Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Деньги и кредит_шпоры.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
12.11.2018
Размер:
793 Кб
Скачать
☆

6. Центральний банк, його значення, правовий статус, функції.

Головне призначення Центрального банку - забезпечення стійкості національної грошової одиниці та регулювання і координація діяльності грошово-кредитної сфери. У своїй діяльності Центральні банки мають керуватися лише державними інтересами та чинним законодавством.

Центральні банки поєднують у собі окремі риси банківських установ: кредитування комерційних банків, операції з цінними паперами на відкритому ринку, операції з валютою, але не з метою одержання прибутку а для управління грошовим ринком.

Призначення центрального банку обумовлює його функції (основні напрямки діяльності):

  • емісійного центру готівкового обігу: емітує гривні та копійки та має повноваження щодо організації і регулювання готівкового грошового обігу;

  • банку банків - забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків, розробляє нормативні документи, що регламентують функціонування платіжної системи, може кредитувати комерційні банки для завершення міжбанківських розрахунків, проводити остаточні розрахунки між учасниками розрахунково-клірингових центрів;

  • органу банківського регулювання та нагляду: через вплив на обсяг і структуру банківських резервів та рівень процентних ставок; регламентацію діяльності банків через законодавче ухвалені положення у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив. Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, що відбуваються в банківській системі на різних стадіях функціонування. НБУ доводяться банкам певні рівні показників економічної діяльності, про їх дотримання останні звітують перед НБУ;

  • банкіра і фінансового агента уряду центральні банки тісно взаємодіють з фінансовими органами щодо вирішення загальних питань монетарної і фіскальної політики та повсякденного виконання фінансових операцій. Центральний банк веде рахунок Міністерства фінансів, касове виконання державного бюджету та виступає агентом уряду при розміщенні державних цінних паперів на ринку цінних паперів, зберігає державні резерви дорогоцінних металів та валюти;

  • провідника монетарної політики - центральний банк приймає участь в її розробці та виборі інструментів щодо експансійного і рестрикційного впливу на грошову сферу. Крім того центральний банк здійснює аналіз і прогнозування економічної ситуації в країні на макрорівні, моніторинг реального сектора економіки на мікрорівні, складає банківську та монетарну політику, представляє інтереси держави у взаємовідносинах з центральними банками інших держав, з міжнародними валютно-фінансовими організаціями та банками.

7. Структура та принципи функціонування нбу.

Структура Національного банку України включає: центральний апарат, територіальні управління в областях та Кримській АР, розрахункові палати, банкнотно-монетний двір, фабрику вимогам.

Ліцензія банку видається на підставі заяви про реєстрацію, установчих документів, економічного обґрунтування, висновків аудиторської фірми про фінансовий стан засновників та відомостей про професійну придатність керівників.

ЦБУ - Нац. банк - було утворено у 1991 згідно з з-ом У. "Про банки і банк. д-ть".Стрімкий розвиток банк. сист., необх-ть посиленя незал-ті ЦБ від владних структур у проведенні монет. пол. обумовили необх. прийняття у 1999 окр. з-ну "Про НБУ". Згідно з цим НБУ - особливий центр. орган держ. упр-ня, осн. завданням якого є забезпечення стабільності нац. грош.один. - грн. Існує 2-рівнева сист. упр-ня ЦБ: Рада НБУ і Правління НБУ. Осн. напр. д-ті ЦБ: емісійний центр готівкового обігу (емісія банкнот - найдавн. ф-ція ЦБ. Саме ця потреба в централіз. банкнотної емісії спричин. надання 1 з банків статусу емісійного. Забезпеч-ям банкнот слугують гол. чином держ. цінні папери. ЦБ має моноп. право емісії банкнот і розмінної монети, він зазвичай організ. вигот. гр., регулює їх обіг, вилуч. з обігу фальшиві та зношені гр., здійсн. їх утилізацію); банк банків (ЦБ забезп. касове, розрах. та кредитне обслуг. ком. банків; ком. банки зберіг. частку своїх рез. в безгот. формі на рах. ЦБ, який видає їм готівку в обмін на їх безгот. рез.); орган банк. регулюв. та нагляду (законод. і нормат. акти, що регламент. діяльн. ЦБ, поклад. на нього ф-цію регулюв. банк. д-ті. Банк. нагляд - моніторинг процесів, що мають місце в банк. сис-мі на різних стадіях функціонув. банків); банкір і фін. агент уряду (ЦБ тісно взаємодіє з фін. органами, він співпрац. при виріш. заг. пит. монет. і фіск. політики, під час повсякденного викон. фін. опер.. ЦБ беруть активну участь в організ. випуску держ. боргових зобов’яз., їх розміщенні і підтримці ринк. курсу, виплаті доходів та погаш.); провідник монетар. політики (в цій ф-ції найповніше реаліз. признач. ЦБ. Монет. політика ЦБ слугує ключ. елем. всієї гр. сис-ми. На ній баз. весь мех-м держ. регулюв. гр. обороту).