"Сучасне військове господарство і тенденції його розвитку. Господарська діяльність в Збройних Силах України"
Військове (корабельне) господарство це сукупність сил і засобів, які входять до складу військових частин (кораблів) і з'єднань, а також передані їм у постійне чи тимчасове користування різні об'єкти матеріально-технічної бази, призначені для забезпечення бойової підготовки і виховної роботи, військового побуту, правильної експлуатації, ремонту, зберігання озброєння, військової техніки і майна.
Під сукупністю сил і засобів тут і надалі треба розуміти всі види озброєння, бойової та іншої техніки, ракети, боєприпаси, ракетне паливо, пальне, мастильні матеріали та спеціальні речовини, продовольство, речове, інженерне, хімічне майно та інші матеріальні засоби, які використовуються для забезпечення потреб Збройних Сил України на мирний та воєнний час.
Військове (корабельне) господарство організує та керує ним командир військової частини (з'єднання) Керівництво він здійснює через штаб, своїх заступників, начальників родів військ та служб.
Організація та ведення військового (корабельного) господарства (господарська діяльність) включає:
• планування та організацію роботи служб, підрозділів та об'єктів
господарського, технічного та медичного призначення, а також безперервне
управління та здійснення контролю за цією роботою; ,| • витребування, одержання, підвезення, зберігання, видачу та витрату
матеріальних засобів і коштів; ^ • своєчасне та повне доведення належних видів постачання, задоволення
матеріально-побутових, культурних потреб та збереження здоров'я особового
складу;
забезпечення правильної експлуатації, зберігання, видачу та витрату матеріальних засобів і коштів; своєчасне та повне доведення належних видів постачання, задоволення матеріально-побутових, культурних потреб та збереження здоров'я особового складу;
забезпечення правильної експлуатації, зберігання і ремонту озброєння, бойової
та іншої техніки і майна; капітальне будівництво, яке виконується господарським способом,
експлуатацію та ремонт казармено-житлового фонду, споруд комунального
призначення, а також під'їзних шляхів та колій; утримання у належному стані, удосконалення і розвиток об єктів навчально- матеріальної бази бойової підготовки, спеціальних споруд;
розробку та впровадження заходів щодо поліпшення екологічного стану
довкілля, раціонального використання відведених земель та утримання у
належному стані закріплених територій; організацію пожежної безпеки у військових частинах (з'єднаннях) і безпечну експлуатацію об'єктів держтехнагляду;
ведення діловодства, обліку і звітності за всіма видами матеріальних засобів та інші питання забезпечення різноманітної діяльності військових частин (з'єднань). Ст. 2.4. Наказу МО України № 300.
Основи організації господарської діяльності у військової частині (з'єднанні).
Розподіл обов'язків, завдань, визначення прав і обов'язків командирів, заступників, штабів, начальників родів військ та служб щодо організації і ведення військового (корабельного) господарства у військових частинах (з'єднаннях і гарнізонах) в даний момент визначені Статутами ЗС України, "Положенням про військове (корабельне) господарство ЗС України", "Керівництвом по обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів у ЗС України" (Наказ МО СССР № 260-82 року), "Положенням про фінансове господарство".
Рішення важливих питань в даній області конкретизовано і постійно розвивається, стосовно Збройних Сил України, конкретними наказами, директивами МО України, заступників МО, а також відповідними положеннями, керівництвом, інструкціями по видах Збройних Сил, родам військ і службам.
Так згідно вимог керівних документів, командир військової частини (з'єднання) організовує військове господарство і керує ним.
Заступник командира частини з тилу є основним організатором військового господарства. Його вказівки з загальних питань планування господарської діяльності, перевезення матеріальних засобів, торгівельно-побутового, квартирно-експлуатаційного забезпечення, обов'язкові для всіх начальників родів військ, служб та командирів підрозділів.
