Питання для самоконтролю

1. Як класифікуються управлінські рішення?

2. Які чинників, визначають якість, результативність і ефективність управлінських рішень?

3. Яка складність завдань державного управління вимагає застосування системного підходу до підготовки і реалізації управлінських рішень?

4. За причинами виникнення управлінські рішення, які бувають управлінські рішення.

5. Назвіть джерелами інформації для прийняття управлінських рішень.

6. Зробить класифікацію груп системи методів технологій прийняття управлінських рішень.

7. З чим пов’язується процедура прийняття управлінських рішень у державному управлінні?

Література: основна [3, 4, 12, 18, 19, 22, 35, 36];

додаткова [25, 43, 48, 53, 59].

Тема 7. Законність та відповідальність у державному управлінні

Ключові слова і терміни: законність, дисципліна, юридична відповідальність, дисциплінарна відповідальність, адміністративна відповідальність, матеріальна відповідальність,

Питання для самостійної роботи

1. Види соціальної відповідальності: політична, юридична та моральна.

2. Види політичної відповідальності: колективна та індивідуальна.

3. Види юридичної відповідальності.

4. Дисциплінарні стягнення, які застосовуються до державного службовця.

5. Відповідальність за службові злочини, передбачені Кримінальним законність в державному управлінні, дисципліна і відповідальність, відповідальність державних службовців.

Методичні вказівки до теми

Законність – це комплексне (принцип, метод, режим) соціально-правове явище, що характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах.

Законність характеризується поєднанням двох ознак:

зовнішньої (формальної) – обов’язком виконувати розпорядження законів і підзаконних правових актів державними органами, посадовими особами, громадянами і різними об’єднаннями;

внутрішньої (сутнісної) – наявністю науково обґрунтованих і відповідних праву законів; якістю законів.

Законність – явище багатоаспектне і може виступати як принцип, метод, режим. Законність є принципом діяльності державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій, посадових осіб, громадян. Принцип законності притаманний лише демократичним державам, оскільки він є антиподом сваволі і беззаконня, припускає пов’язаність всіх органів держави правовими нормами, дії в їх рамках і в ім’я їх реалізації. Разом з тим з боку діяльності держави законність виступає як певний метод державного управління суспільством, тобто воно здійснюється виключно правовими засобами.

У широкому розумінні законність – це режим суспільно-політичного життя, створюваний:

– державою, яка встановлює порядок видання (зміни, скасування) законів і підзаконних нормативно-правових актів, забезпечує їх відповідність потребам суспільного поступу;

– всіма суб’єктами права (державними органами, посадовими особами, громадськими організаціями, комерційними організаціями, громадянами) у результаті однозначного розуміння і неухильного здійснення ними розпоряджень законів і підзаконних актів.

При режимі законності створюється правова атмосфера дe панують ідеї права, гуманізму, справедливості, свободи і відповідальності; особа захищена від сваволі влади, суспільство – від анархії, хаосу, безладдя і насильства.

Принципи законності – це відправні засади, незаперечні засадничі вимоги, які лежать в основі формування норм права ставляться до поведінки учасників правових відносин. Принципи законності розкривають її сутність як режиму суспільно-політичного життя в демократичній правовій державі.

Вимоги законності відображають її спрямованість, обумовлену змістом норм права.

Вимоги законності в правотворчості:

1. забезпечення відповідності змісту закону потребам життя;

2. забезпечення верховенства закону щодо інших правових актів, тобто додержання субординації в нормативних актах;

3. забезпечення своєчасного створення закону і його скасування з додержанням певної процедури;

4. забезпечення стабільності правових актів, більш тривалого строку їх чинності, за винятком тих, які видаються на певні строки;

5. видання правових актів у тій формі, яка передбачена законом, з усіма необхідними для цього реквізитами.

Вимоги законності у сфері реалізації права:

1. наявність спеціальних і юридичних механізмів, які забезпечують реалізацію права;

2. гарантоване якісне застосування права з урахуванням усіх обставин;

3. правильне тлумачення правових норм;

4. стабільність судової практики та ін.

Гарантії законності – це умови суспільного життя і заходи, що вживаються державою для забезпечення режиму законності і стабільного правопорядку.

Гарантії законності можна поділити на:

– загальносоціальні; – спеціально-соціальні; – юридичні та організаційні.

