Рівень монетизації ввп в україні

в 1991 – 2004 рр.

Рік	Номінальний ВВП за рік, млн. грн	Номінальна маса грошей М3 на кінець року, млн. грн..	Рівень монетизації ВВП, %	Рівень інфляції, %
1991	2,99	2,4	80,2	390,0
1992	50,33	25,0	49,6	2100,0
1993	1483,0	482,0	32,5	10 256,0
1994	12 038,0	3216,0	26,7	501,0
1995	52 933,0	6930,0	13,1	282,0
1996	80 510,0	9364,0	17,7	140,0
1997	93 365,0	12 541,0	13,4	110,0
1998	102 593,0	15 705,0	15,3	120,0
1999	127 126,0	22 070,0	17,4	119,2
2000	170 070,0	32 087,0	18,9	125,8
2001	204 190,0	45 755,0	22,4	106,1
2002	225 810,0	64 870,0	28,7	99,0
2003	267 344,0	95 043,0	35,5	108,0
2004	344 822,0	125 810,0	36,5	112,0

Джерело: Бюлетень НБУ. – 2005. - № 5. – С. 26, 30, 38, 47, 48.

З 1996 р. спостерігається поступове повільне піднесення рівня монетизації – з 13,1% у 1995 р. до 22,4 % у 2001 р. та 36,5 % у 2004 р. Це можна розцінювати як прояв певного поліпшення забезпеченості економіки грошовою масою. Проте темпи його були недостатніми і не привели до належного зміцнення платіжної дисципліни. Вона тривалий час залишається в незадовільному стані, негативно впливала на економічні процеси. Особливо гостро відчувається дефіцит в економіці «довгих» грошей, що ослаблює інвестиційну ресурсну базу і стримує темпи економічного розвитку.

Щоб терміново виправити ситуацію з монетизацією ВВП і перебороти платіжну кризу, деякі економісти пропонували штучно підвищити рівень монетизації ВВП методами експансійної монетарної політики, збільшуючи пропозицію грошей незалежно від зміни попиту на гроші.

Наскільки реальні й ефективні такі пропозиції? Правильну відповідь на це питання можна знайти на підставі аналізу чинників, які обумовили зміну рівня монетизації ВВП в Україні протягом 1991 – 2004 рр.

На першому етапі (1991 – 1995 рр.) демонетизація ВВП була викликана двома групами чинників:

1. тими, що провокували з боку грошей прискорене зростання номінального обсягу ВВП – високі темпи зростання пропозиції грошей та інфляційних очікувань.

2. тими, що діяли з боку товарів і спричинювали зростання виробничих витрат і цін – стрімке подорожчання імпортних енергоносіїв, зниження продуктивності праці, зростання втрат та збитків, скорочення обсягів виробництва тощо.

Унаслідок дії цих чинників номінальний обсяг ВВП з року в рік зростав швидше, ніж номінальна маса грошей в обороті. За 1991 – 1995 рр. обсяг номінального ВВП зріс у 17 644,0 рази, а обсяг номінальної маси грошей – у 2887,5 раза, тобто приблизно в 6 разів повільніше. Рівно на стільки ж знизився рівень монетизації ВВП.

На другому етапі (1996 – 2004 рр.) падіння монетизації ВВП припинилося, і рівень її став навіть зростати. Але це зростання було зумовлене не посиленням пропозиції грошей. Навпаки, темпи її зростання навіть помітно знизились – з 2887,5 раза за 1991 – 1995 рр. до 13,4 раза за 1996 – 2004 рр. Справжньою причиною перелому в тенденції монетизації ВВП стала зміна в співвідношенні між темпами зростання номінальної грошової маси і номінального обсягу ВВП на користь першої. За 1996 – 2004 рр. обсяг грошової маси зріс у 13,4 раза, а обсяг ВВП – у 4,3 раза. Це можна пояснити тим, що після грошової реформи 1996 р. і тривалої стабілізації курсу гривні скоротилися інфляційні очікування, підвищилася довіра до національних грошей і банківської системи, істотно знизилися темпи інфляції, що й спровокувало зростання попиту економічних суб’єктів на гроші.