Посадові особи військових частин і з'єднань, що здійснюють організацію та ведення військового господарства, несуть відповідальність за це господарство та виконують свої обов'язки відповідно до статуту внутрішньої служби ЗС України і вимог положення про військове (корабельне) господарство (Наказу МО України № 300).
Система всестороннього забезпечення військ (сил) флоту в Збройних Силах кожної держави являє собою відповідним образом організовану сукупність спеціально призначених для цього органів управління частин, установ і підрозділів, які знаходяться в процесі функціонування в діалектичних взаємовідносинах, пов'язаних між собою економікою Країни із військами, флотом що забезпечуються.
Для задоволення різносторонніх матеріальних і духовних потреб ЗС України в мирний і воєнний час приймають участь державні органи влади, різні підприємства, заклади і організації господарства України. Але із-за особливого призначення ЗС України, специфіки утримання і умов виконання які вирішуються, задоволень потреб військ (сил) і флоту не можна здійснювати безпосередньо вказаними органами, підприємствами і організаціями.
Тому з метою підтримання високої боєготовності військ (сил) і флоту, необхідно утримувати в ЗС України повні запаси матеріальних засобів і безперебійно поповнювати їхні витрати. Деякі види озброєння, бойової техніки, боєприпасів ті іншої військової продукції, перш ніж поставити у війська по призначенню, необхідно попередньо з комплектувати і перевірити на відповідність встановленим вимогам. Крім того, в інтересах військ (сил) і флоту безпосередньо в ЗС України необхідно постійно:
-
будувати, реконструювати і обслуговувати використовуєми ними КЖФ, комунальні споруди, транспортні комунікації;
-
забезпечувати всі види військових перевезень;
-
зберігати, обслуговувати і ремонтувати озброєння, бойову та іншу техніку та майно;
-
створювати умови для стійкого базування авіації і корабельних сил;
-
забезпечувати харчування, екіпіровку, відпочинок і дозвілля військовослужбовців, а також задовольняти духовні запити, здійснювати торговельно-побутове і фінансове забезпечення особового складу;
-
виконувати інші завдання по забезпеченню бойової і гуманітарної підготовки, повсякденного життя і діяльності військ (сил) і флоту.
Органи управління, установи і підрозділи, що є у складі ЗС України, в залежності від характеру і змісту завдань (спеціалізації) які виконуються відносяться до різних спеціальних військ і служб. Вони є відносно самостійними системами, але разом з тим є в якості складових елементів системи більш вищого рівня - єдиної системи всестроннього забезпечення всіх військ (сил) і флоту.
По масштабам завдань які вирішуються дана система поділяється на ланки (центральну, оперативну, військову), які є органічними підсистемами.
Центральна ланка займає провідне положення в даній системі. Центральні органи управління всіх спеціальних військ і служб підтримують робочі контакти з відповідними Міністерствами і відомствами Країни з питань забезпечення ЗС України, організовують отримання від господарства України необхідних матеріальних засобів і забезпечення ними військ (сил) і флоту. На центральних базах і складах зберігаються встановлені запаси озброєння техніки та іншої військової продукції. Підсистема центру організує і здійснює підвіз матеріальних засобів військам (силам) і флоту, забезпечує оперативні, евакуаційні та інші військові перевезення.
Ремонтні заклади центру виконують найбільш складні види ремонту озброєння, техніки, майна і виготовляють ряд замовлень військової продукції.
Оперативна ланка - проміжна в системі забезпечення військ (сил) і флоту. В своєму масштабі ця підсистема виконує в основному ті ж завдання, що і підсистема центру (крім підтримання контактів з Міністерствами і відомствами Країни).
Військова ланка, чи так зване військове (корабельне) господарство - низова підсистема єдиної системи всестороннього забезпечення всіх військ (сил) і флоту.
