6. Організація роботи, структура та побудова комп’ютерної мережі установи

Комп'ютерною мережею називають сукупність обчислювальних машин, з'єднаних між собою каналами передачі даних і призначених для розподілу та колективного використання апаратних, обчислювальних, програмних засобів та інформаційних ресурсів.

Загальну схему мережі можна зобразити так, як показано на рис.7.

Рис.7. Загальну схему мережі.

Вузли зв'язку (ВЗ) забезпечують зв'язок між комп'ютерами і за допомогою окремих каналів зв'язку з'єднуються між собою. Це дає змогу передавати інформація від одного комп'ютера на інший різними шляхами, що підвищує рівень надійності мережі у випадку виходу з ладу окремих ділянок.

Користувач, який працює на приєднаному до мережі комп'ютері, має змогу використовувати всі апаратні, програмні та інформаційні ресурси, на які він отримав дозвіл від адміністратора мережі. Таким чином створюються багатомашинні обчислювальні системи.

За територіальним розміщенням мережі поділяють на: глобальні (які охоплюють територію окремих країн, континентів); регіональні (розташовані в межах певного регіону: області, району, міста); локальні (які працюють в межах однієї організації, лабораторії, часом в межах міста).[12]

Структурною ознакою мереж є їх топологія, яка характеризує зв'язки між комп'ютерами мережі. На рис.8. схематично показано різні види топології мереж.

Рис.8. Види топології мереж: а) радіальна або зіркова, б) кільцева, в) деревоподібна, г) повно-зв'язна, д) шинна.

Кожна топологія має свої переваги і недоліки. Вибір виду топології мережі залежить від конкретних умов її використання.

У Львівській філії ВАТ ВТБ Банку, що використовує локальну мережу топологія мережі є радіальна або зіркова (рис.9.)

Рис.9. Топопогія зірка

Недоліком радіальних мереж є обмеженість вибору каналів зв'язку. Важливе значення для функціонування всієї мережі мають види каналів зв'язку (передачі даних), які в ній використовуються. Від цього залежить пропускна здатність. В якості фізичного середовища в каналах зв'язку використовують: плоский двожильний кабель, коаксіальний кабель, оптико-волоконні кабелі, теле- та радіоефір, супутниковий зв'язок.

В банку використовується скручена пара дротів. Цей тип кабелю є найдешевшим і найпоширенішим. Максимальна відстань передавання у ньому 1,5-2,0 км, максимальна швидкість – 1,2Гбіт/с. має гірший, ніж у коаксіальному кабелі, захист від завад. Тривалість поширення сигналу 8-12нс/м. Термін експлуатації – 2-6років. Канал найдешевший в укладанні. Сьогодні скручена пара є головним середовищем передаванням у локальних мережах.[13]

Розрізняють декілька типів скручених пар: неекрановану – вона найдешевша, однак під час експлуатації виникають проблеми з ЕМІ; екрановану.

Істотною відмінністю локальних та глобальних мереж є використання різних форм подання інформації під час передачі. У локальних мережах інформація передається в цифровій формі, саме такий формат використовується ВАТ ВТБ банком (за допомогою дискретних електричних сигналів), тобто в формі, в якій вона зберігається і опрацьовується. Інтерфейсним блоком, який дозволяє приєднати комп'ютер до локальної мережі є електронна плата, яка називається мережевим адаптером. Сучасні локальні мережі містять деяке інше обладнання, яке обслуговує систему передачі даних: так звані концентратори («хаби», hub), розширювачі мереж. Функціонувати локальна мережа може при наявності відповідного програмного забезпечення. Програмне забезпечення для локальних мереж може розповсюджувати окремо від операційних систем, а може входити до їх складу. Такі операційні системи, як Unix, Novel Netware, Windows-9x, NT, 200, ME, XT мають свої власні засоби для забезпечення роботи мереж.