Випереджаючому зростанню грошової маси в цей період сприяв токож ряд інших чинників:

• зниження рівня бартеризації економіки примусило економічних суб’єктів збільшувати свої трансакційні запаси;

• лібералізація валютного ринку зробила доступною конверсію гривневих запасів в інвалюті, які вважаються більш надійними. Оскільки валютні строкові вклади враховуються в агрегаті М3, це сприяло підвищенню рівня монетизації;

• підвищення реальної ставки депозитного процента призвело до поступового зростання вкладів на рахунках у банках, збільшення рівня грошової мультиплікації.

Чи можна було ще більше наростити масу грошей методами монетарної експансії? На наш погляд, не можна, бо додатково випущені гроші тільки збільшили б тиск на ціни на валютному і товарному ринках. Це спричинило б поглиблення девальвації та інфляції гривні, які й так у цей період перебували на досить високому рівні, за яким розпочалося б прискорене зростання інфляційних очікувань і падіння рівня монетизації ВВП.

Отже, сама українська дійсність доводить, що демонетизація економіки спричинена глибокою інфляцією, внаслідок якої різко скоротився попит на гроші і відповідно була скорочена пропозиція грошей. Тому ремонетизувати економіку неможливо нагнітанням пропозиції грошей, а насамперед потрібно забезпечити розвиток попиту на гроші. І лише в міру його зростання повинна збільшуватися пропозиція грошей. Тільки за цих умов емісія не призведе до інфляції, бо додаткова пропозиція грошей осяде в їх запасах, а вихід її на товарні ринки буде здійснюватися в міру зростання товарної пропозиції, не провокуючи зростання цін понад запланований рівень.

Для збільшення попиту на гроші, як єдино реального шляху ремонетизації економіки України, необхідно:

• перейти до політики економічного зростання, яка забезпечить тривале збільшення виробництва реального валового внутрішнього продукту;

• подолати бартер у відносинах між суб’єктами господарювання;

• підвищити стабільність національних грошей та банківської системи, довіру до них усіх економічних суб’єктів;

• підтримувати на належному рівні реальну ставку депозитного процента;

• забезпечити високий рівень розвитку ринку цінних паперів та валютного ринку.

Звичайно, вирішити всі ці завдання значно важче, ніж просто збільшити пропозицію грошей. Проте йти потрібно складним шляхом, бо тільки він гарантує очікуваний результат і дасть можливість уникнути старих помилок – нових гіперінфляційних збурень в економіці.

Звідси випливає ще один важливий висновок – показник монетизації ВВП безпосередньо не пов'язаний з грошовим ринком і управлінням пропозицією грошей. Тому завдання ремонетизації економіки виходить за межі монетарної політики і має вирішуватися засобами загальноекономічної політики. Монетарна ж політика повинна забезпечити урівноваженість попиту і пропозиції грошей, на якому б рівні не перебувала монетизація ВВП.

ВИСНОВКИ

1. Грошовий оборот – це процес безперервного руху грошей в усіх їх формах між суб’єктами економічних відносин. Він обслуговує потоки продуктів та доходів у суспільному відтворенні.

2. Грошовий оборот складається з безлічі різноманітних грошових потоків, які між собою тісно пов’язані, постійно переходять один в інший, взаємобалансуючись. Це надає грошовому обороту характеру замкнутого, єдиного, збалансованого процесу, незалежно від того, у якій формі гроші виступають та якими способами вони приводяться в рух.

3. За економічним призначенням окремих грошових потоків сукупний грошовий оборот підрозділяється на три сектори: грошовий обіг, який обслуговує створення, реалізацію, обмін і споживання матеріальних цінностей та послуг; кредитний оборот, що обслуговує переміщення вартості між економічними суб’єктами на зворотних, еквівалентних та платних засадах; фіскально-бюджетний оборот, що обслуговує розподільчі відносини між економічними суб’єктами.

