1. Хвилястість поверхонь деталей

Під хвилястістю поверхонь розуміють сукупність періодично повторюваних нерівностей, для яких відстані між суміжними виступами чи впадинами перевищують базову довжину l. Хвилястість займає проміжне положення між відхиленнями форми і шорсткістю поверхні. Умовно границю між різними порядками відхилень поверхні можна встановити по значенню відношення кроку S_W до висоти нерівностей W_Z. При (S_W/W_Z)  40 відхилення відносять до шорсткості поверхні, при 1000  (S_W/W_Z)  40 - до хвилястості, при (S_W/W_Z)  1000 - до відхилень форми.

Висота хвилястості W_Z - це середнє арифметичне із п’яти її значень (), визначених на довжині ділянки вимірювання L_W, що дорівнює не менше п’яти дійсним найбільшим крокам S_W хвилястості :

(108)

а)

б)

Рис. 52. Визначення висоти (а) і кроку (б) хвилястості поверхонь

Допускається також непослідовне розташування ділянок вимірювання.

Граничні числові значення W_Z необхідно вибирати із ряду : 0,1; 0,2; 0,4; 0,8; 1,6; 3,2; 6,3; 12,5; 25; 50; 100; 200 мкм.

Окреме вимірювання хвилястості виконують на довжині l_Wі, що дорівнює п’ятій частині довжини L_W. Найбільша висота хвилястості W_max - це відстань між найвищою і найнижчою точками вимірюваного профілю в межах довжини L_W, виміряна на одній повній хвилі.

Середній крок хвилястості S_W - це середнє арифметичне значення довжин відрізків середньої лінії S_Wі, обмежених точками їх перетину з сусідніми ділянками профілю хвилястості :

(109)

Розташування середньої лінії m_W визначається аналогічно до розташування середньої лінії профілю m шорсткості.

Форма хвилі залежить від причин, які викликають хвилястість поверхні. Найчастіше хвилястість має синусоїдний характер, що є наслідком коливань в системі верстат – інструмент – деталь, що виникають через нерівномірність сил різання, наявності неурівноважених мас, похибок приводу.

2. Шорсткість поверхонь деталей

Шорсткість поверхні - це сукупність нерівностей з відносно малими кроками ­((S_W/W_Z)  40). Шорсткість і хвилястість поверхні разом з точністю форми являються основними характеристиками якості виготовлення деталей. Шорсткість поверхонь нормується згідно із стандартом ГОСТ 25142-82.

Рис. 53. Шорсткість поверхонь

Розташування середньої лінії m визначають таким чином, щоб площі нерівностей по обидві сторони від цієї лінії до контура профілю були рівні. Числові значення базових довжин вибирають із ряду : 0,01; 0,03; 0,08; 0,25; 0,8; 2,5; 8; 25 мм.

Згідно рекомендацій ISO шорсткість поверхонь деталей незалежно від матеріалу і способу виготовлення можна оцінювати кількісно одним або декількома параметрами : R_a, R_z, R_max, S_m, S.

Середнє арифметичне відхилення профілю R_a визначається за формулою:

(110)

де y_i - відстань між будь – якою точкою профілю і середньою лінією, п - кількість вибраних точок профілю на базовій довжині l.

Висота нерівностей профілю по десяти точкам R_z :

(111)

де H_max - гранична висота виступів, H_min - гранична глибина впадин.

Найбільша висота нерівностей профілю R_max :

. (112)

Середній крок нерівностей S_m :

(113)

де S_mi - крок нерівностей профілю, рівний довжині відрізка середньої лінії, що перетинає профіль у трьох сусідніх точках; п - число кроків в межах базової довжини l.

Середній крок місцевих виступів S :

(114)

де S_i - крок нерівностей профілю по вершинам, рівний довжині відрізка середньої лінії між проекціями на неї двох найвищих точок сусідніх виступів; п - число кроків нерівностей по вершинам.

Відношення опорної довжини профілю _p до базової довжини l :

(115)

де _p - опорна довжина профілю (сума довжин відрізків b_i, які відсікаються в межах базової довжини l в матеріалі деталі еквідистантній середній лінії, розташованій на заданій відстані P від лінії виступів профілю до базової довжини), тобто:

. (116)

Числові значення параметрів шорсткостей R_а, R_z, R_max, S_m, S стандартизовані згідно з ГОСТ 2789-73. Рекомендується використовувати значення параметрів R_а, як таких, що найбільш повно характеризують шорсткість поверхні.