи обох учасників угоди.