З визначення яке ми записали, ми зрозуміли, що військове господарство - це сукупність сил і засобів, які входять до складу військових частин і з'єднань, а також передані їм у постійне чи тимчасове користування різні об'єкти матеріально-технічної бази, призначені для забезпечення бойової підготовки і виховної роботи, військового побуту, правильної експлуатації, ремонту, зберігання озброєння, військової техніки і майна.
Іншими словами можна сказати що військове (корабельне) господарство - це матеріально-технічна база з запасами матеріальних засобів, яка включає об'єкти господарського, технічного, медичного призначення, спеціального призначення.
Далі ми розглянемо як підрозділяють об'єкти військового господарства.
Примірний склад і структура сучасного військового господарства показані на схемі № 1.
Ми бачимо, що механізований (танковий) полк у своєму складі має всі необхідні служби і об'єкти МТБ і підрозділи для виконання завдань військового господарства у повному обсязі. При цьому кількість служб залежить від чисельності особового складу і завдань які виконуються полком. Але всі військові частини здійснюють господарську діяльність у повному обсязі. У залежності від складу і призначення (специфіки виконання завдань) деякі із них можуть бути прикріплені на забезпечення по тим чи іншім службам, при інших військових частинах.
Роль військового (корабельного) господарства в сучасних умовах дуже значна, і при виконанні Програми будівництва та розвитку тилу Збройних Сил України постійно зростає. Це обумовлено тим що:
по-перше, власне військове (корабельне) господарство, будучи низовою ланкою системи, є безпосереднім виконавцем великого комплексу покладених на нього завдань;
по-друге, більшість завдань системи вирішується тільки військовим (корабельним) господарством;
по-третє, військове (корабельне) господарство є фактично матеріально-технічною базою бойової та гуманітарної підготовки військ (сил) і флоту, для їх підтримки в постійній бойовій готовності і створенню умов для швидкого переходу їх з мирного на воєнний час.
Завдання військового (корабельного) господарства
Завдання військового (корабельного) господарства виходять з його призначення і ролі в загальній системі всебічного забезпечення військ (сил) і флоту.
"Основним завданням військового (корабельного) господарства є всебічне і безперебійне забезпечення бойової підготовки та мобілізаційної готовності військових частин і з'єднань, створення умов для швидкого переходу їх з мирного на воєнний стан", (наказ Міністра оборони України від 16.06.1997 року № 300 "Положення про військове (корабельнеО господарство у Збройних силах України" ст.2.2).
З великого комплексу завдань, які вирішуються військовим (корабельним) господарством, в першу чергу необхідно відмітити забезпечення статутного військового побуту. Вірогідним є той факт, що необхідні морально-бойові якості прищеплюються особовому складу насамперед за допомогою різних форм виховання гуманітарної, психологічної, спеціальної і бойової підготовки. Але разом з тим настрій, почуття і думки військовослужбовців в значній мірі залежать від задоволення їх фізіологічних потреб: відпочинок, своєчасне і якісне харчування, медичне, торгівельно-побутове і фінансове забезпечення.
забезпеченість обмундируванням і взуттям, їх якість і відповідність конкретним умовам військової праці, організація дозвілля, степінь задоволення духовних потреб та інше також впливають на самопочуття військовослужбовців. Таким чином, торкаючись сфери морального духу, військовий побут безпосередньо впливає на особисті якості військовослужбовців, а значить на бойову і гуманітарну підготовку, бойову і мобілізаційну готовність частин, кораблів і з'єднань.
Для забезпечення статутного військового побуту військове (корабельне) господарство повинно мати у своєму розпорядженні необхідні казармено-житловий фонд і комунальні споруди, столові і польові кухні, кімнати побутового обслуговування, лазні, пральні і хімчистки, медичні пункти, торговельно-побутові підприємства, клуби, будинки офіцерів, бібліотеки, світлиці, спортивні спорудження.
