Основні положення і висновки.

1.Безробіття – це незайнятість у виробництві працездатного населення, яке бажає мати роботу.

2.Розрізняють такі форми безробіття:

а) фрикційне(добровільне)

б) структурне

в) циклічне

г) сезонне

д) приховане

3.Безробіття, що формується різними потоками на ринку праці, складається з двох частин: природного (нормального) рівня та рівня, що перевищує природний. Величина природного рівня є змінюваною і формується низкою зовнішніх чинників.

4. Встановлення безробіття на рівні, що перевищує природний, спричиняє відхилення фактичного ВНП від потенційного (природного) ВНП, що міг би бути створений. Зв'язок між відхиленням рівня безробіття від природного та втратою ВНП відображений у законі Оукена.

5. Існує два принципово відмінних трактування безробіття:

неокласичне та кейнсіанське. Неокласичне, що є своєрідною конкретизацією класичного, пояснює безробіття жорсткістю зарплати, негнучкістю цін і хибністю економічних передбачень. Кейнсіанське трактування грунтується на ідеї недостатності сукупного попиту.

6. Природа кожного з видів безробіття (фрикційного, структурного та циклічного) може бути відображена в моделі. Модель фрикційного безробіття грунтується на відхиленні лінії пропозиції праці, структурного - передбачає зсув лінії попиту на працю. Модель циклічного безробіття - різнонаправлені зсуви ліній, що відображають сукупний попит і рівень безробіття.

Використана література:

1. Григорчук Т.В. Основи економічної теорії., Коломия –1998

2. Комісарук М.П. Макроекономіка. Курс лекцій.,- Коломия-1999

3. Ковальчук В.М. Макроекономіка. Теоретичний конспект.,Тернопіль-1996

4. Базилевич Макроекономіка., Київ- 1997