Глава 25. Розслідування зґвалтувань

Глава 25. Розслідування зґвалтувань

§ 1. Криміналістична характеристика зґвалтувань

Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з ви­користанням безпорадного стану потерпілої особи, відпо­відальність за вчинення якого передбачена ст. 152 КК, є найбільш тяжким злочином проти статевої свободи та ста­тевої недоторканості особи. Під терміном «потерпіла осо­ба» у чинному законодавстві розуміються жінка, чоловік, неповнолітня або неповнолітній, малолітня або малолітній.

Специфіка розслідування цих злочинів обумовлюється їх характером, необхідністю детального вивчення не тіль­ки обставин самої події та потерпілої особи, підозрюваних (обвинувачених), а й різноманітних сторін їх особистого життя, у тому числі інтимного. Складність розслідування злочинів, передбачених ст. 152 КК, полягає передусім у тому, що потерпіла особа, як правило, заперечує проти розголошення факту зґвалтування, і в зв'язку з цим нерід­ко висуває клопотання про зберігання таємниці самої події від близьких та інших осіб (подруг, товаришів по роботі, членів родини). Таке клопотання, іноді досить обґрунтова­не, в цілому ускладнює процес розслідування. Складність розслідування цих злочинів обумовлена також тим, що по­терпіла особа, як правило, психологічно не підготовлена до викладення подробиць зґвалтування, на її поведінку часто впливають такі чинники, як сором, страх, матеріальна або службова залежність, що, в свою чергу, потребує особли--________________________________________ ...— 419

274-280

Розділ четвертий. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ_______

вого підходу до встановлення психологічного контакту між нею та слідчим.

Розслідування ускладнюється також тим, що потер­піла особа іноді тривалий час після зґвалтування не звер­тається із заявою до слідчих органів. Несвоєчасність по­дання заяви утруднює розшук злочинця і встановлення самого факту злочину. Однак і відразу після зґвалтування (внаслідок психічного чи фізичного стану) потерпіла особа, як правило, не може брати участь у деяких слідчих діях (пред'явленні для впізнання, очній ставці та ін.), які дуже важливі для з'ясування обставин вчиненого злочину і про­вини злочинця.

Нерідко потерпілими від зґвалтування є неповнолітні, а насильниками — особи, які проживають з ними в одній родині, де стосунки між дорослими бувають надзвичайно складними.

Особливо важко з'ясувати поведінку потерпілої особи, що передувала зґвалтуванню. Іноді вона у випадках, коли існує реальна загроза сексуального нападу, поводиться необережно, розв'язко. Така поведінка потерпілої може бути активною (вживання спиртного, відокремлення з на­сильником, прояви ласки) або пасивною (недостатньо ак­тивна протидія), що вводить насильника в оману.

Необхідно також враховувати, що після порушення кримінальної справи на потерпілу особу, як правило, здій­снює вплив винний або його родичі (умовляння, обіцянка одружитися, пропонування грошей, подарунків тощо).

На практиці трапляються випадки, коли потерпілі на стадії розслідування викривають винуватця, дають свід­чення про факт зґвалтування, але в судовому засіданні, під впливом родичів чи інших заінтересованих осіб, відмов­ляються від даних раніше показань. 420 --------__________________________________________