Тема 8. Держава як політичний інститут

8.1. Концепції походження, природа і соціальне призначення держави. Провідним інститутом політичної системи, що зосереджує максимальну політичну владу, є держава. Держава - це основний інститут політичної системи суспільства, що здійснює управління суспільством, охорону його політичної і соціальної структури на основі права за допомогою спеціального механізму (апарату). Питання про походження держави протягом багатьох сторіч було предметом довгих дискусій. Висувалися різні гіпотези і теорії. Одна з найдавніших теорій походження держави - теократична, тобто теорія божественного походження, згідно якої держава наказала людині Богом. Інша, патріархальна концепція, потрактує державу як велику сім'ю, в якій відносини монарха і його поданих ототожнюються з відносинами батька і членів сім'ї. Ще Конфуцій висловив патріархально-патерналистську концепцію держави. В ХVII-ХVIII століттях оформляються договірні теорії походження держави (Дж.Локк, Т.Гоббс, Ж.Ж.Руссо). Державу сталі розуміти як суспільний договір, згідно якому люди в цілях надійного забезпечення своїх природних прав, свободи, захисту особи і власності погоджуються створити державу. Як відзначав французький мислитель Д.Дідро, люди «усвідомили, що кожній людині потрібно поступатися частиною своєї природної незалежності і підкоритися волі, яка була б волею всього суспільства і була б загальним центром і пунктом єднання всіх їх волі і всіх їх сил». В ХІХ в. були створені основи марксистської теорії про класи і державу, згідно якій держава є політичною машиною для придушення пануючими класами трудящих мас. Держава виникає разом з розділенням суспільства на класи і зростанням класових антагонізмів. В.І.Ленін підкреслював: «Держава є орган класового панування, орган пригноблення одного класу іншим, є створення «порядку», який узаконює і зміцнює це пригноблення, стримуючи зіткнення класів». Марксизм припускає, що класи зникнуть так само неминуче, як неминуче вони у минулому виникли. Із зникненням же класів зникне («відімре») і держава - такий кінцевий висновок теорії марксиста. На думку прихильників теорії насильства держава є результатом прямої політичної дії - внутрішнього або зовнішнього насильства, завоювання. Слідством перемоги більшості над меншиною або більш сильного племені над більш слабим є установа переможцем держави. Воно стає органом управління переможеними. В результаті завоювання виникає не тільки держава, але і розподіл суспільства на класи, приватна власність. На певних етапах історичного розвитку переважала класова природа держави, проте визначаючим завжди було його загально соціальне призначення. Якщо партії, рухи виражають групові потреби, то держава покликана представляти загальний інтерес. Держава виступає найважливішим чинником соціально-економічного і духовного розвитку суспільства. Держава - це особлива форма організації політичної влади в суспільстві, володіючої суверенітетом і здійснюючої управління суспільством на основі права за допомогою спеціального механізму (апарату). 8.2. Ознаки держави. Держава - продукт внутрішньої еволюції суспільства. Утворення держави обумовлено необхідністю віддзеркалення загальних потреб і інтересів, які колишні інститути задовольнити не могли: до них відносяться потреби в безпеці, дотриманні прав і свобод індивідів, збереження цивільного миру і правопорядку і т.д. Держава відрізняється високою спеціалізацією і розподілом праці. В структурі держави можна виділити: 1) представницькі органи (парламент); 2) виконавчо-розпорядчі органи: президент, прем'єр, уряд; 3) судову систему; 4) наглядово-контрольні органи; 5) органи охорони громадського порядку; Держава характеризується наступним ознаками:

1. Особлива організація політичної влади, яка, утілюючись в державних органах, виступає як державна влада. Її здійснює особливий прошарок людей, що виконують функції управління і примушення, складових апарат держави, який наділює державно-владними повноваженнями.

2. Територіальна організація населення. Державна влада здійснюється в рамках певній території і розповсюджується на всіх людей, що проживають на ній. Цілісність суспільства і взаємозв'язок його членів забезпечує інститут громадянства, або підданства.

3. Держава організовує суспільне життя на основі права. Тільки держава займається законотворчістю, тобто видає закони і інші правові акти, обов'язкові для всього населення.