Юридичні гарантії законності створюються в результаті діяльності законодавчих, виконавчих, правоохоронних і судових органів влади, спрямованої на запобігання правопорушенням та їх припинення.

Діяльність законодавчих органів спрямована на видання якісних нормативно-правових актів, якими встановлюється юридична відповідальність за вчинення протиправних дій.

Юридичні гарантії законності за найближчими цілями такі:

1. превентивні (запобіжні) – полягають в запобіганні правопорушенням: відвернення порушень адміністрацією трудових прав громадян, недопущення незаконного звільнення;

2. припиняючі (такі, що кладуть край) – спрямовані на припинення виявлених правопорушень: затримання, арешт, обшук, підписка про невиїзд;

3. відновлюючі – виражаються в усуненні або відшкодуванні негативних наслідків правопорушень: примусове стягнення аліментів, примусове вилучення майна із чужого незаконного володіння;

4. каральні, або штрафні, – спрямовані на реалізацію юридичної відповідальності правопорушників: покарання особи, винної у вчиненні правопорушення.

Юридичні гарантії законності за суб’єктами застосування можуть бути такими:

– парламентські; – президентські; – судові; – прокурорські; – адміністративні (управлінські); – контрольні; – муніципальні (місцеві).

Громадський порядок – це стан (режим) упорядкованості соціальними нормами (нормами права, моралі, корпоративними

Правопорядок – це законність у дії, якщо поведінка суб’єктів є правомірною. В ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Дисципліна пов’язана з діяльністю (поведінкою) особи. В ній і відбиваються:

1. вимоги суспільства до індивідів і колективів;

2. соціальна оцінка поведінки людини з погляду її відповідності інтересам суспільства, законності, правовій культурі.

Юридична відповідальність – це різновид соціальної відповідальності.

Юридична відповідальність – це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) за знання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення.

Підстави юридичної відповідальності – це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою та повинною. Відсутність сукупності таких обставин виключає її.

Слід розрізняти підстави притягнення до юридичної відповідальності і підстави настання юридичної відповідальності.

Підстави притягнення до юридичної відповідальності – це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою.

Фактичною підставою притягнення до юридичної відповідальності є склад правопорушення.

Підстави настання юридичної відповідальності – це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність повинною.

Підставами настання юридичної відповідальності є такі обставини:

1) факт здійснення соціально небезпечної поведінки (правопорушення) – фактична підстава;

2) наявність норми права, яка забороняє таку поведінку встановлює відповідні санкції (за її допомогою відбувається визначення складу правопорушення) – нормативна підстава;

3. відсутність підстав для звільнення від відповідальності. Можливість звільнення від відповідальності зафіксована нормами права;

4. наявність правозастосовного акта – рішення компетентного органу, яким покладається юридична відповідальність, визначаються її вид і засіб (наказ адміністрації, вирок суду та ін.) – процесуальна підстава.

Види дисципліни:

• державна – виконання державними службовцями вимог, що ставляться державою;

• трудова – обов’язкове додержання учасниками трудового процесу встановленого розпорядку;

• військова – додержання військовослужбовцями правил, встановлених законами, військовими статутами, наказами;

• договірна – додержання суб’єктами права договірних зобов’язань;

• фінансова – додержання суб’єктами права бюджетних, податкових та інших фінансових розпоряджень;

• технологічна – додержання технологічних розпоряджень у процесі виробничої діяльності та ін.

Однак між законністю і дисципліною є відмінності у змісті та місці в системі правового регулювання.

З погляду права законність є основою дисципліни, але дисципліна – не тільки правове, а й соціальне явище.

Дисципліна і законність мають різні результати дії. Результат законності – правопорядок. Результат дисципліни – громадський порядок.

Для підвищення ефективності дисципліни важливими є:

• застосування заходів заохочення з метою розвитку спонукальних факторів (оголошення подяки, видача премії, нагородження цінним подарунком, почесною грамотою, подання до нагородження орденами і медалями, званнями, матеріальна винагорода);

• накладення заходів юридичної відповідальності (звільнення, депреміювання, пониження на посаді та ін.).

Слід визнати, що дисципліна залежить не стільки від сили примусу або виховного впливу переконанням, скільки від раціональної системи господарювання і управління, стилю керівництва, орієнтованого на особу, яка реалізує себе в процесі праці.