Разом з тим з метою забезпечення військового побуту, бойової і гуманітарної підготовки, бойової і мобілізаційної готовності частин, кораблів і з'єднань вони повинні своєчасно витребувати, отримати, вести облік і постійно зберігати передбаченні запаси всіх видів матеріальних засобів, розподіляти і видавати (відправляти, передавати) по призначенню військове майно, доводити його по встановленим нормам до споживачів, забезпечувати правильний і економний розхід. Для вирішення цих завдань військове (корабельне) господарство повинно мати відповідні склади (комори), транспортні засоби, розвантажувально-навантажувальні механізми.
До функцій військового (корабельного) господарства відноситься і забезпечення правильної експлуатації, зберігання, своєчасного технічного обслуговування і ремонту озброєння, техніки і майна, що знаходяться у військових частинах, а також обладнання і підтримання в належному стані закритих і відкритих парків і спеціальних приміщень (для зберігання озброєння і техніки), ремонтних майстерень, полігонів, танкодромів, стрільбищ, учбових центрів, учбових полів, класів та інших об'єктів.
Військове {корабельне) господарство разом з тим покликано забезпечити:
-
будівництво, в певному об'ємі, правильну експлуатацію, ремонт і удосконалення казармено-житлового фонду та інших вище перерахованих об'єктів, а також під'їзних шляхів;
-
виробництво деяких видів сільськогосподарської продукції і окремих зразків майна;
-
заготівлю з місцевих ресурсів палива, продовольства, різного майна і будівельних матеріалів;
-
ведення відповідної документації;
-
при необхідності - своєчасний вивіз запасів матеріальних засобів із військових стаціонарних складів, прийом прибуваючого в війська поповнення, швидку передачу по призначенню казармено-житлового фонду, комунальних споруд, земельних ділянок, різного обладнання і майна.
Всі завдання військового (корабельного) господарства можна умовно поділити на дві групи. Першу групу складають завдання, які по змісту відповідають завданням всієї системи.
Забезпечення військ (різниця лише у об'ємі виконуємих робіт).
До них відносяться:
-
витребування матеріальних і грошових коштів, їх отримання, підвіз, облік, зберігання запасів, розподіл і видачу (відправку);
-
забезпечення військових перевезень;
-
лікування військовослужбовців;
-
виробництво деяких видів військової продукції і так далі.
До другої групи відносяться завдання, які характерні тільки військовому (корабельному) господарству і цим самим відрізняють його від оперативної і центральної ланки системи забезпечення військ (сил) і флоту.
Це такі як:
-
доведення до безпосередніх користувачів (особового складу) матеріальних засобів і організація їх витрат (використання, вживання), тому що тільки у військовій частині продукти харчування попадають у столові чи на продовольчі пункти, видаються військовослужбовцям і спорядження та інші предмети речового майна знаходять своїх користувачів, експлуатуються ними і в кінці кінців зношуються та інше;
-
безпосереднє забезпечення статутного військового побуту, як сфери повсякденного життя особового складу, що становить поряд з задоволенням власних матеріальних потреб військовослужбовців також і збереження їхнього здоров'я і лікування, забезпечення відпочинку, дозвілля, вказує на те, що всі ці заходи здійснюються тільки в частинах, з'єднаннях і частково в масштабах гарнізону;
-
експлуатація і утримання в належному стані казармено-житлового фонду, комунальних і портових споруд, парків, аеродромів, танкодромів, автодромів, учбових полів, клубів та інших об'єктів, призначених для забезпечення військового побуту, бойової і гуманітарної підготовки, бойової і мобілізаційної готовності частин (кораблів) і з'єднань.
Об'єкти військового господарства і їх призначення.
