48.Моральний стержень у «Листах до Луциля» Сенеки

“Моральні листи до Луцилія” є збіркою послань Сенеки до свого друга Луцилія. В багатьох листах філософ доводить, що заняття філософією повинні бути на першому місті, а в інших заявляє, що зараз він займається справами усього наступного покоління, зберігаючи для нього ідеали моральної філософії; про те, що людина повинна бути готова до різних витівок долі, повинна в усьому притримуватися помірності та бідності. Як філософ, Сенека звичайно належить до стоїчної школи, але м’якість його характеру і тривале вивчення філософії епікурейців пом’якшили крайнощі цієї школи. Сенека ганьбить людські вади, закликає читача до стійкості, зневаги до життя. Але він не може заперечити живого почуття дружби і любові. Сенека проповідує бідність, але він не проти багатства, якщо воно не стає душевною хворобою і не руйнує мораль. Зміст листів до Луцилія – це цілий курс моральної філософії.

Так, в листах багато говориться про бідність, свободу волі, дружбу. Сенека стирає соціальну нерівність між вільними, вільновідпущениками та рабами, але завжди найдетальніше філософ говорить про смерть. Він вважає, що смерті не потрібно боятися,

адже ніхто не може її уникнути. Більше того, якщо людина втомилась від життя, вона може сама з легкістю розпрощатися з ним. Тобто Сенека проповідує самогубство.

46.Джерела формування моральних типів особистості: психологічні та соціально-історичні Споживчий тип особистості. Мораль в його уявленні - це встановлення у суспільстві, яке дозволяє індивіду досягати щастя. Вона корисна і багато в чому приємна. Якому ж джерела моральних правил довіряє така особистість? У першу чергу - самому собі. Застосування ж загальних міркувань залежить від ситуації, в яку я потрапив. І це друге джерело моральності. А оскільки ситуації дуже різноманітні, то і правила моралі не вічні, а дуже відносні.

Конформістський тип особистості Конформізм - пасивне, некритичне прийняття пануючого порядку, норм, цінностей, традицій, законів і т. д. Проявляється у зміні поведінки і установок відповідно до зміни позиції більшості або самого більшості. "Конформістський" тип моральної особистості в рівній мірі може скластися і в середовищі дворянства, і в середовищі селянства, і в будь-якому іншому середовищі.

Отже, основна моральна цінність конформістського типу - це колективне щастя. Така соціальна орієнтація передбачає любов до традицій, пристосування до них, бажання поступати "як всі", орієнтацію на справи в поєднанні з непохитною вірою в основи моральності.

Аристократичний тип особистості.Отже, головна моральна цінність аристократичного типу - це свобода бути самим собою, для цього він індивідуалістично зосереджений на внутрішньому світі, мотиви поведінки, чистоти ідеалів, слід духовним традиціям. Тому ж при загальній асоціальної орієнтації він пасивний по відношенню до суспільного середовища, толерантний, а іноді і байдужий.

Героїчний тип особистості Отже, героїчний тип моральної особистості головною цінністю вважає справедливість, займає активну і соціально зацікавлену життєву позицію, звертає увагу на раціональні мотиви поведінки та їх ідейне забезпечення, в цілому має високо моральну орієнтацію. Релігійний тип особистості сповідує мораль, де провідною цінністю є сенс життя, мотивом - любов до людини і відчуття вищої єдності з людьми і світом. Це позасоціальна, але активна особистість, чий світогляд виходить за межі суто морального і керується переживанням цінностей самого високого порядку.

Моральні проблеми діяльності Держмитслужби

поведінка працівників митних органів при виконанні професійних обов'язків, в побуті, в громадських місцях - є вірний критерій їх морально-етичного складу, духовного багатства або, навпаки, бездуховності; етична культура працівників митних органів вкрай необхідна при застосуванні в професійної діяльності таких важливих категорій, тобто досягнення: гармонії у пізнанні професійного явища; гармонії у професійному спілкуванні; гармонії у прийнятому професійному рішенні. і значення етичного виховання працівників митних органів в системі підвищення кваліфікації та професійного навчання без відриву від служби важливе виходячи із слідуючи факторів: по - перше - спочатку всього працівники митних органів мають справу з громадянами, які перетинають митний кордон; предмет їх праці - інші люди; цим вони близькі до представників традиційно поважних професій, тобто праця їх важлива в суспільстві, що вони знаходяться на вістрі складних соціальних відношень; по - друге - працівники митних органів це представники влади, тобто їх професійні дії спрямовані на правову регуляцію людських відношень на митному кордоні; виконують різні виховні, комунікативні, організаційні та інші функції, реалізація яких вимагає напруження психіки, зібраності в процесі професійної діяльності; цей фактор посилює роль етичних знань, навичок і вмінь у професійної діяльності; по - третє - нормативність професійної діяльності працівників митних органів, тобто при виконанні своїх професійних обов'язків при здійсненні митного контролю та митного оформлення вони не можуть переступити за рамки закону, використовувати незаконні прийоми; більш того, існує митна етика; також професійна діяльність в нормативному просторі вимагає від нього ініціатора - працівника митного органу величезної напруги і відповідальності

