1.2. Нормативно-правове регулювання обліку вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби

Грамотне ведення бухгалтерського обліку результатів роботи підприємства є однією із складових його успішної господарської діяльності. Останнім часом в процесі прискореного розвитку господарських відносин в умовах ринкової економіки в Україні бухгалтерському обліку приділяється підвищена увага. Особливу актуальність набувають проблеми його вдосконалення і модернізації. І це безумовно не випадково, оскільки обумовлюється цілою низкою взаємопов’язаних факторів, серед яких потрібно відзначити:

1. розвиток та вдосконалення господарських відносин, ускладнення комплексу договірних зв’язків між підприємствами;

2. орієнтація України на впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з метою залучення міжнародного капіталу та здійснення інвестицій в цінні папери міжнародних компаній;

3. необхідність правильного ведення податкового обліку, на практиці тісно пов’язаних з бухгалтерським, потреба у виробленні законних методів та схем оптимального оподаткування.

ПОСП «Україна» керується Наказом №132 від 18 травня 2001 року «Про затвердження методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств», із змінами і доповненнями[8]. Відповідно до пункту шостого статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та протоколу № 2 засідання Науково-методичної ради «Облік, звітність та аудит в галузях агропромислового виробництва» від 2 лютого 2001 року, з метою забезпечення єдності в складі і класифікації витрат. Згідно цих методичних рекомендацій до інших витрат операційної діяльності включаються:

• витрати на дослідження та розробки;

• собівартість реалізованої іноземної валюти;

• собівартість реалізованих виробничих запасів;

• сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

• втрати від операційної курсової різниці; втрати від знецінення запасів;

• нестачі та втрати від псування цінностей;

• визнані штрафи, пені та неустойки;

• витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

• інші витрати операційної діяльності.

Також ПОСП «Україна» керується Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року № 27\4248 (Із змінами і доповненнями, внесеннями наказами Міністерства фінансів України від 14 червня 2000 року №131, від 30 листопада 2002 року №989)[12]

1. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

2. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі –підприємства) незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ).

3. Терміни, що наведені в положенні (стандарт) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Елемент витрат – сукупність економічно однорідних витрат.

Прямі витрати – витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Нормальна потужність – очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва[9,c.25].

Об’єкт витрат – продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно цього Положення (стандарту) до інших операційних витрат включаються:

• витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

• собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;

• собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрати, пов’язаних з їх реалізацією;

• втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства;

• та інші які були наведені вище.

Керується також Законом України від 21 грудня 2000 р. №2180-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до пункту 17.1 статті 17 цього закону у разі коли платник податків не сплачує (не погашає) узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених законодавством, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:

• при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

• при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

• при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу

Наказом №291 від 30 листопада 1999 року Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування затверджено схвалені Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій[4].

Також ПОСП «Україна» керується Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а також Положеннями (стандарт) бухгалтерського обліку № 7, № 9 та № 30 «Біологічні активи», яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про одержані в процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи й сільськогосподарську продукцію та розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 30 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) щодо сільськогосподарської діяльності.