4. Держава є суверенною організацією влади. Державний суверенітет виражається у верховенстві влади держави і незалежності її від будь-яких інших властей усередині країни або у взаємостосунках з іншими державами.

5. Держава має свій в розпорядженні систему примусового стягування податків і інших обов'язкових платежів, які забезпечують його економічну самостійність.

Держава - це особлива організація політичної влади суспільства, що має у своєму розпорядженні спеціальний апарат примушення, що виражає волю та інтереси пануючого класу або всього народу. Держава представляє все суспільство в сукупності. Воно є носієм влади, юрисдикція якої розповсюджується на всіх членів суспільства і на всю територію країни. Примусовий характер влади держави, його монополія на застосування насильства принципово відрізняють його від інших політичних інститутів, роблять його основою політичної системи. 8.3. Функції і форми держави. Держава виконує ряд функцій, які відрізняють його від інших політичних інститутів. Традиційно функції держави по сферах реалізації загальнозначущої мети підрозділяють на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх функцій можна віднести економічну, соціальну, організаторську, правову, політичну, освітню, культурну, виховну тощо:

• економічна функція держави виражається в організації, координації, регулюванні економічних процесів за допомогою податкової і кредитної політики, створенні стимулів економічного зростання або здійснення санкцій;

• соціальна - полягає в задоволенні потреб людей в роботі, житлі, підтримці здоров'я; наданні соціальних гарантій старим, інвалідам, безробітним, молоді; страхуванні життя, власності, здоров'я;

• правова - включає забезпечення правопорядку, встановлення правових норм, які регулюють суспільні відносини і поведінку громадян. Захист правових норм здійснюється спеціальними правоохоронними органами держави (суд, прокуратура і т.д.).

• культурно-виховна - направлена на створення умов для задоволення культурних потреб населення, залучення їх до досягнень світової художньої культури, можливості самореалізації в творчості;

• політична - є однією з головних функцій держави, яка полягає в забезпеченні політичної стабільності, виробленню політичного курсу, що відповідає потребам і сподіванням широких верств населення або підтримки політичного панування класу-власника.

Серед зовнішніх функцій можна виділити:

• функцію взаємовигідної співпраці в економічній, соціальній, технологічній, культурній, торгової і інших сферах з іншими країнами;

• функцію оборони країни.

Держава є особливою формою організації політичної влади, яка має певний устрій. Організацію, устрій і реалізацію державної влади відображає поняття «форма держави». Як сукупність зовнішніх ознак держави вона включає три елементи: форму правління, форму державного устрою, політичний режим (див. Тему 7). Форма правління характеризується порядком формування самих найвищих органів державної влади (глава держави, парламент, уряд), а також розподілом між ними повноважень і функцій. Залежно від того, хто і як здійснює державну владу, як влаштовані, організовані і діють органи держави, розрізняють монархії і республіки. Монархія - форма правління, при якій верховна державна влада належить одній особі, що посідає свою посаду в установленому порядку престолонаслідування. Монархії бувають абсолютними і конституційними (обмеженими):

• абсолютна монархія - форма правління, при якій державна влада одноосібно здійснюється монархом;

• конституційна (обмежена) монархія припускає, що влада монарха обмежена якимсь представницьким органом, діючим на основі конституції.

Республіка - форма правління, при якій всі самі найвищі органи державної влади або обираються, або формуються загальнонаціональними представницькими установами. В рамках республіканської форми правління прийнято розрізняти президентську, парламентську республіки і змішані (президентсько-парламентські) республіки:

• Президентська республіка (США) характеризується жорстким розділенням законодавчої і виконавчої гілок влади. Президент, будучи главою держави, одночасно очолює виконавську владу, не несе відповідальності перед парламентом, оскільки обирається на загальних виборах. Уряд призначається президентом і несе перед ним відповідальність. Президент не має свій в розпорядженні права розпуску парламенту, парламент може змістити президента тільки через процедуру імпічменту.

• Парламентська республіка (ФРН) характеризується тим, що парламент формально є повновладним органом, який формує політично відповідальне перед ним уряд. Взаємостосунки законодавчої і виконавчої гілок влади будуються на принципі співпраці. Президент є главою держави, але виконавська влада зосереджена у уряду на чолі з прем'єр-міністром. Уряд формується партією або коаліцією партій, що мають свій в розпорядженні більшість місць в парламенті.