Осмислення феномену смерті

Проблема смерті почала осмислюватися людством з моменту становлення “людини розумної”. З самого початку вона була тісно пов’язана з релігійни ми віруваннями та відповідним баченням світу. І як не парадоксально констатувати, в аспекті “культури смерті” наші пращури були набагато цивілізованішими ніж сучасники. Багато стародавніх культур одним із наріжних каменів ставили феномен смерті, підготовку до неї, процедуру поховання, та підготовка до трансцендентного існування. Яскравим прикладом є культура Стародавнього Єгипту. Сучасне бачення смерті значною мірою сформувалося у добу Нового часу, коли людство стало впевнено крокувати шляхом науково технічного прогресу. Саме наукові досягнення сприяли нівелюванню більшістю людей такого феномену як смерть. Практично все звелося до фізіологічних аспектів цієї проблеми. Говорячи про вітчизняну спільноту, то тут до того ж велику роль відіграла радянська доктрина “вічності” радянського буття. Однак останнім часом намічається тенденція зростання уваги людей до проблеми смерті. Свідченням цього є розгортання запеклих дискусій про евтаназію, зростанням уваги до поховальних процедур і різного роду атрибутів, а також вияв більшої турботи про могили померлих. Все це свідчить, що феномен смерті, набуває все більшого і глибшого осмислення, і прогрес у цьому напрямку робить людей гуманнішими і цивілізованішими.

Моральні проблеми вищої освіти

Проблемою освіти в Україні залишається впровадження філософії трьохвимірної єдності природи, суспільства і людини, коли забезпечується цілісність соціального, проривного, культурного буття і особистості. Такий підхід означає, що зміст освіти дедалі більше має піддаватися не лише міждисциплінарному, багатоаспектному аналізу, а й впливу екологічних, інформаційних, соціальних, психологічних, культурних, антропологічних чинників. З одного боку освіта не може ігнорувати інформацію, знання, ідеї, цінності у цих сферах, а з іншого ― слід позбавитись надмірності фактології, інформаційних інтервенцій, що перевантажують учасників освітнього процесу.

завдання освіти ― допомогти виробляти адекватні суспільні, державні, індивідуальні реакції на світ в умовах національного розвитку і глобалізму, економічної свободи і ринкової економіки.

Мораль і звичай

Суттєвим для уточнення специфіки моралі як суспільного явища постає в цьому зв'язку її порівняння з такою формою позаінституційної ж регуляції людської поведінки, як звичай. Подібно до моралі, звичаї також складаються спонтанно в житті конкретних людських спільнот. Порівняно з правом і мораллю звичаї найглибше вкорінені в первісному синкретизмі, в давній історії людства. Саме звичаї, хоча це не завжди усвідомлюється, є найбільш глибокою і масовою формою регуляції й нашого сьогоднішнього життя — в переважній більшості випадків, спілкуючись із людьми, реалізуючи свої цілі тощо, ми діємо, спеціально не розмірковуючи над цим, просто так, як це заведено, як це звично для нас і тих, хто нас оточує. Це стосується як повсякдення, так і свят, урочистостей тощо. Лише стикаючися з неординарними ситуаціями й проблемами, різного роду несподіванками, ми мусимо відступати від звичайної — звичаєвої — колії й шукати нетривіальних шляхів, зокрема й у галузі моралі.

Православ’я і мораль

Велике значення в історії людської цивілізації, морального прогресу людства мала ранньохристиянська моральна доктрина, викладена в текстах Біблії. Утвердження первісним християнством принципу загальної любові означало визнання рівності людей в їхніх домаганнях гідного й щасливого життя, моральної гармонії. Християнство стало релігією абстрактної людини, а його мораль набула загальнолюдської форми. Ідея рівності людей, їхнього всесвітнього громадянства зустрічалась і в античній етиці, зокрема у вченнях софістів і стоїків. Вона була одним із елементів теоретичних роздумів і їх відправним пунктом. Ця ідея в античній етиці ніколи не набирала нормативного змісту, хоча певною мірою зіставлюваного з вимогами поміркованості чи дружби. В межах християнського світогляду ця ідея, поєднана з принципом любові, набула провідних нормативних установ і форми, сприйнятливої для основної частини населення.

Однак ідея моральної рівності має у християнстві суто абстрактний вигляд, не враховує конкретних соціальних та етнічних відмінностей, а, навпаки, протистоїть їм як абсолютний імператив. Тому слід зазначити, що християнство такою самою мірою деформує ідею моральної рівності людей, якою і сприяє її проникненню у суспільну свідомість.