12.Державно-корпоративна г і проблеми силової г.

Сучасний корпоративний глобалізм трансформується в державно-корпоративний глобалізм. Проблеми і перспективи інституту держави в епоху глобалізації сьогодні обговорюються, в основному, з позицій інтересів корпорацій, яким держави або заважають, або потрібні лише як знаряддя внутрішньої і зовнішньої експансії. Лінія боротьби корпорацій з державами пролягає на економічному фронті. Держави виступають за соціалізацію розвитку, корпорації за його повну ринкову комерціалізацію, лібералізацію і десоціалізацію розвитку. Інститут держави опинився під тиском корпорацій в другій половині ХХ-го століття. Глобалізатори оголосили кризу політичної держави і вимагають її комерціалізації і корпоратизації. Каталізатором цієї кризи стала зростаюча система ТНК, тобто система економічного глобалізму, яка вимагає переходу до “корпоративної держави”. Характерна для всіх держав політика протекціонізму втрачає свою силу, перш за все до слабких держав, а найбільші залишаються дуже сильними економічними протекціоністами. Глобалізація і інтеграція забирає значну частину економічної влади у держав. Але міжнародні організації послабили свій вплив під тиском корпорацій. Все більше питань національного економічного розвитку вирішується за межами національних держав і переходить до міжнародних структур. Альтернативою економічної і владної експансії корпорацій можуть стати регіональні структури. Головним бастіоном сучасних держав є їх соціальна функція і соціальні структури. Громадянин кожної держави поступово перетворюється в “глобальну людину світу”. І це негативно вливає на роль держави. В умовах глобалізації мета суспільного, соціального і економічного розвитку суттєво і негативно трансформується під впливом глобальних змін. Негуманна глобалізація стала фактором дегуманізації світового розвитку. Глобалізація висуває на перший план нові фактори сили: інформаційно-комунікаційний потенціал, становище на світових фінансових ринках, сучасні технології, можливості впливу через міжнародні організації, ідейно-політичні важелі”. Зростають масштаби глобального експорту-корупції. Найсильнішим державам, які мають свої гігантські глобальні корпорації непотрібно вдаватись до таких грязних методів. Вони діють силою впливу і тиску, просувають своїх ставлеників на вищі державні пости у відповідних слабких країнах, що є специфічною формою підкупу і корупції. Злоякісна інтеграція і зрощування економічних інтересів держав з інтересами глобальних корпорацій приводить до встановлення консенсусу держав і корпорацій. Економічна система глобалізму дрейфує в бік її трансформації в систему державно-корпоративного глобалізму.

13. Глобальний Екологічний Фонд і Україна

Участь України в діяльності Глобального Екологічного Фонду (ГЕФ), створеного всіма промислово розвиненими країнами наприкінці 1980-х років, дозволяє їй у межах своєї групи (Болгарія, Грузія, Молдова, Польща, Румунія й України) брати участь у реалізації екологічних проектів по 5 напрямкам, а саме:- збереження біорозмаїтості; - клімат і парниковий ефект; - озоновий екран землі; - охорона та використання ґрунтів і земельних ресурсів; - участь у Міжнародних угодах і конвенціях у сфері екології.

У рамках екологічних програм ГЕФ Україні вдалося реалізувати ряд проектів по збереженню біорізноманітності Карпат і дельти Дунаю. У 1993 р. розпочалася реалізація Чорноморського проекту, розрахованого на 20 років, у якому беруть участь усі причорноморські країни. У рамках цього проекту кожна країна-учасниця повинна розробити проекти з реабілітації зон, життєво важливих для поновлення рибних запасів моря. Більше того, кожна країна регіону має підготувати Національний Стратегічний план дій до Чорного морю з детальним графіком його реалізації. Підведення підсумків виконання програми оздоровлення Чорного моря повинно проводитися міністрами охорони навколишнього середовища Чорноморських країн кожні 5 років з метою визначення додаткових дій, необхідних для успішного здійснення головного завдання – захисту й відродження Чорного моря і його узбережжя.