• Президентсько-парламентська республіка (у Франції, Австрії, Португалії, Польщі, Болгарії) відрізняється подвійною відповідальністю уряду – перед президентом і перед парламентом. Ця форма поєднує в собі сильну президентську владу з ефективним контролем з боку парламенту.

Форма державного устрою - адміністративно-територіальна організація держави, а також система взаємостосунків центральних і регіональних органів влади. Розрізняють наступні форми державного устрою: А. Унітарна держава - найпоширеніший вид територіально-політичної організації. В такій державі:

• існують загальні для всієї країни представницькі, законодавчі і судові органи, повноваження яких розповсюджуються на всю територію;

• функціонує єдина система законодавства, єдина правова і грошова системи, єдине громадянство;

• всі адміністративно-територіальні одиниці (області, округи, департаменти, провинції мають однаковий юридичний статус і не володіють якою-небудь політичною самостійністю, тобто не мають своїх законодавчих і зовнішньополітичних органів.

Як правило, ідеї і принципи державного унітаризму, затверджуються і практично реалізуються в країнах, на території яких проживає одна, а не дві або більш крупних націй (етносів). Унітаризм практикується і тоді, коли країна багатонаціональна, але переважну більшість населення її складають представники однієї, основної національності. (напр., Китай). Унітаризм не виключає можливості здійснення в рамках демократичної держави культурно-національної і адміністративно-територіальної автономії, місцевого самоврядування і відповідної децентралізації. Більшість держав миру є унітарною (Великобританія, Франція, Японія, Швеція, Болгарія, Норвегія, Іспанія, Румунія, Польща, Китай, Португалія, Єгипет, Туніс, Марокко і ін.), хоча деякі з них, напр., Китай, Іспанія, Данія, Фінляндія, Італія і ін., мають в своєму складі автономні утворення. Б. Федеративна держава - це добровільне об'єднання декількох самостійних державних утворень в єдину союзну державу (федераціями в даний час є 20 країн світу). Основні риси федерації:

• територію федерації утворюють території її суб'єктів (штатів, кантонів. республік тощо);

• існують два рівні влади: федеральний і республіканський;

• наявність подвійної правової системи, подвійного громадянства, двопалатного парламенту, одна з палат якого представляє інтереси суб'єктів федерації, а друга - загальнонаціональні інтереси ;

• зовнішньополітичні інтереси здійснюють федеральні державні органи.

В багатонаціональних державах федералізм - важливий засіб рішення національного питання, збереження і зміцнення єдності і цілісності країни. Важлива роль належить федералізму і в забезпеченні необхідної децентралізації, без чого неможлива достовірно демократична політична система. Федералізм широко використовується в багатьох країнах світу, близько двох десятків яких будується на тій або іншій федеральній основі (США, Росія, Німеччина, Індія, Канада, Австралія, Пакистан, Австрія, Бельгія, Швейцарія, Югославія, Бразилія, Аргентина, Мексика, Бірма, Венесуела та ін.). В. Конфедерація - форма міждержавного об'єднання, при якій держави – суб'єкти конфедерації утворюють постійний союз в цілях координації своєї діяльності в тих або інших сферах, повністю зберігаючи свою незалежність. Конфедерація звичайно не має свого особливого, єдиного громадянства, єдиної правової і податкової системи. Кожний суб'єкт конфедерації має власні суверенні державні органи, а органи конфедерації, як правило, складаються з представників її суб'єктів. Історично конфедерація звичайно передувала федерації і була перехідною формою до неї від повної роздробленості. Так, конфедерацією були США до 1787 р., Швейцарія до 1848 р., Нідерланди до 1795 р., Німеччина до 1867 р. В сучасному світі конфедерація не має помітного розповсюдження. Швейцарія, яка дотепер офіційно іменується конфедерацією, насправді вже давно є федерацією.

ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Які теорії виникнення держави Ви знаєте? Якій з теорій віддаєте перевагу?

2. Що таке держава? Які його сутнісні ознаки?

3. Які функції виконує держава?

4. Що відображає поняття «форма держави»? Яка сукупність зовнішніх ознак держави?

5. Що відображає поняття «форма правління»?

6. Що відображає поняття «форма державного устрою»?

7. Зробіть порівняльний аналіз унітарної держави і федерації.