Умовно об 'єкти військового господарства діляться на 4 групи: До об'єктів господарського, технічного і медичного призначення належать всі види складів та сховищ з накопиченням матеріальними засобами; парки бойової, автомобільної та іншої техніки; майстерні; аеродромні, портові та інші споруди; їдальні (камбузи), кают-компанії, хлібозаводи (хлібопекарні); підсобні господарства; котельні, лазні, пральні, торгівельно-побутові заклади з товарами та сировиною; казармено-житловий фонд; комунальні споруди; кімнати побутового обслуговування, кубрики і куточки побутового обслуговування на кораблях; медичні пункти та інші об'єкти з обладнанням, інвентарем і майном, а також під'їзні автомобільні та залізничні шляхи (колії); порти, причали з вантажно-розвантажувальним устаткуванням і земельні ділянки, які виділено для потреб оборони.
До спеціальних споруд відносяться такі, за допомогою яких частини, підрозділи виконують бойове завдання (командні пункти керування, передавальні та приймальні радіоцентри, вузли та лінії зв'язку; сховища для особового складу; шахтні установки; довгострокові фортикафікаційні споруди для ведення бойових дій і зберігання бойової техніки та зброї, боєприпасів, ракет, пально-мастильних матеріалів, обладнані спеціальними технічними засобами, які забезпечують захист від зброї масового ураження; огорожі та технічні засоби охорони; внутрішні шляхи; військові магістральні трубопроводи; лементи наземної оборони, пірси, причали, моли).
До об'єктів навчально-матеріальної бази бойової підготовки належать
полігони, танкодроми, машинодроми, вододроми, вогневі містечка, стрільбища, тири, спортивні споруди, навчальні центри, поля та класи.
До об'єктів навчально-матеріальної бази виховної роботи належать
телерадіоцентри; центри культури, просвіти і дозвілля; клуби; музеї; кімнати історії; бібліотеки; народознавчі світлиці (каюти); склади культурно-освітнього майна; кінобази.
Господарська діяльність у ЗС України.
Щоб розглянути це питання необхідно визначити два поняття як "Господарська діяльність ЗС України" і "Суб'єкти господарської діяльності у ЗС України". Визначення цих понять дає нам Закон України від 21.09.99 р. № 1076-XIУ "Про господарську діяльність у ЗС України". Цей закон визначає правові засади здійснення у ЗС України господарської діяльності, встановлює умови гарантії її організації та державної підтримки.
• це специфічна діяльність військової частини, закладів, установ та організацій ЗС України, пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передача в тренду рухомого і нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку визначених цим законом.
Господарська діяльність у ЗС України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Вона неповинна негативно позначатися на боєготовність і боєздатність.
не допускається залучення військовослужбовців до виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, непередбачених цим Законом.
Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2000 року № 1171 "Про затвердження переліку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам ЗС України".
Ця постанова дає широкий простір для планування господарської діяльності, дозволяє підходити до процесу планування і ведення військового господарства більш об'єктивно та творчо.
Механізм дії такого виду господарської діяльності, як "передача в оренду рухомого і нерухомого військового майна ..." розкриває нам Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000 року № 778 "Про затвердження порядку надання дозволу військовим частинам ЗС України на передачу закріпленого за ним рухомого та нерухомого майна в оренду".
Суб'єктами господарської діяльності у ЗС України є військові частини, заклади, станови та організації ЗС України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, печатку із зображенням "Державного Герба України і своїм найменуванням" (Закон України "Про господарську діяльність у ЗС України").
Механізм реєстрації військових частин, як суб'єктів господарської діяльності у ЗС України, а також зразки необхідних документів для реєстрації визначає Постанова Кабінету Міністрів України від 3 травня 2000 року № 749 "Про затвердження прядку реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у ЗС України".
Роблячи підсумок розгляду другого питання, можна сказати, що на сучасному етапі військове господарство відіграє значну роль у процесі будівництва та розвитку Збройних сил України. Будучи найнижчою ланкою єдиної системи всебічного забезпечення військ (сил) і флоту, і виконуючи ті завдання, які на нього покладені, воно в повній мірі буде впливати на кінцевий результат виконання державної програми будівництва і розвитку Збройних сил України, і від нього також буде залежати її успішне виконання.