4. Грошова маса є ключовим індикатором грошового обороту, а регулювання її обсягу – вирішальний спосіб досягнення цілей грошово-кредитної політики. Тому правильне визначення обсягу, структури та засобів зміни грошової маси набуває важливого теоретичного і практичного значення. Сучасна практика визначає масу грошей (М) на таких засадах:

• вимірювання грошової маси здійснюється з двох боків: 1) з боку центрального банку як емісійного центру країни (відповідний показник грошової маси називається грошовою базою); 2) з боку економічних суб’єктів – власників наявних в обороті запасів грошей (відповідні показники грошової маси (М) називаються грошовими агрегатами);

• в обсяг М включаються всі запаси грошей, які є в розпорядженні економічних суб’єктів (крім банків), незалежно від їх форми, призначення, термінів зберігання;

• грошові агрегати диференціюються в залежності від відмінностей у рівнях ліквідності окремих видів грошових запасів; оскільки ці відмінності помітно різняться по окремих країнах, то в кожній із них установлюється свій набір і зміст грошових агрегатів. В Україні визначаються читири агрегати – М0, М1, М2, М3.

5. Швидкість обігу грошей характеризує частоту їх переходу від одного суб’єкта грошового обороту до іншого. Зміна швидкості обігу грошей має відчутні економічні наслідки – передусім впливає на формування платоспроможного попиту і рівня цін, на кон’юнктуру грошового ринку, а значить – на рівень процента і валютного курсу. Отже, чинник швидкості грошей істотно деформує зв'язок між масою грошей в обороті й цінами.

6. Зміна маси грошей в обороті – основний фактор впливу грошей на реальну економіку. З огляду на це важливого значення набуває створення ефективного механізму зміни маси грошей в обороті. Найбільш ефективним може бути механізм емісії грошей на кредитній основі. У цьому механізмі беруть участь як центральний, так і комерційні банки. Центральний банк емітує на монопольних засадах готівкові гроші в оборот і вилучає їх з обороту, а также бере участь в емітуванні безготівкових грошей. Комерційні банки здійснюють емісію тільки безготівкових грошей через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Визначте сутність та основні риси грошового обороту. Які дискусії є в літературі з цього приводу?

2. Назвіть основні потоки грошей, по яких вони рухаються в процесі обороту. Що таке потоки втрат і потоки ін’єкцій? Чи збігаються обсяги цих двох груп потоків?

3. Які два потоки в грошовому обороті рівнозначні і повинні балансуватись?

4. Назвіть вхідні і вихідні потоки у групи суб’єктів «сімейні господарства» і поясніть, як вони балансуються?

5. Поясніть, чому у відкритій економіці наявність чистого імпорту спричиняє необхідність припливу капіталу, а чистого експорту – відпливу капіталу з країни?

6. На які три сектори можна розділити грошовий оборот за економічним змістом його потоків?

7. Який з названих запасів грошей найповніше характеризує обсяг маси грошей в обороті:

• готівка, що знаходиться поза банками;

• уся готівка, емітована центральним банком;

• гроші, що перебувають на поточних рахунках у банках;

• гроші, що перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту?

8. Чому існують два підходи до виміру маси грошей – через грошову базу і через грошові агрегати?

9. Чому в різних країнах застосовується свій набір грошових агрегатів і різне наповнення кожного з них?

10. Чи можна вважати нормальними співвідношення грошових агрегатів М0 і М3 в Україні? Якщо ні, то чому і чим таке співвідношення спричинене?

11. Який з українських грошових агрегатів виражає:

• запас найліквідніших грошей;

• запас грошей з усім спектром ліквідності, що фактично склався;

• найвужчі гроші;

• найширші гроші.

12. Чи входить до агрегату М0 запас готівки в касах комерційних банків? Обгрунтуйте свою відповідь.

13. Чи входить до агрегату М3 запас грошей, який зберігають комерційні банки на своїх коррахунках в центральному банку? Обгрунтуйте свою відповідь.

14. Чи є зміна швидкості обігу грошей самостійним фактором впливу на ринкову кон’юнктуру чи це лише механічний наслідок зміни маси грошей, коли при збільшенні маси швидкість зменшується, а при зменшенні – збільшується?

15. Коли можна абстрагуватися від зміни швидкості обігу грошей при визначенні задач грошово-кредитної політики, а коли не можна?

16. Коли зростання швидкості грошей можна розцінювати як позитивне явище, а коли – як негативне?

17. Поясніть, що означає показник монетизації ВВП і чому відбулася демонетизація економіки України в 1991 – 1995 рр.?