- •3. Формування політ. Свідомості укр-ців в системі сусп-політ. Росії і Авст-Уг (др. Пол. Хіх-поч. Хх ст.).
- •4. Суспільно-політична та національна проблематика в програмах політичних партій підавстрійської України.
- •5. Суспільно-політичні та національні питання в програмах загальноросійських політичних партій.
- •6. Політичні партії східної України та їх підходи до суспільно-політичної і національної проблематики.
- •7. Україна і революція 1905-07рр.
- •8. Діяльність українських парламентських громад в і-ї та іі-ї Державних думах Росії.
- •9 Українські депутати у Віденському парламенті, Галицькому сеймі та Буковинському ландтазі. Виборча реформа 1907 р.
- •10. Розвиток національної освіти, науки і культури у підавстрійській Україні у 1890-х – 1913 рр.
- •12. Українська культура і духовне життя на початку хх ст.
- •11. Розвиток науки та освіти на українських землях у складі Російської імперії в др. Пол. Хіх – початку хх ст.
- •13. Ліберальна і демократична інтелігенція в українському національному русі на початку хх ст.
- •14. Робітничий і соціал-демократичний рух в Україні наприкінці хіх – початку хх ст.
- •15.Національна політика самодержавства в Україні (1907-1914 рр.). Справа Бейліса.
- •16. Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та суспільно-політична ситуація.
- •17. Політика урядів Австро-Угорщини і Російської імперії в українському та польському питанні у роки Першої світової війни.
- •18 Ставлення до війни соціальних і національних прошарків та політичних організацій українського суспільства.
- •19. Створення та бойовий шлях корпусу усс.
- •20. Соціально-економічне становище українських територій у роки Першої світової війни.
- •21. Суспільно-політичні сили та інститути влади Наддніпрянської України в період революції 1917-1920 рр.
- •22. Політичні процеси в Надніпрянській Україні у 1917 p.: діяльність партій та організацій, вибори до органів самоуправління, створення рад.
- •23. Стосунки Української Центральної Ради з Тимчасовим урядом.
- •31. Робітничо-селянський Союзний договір між усрр і рсфрр. Укладення урср Союзного договору 31 грудня 1922 p., становлення союзних інституцій в Україні
- •32. Особливості соціально-економічної політики в усрр у 1922-1928 рр.
- •33. Партійно-політична система Радянської України та її трансформація у командно-адміністративний апарат.
- •34. Політика українізації в усрр. Її зміст і результати.
- •35. Формування та діяльність інституцій радянської влади в Україні. Радянська Україна у Конституціях срср (1924 і 1936 рр.) й усрр(урср) 1929 і 1937 рр.
- •36. Соціальні наслідки політики індустріалізації та колективізації в усрр.
- •37. Сталінські репресивні заходи та їх наслідки для українського суспільства.
- •38. Центри української еміграції в Польщі, Чехословаччині й Румунії.
- •39. Діяльність української політичної й військової еміграції. Її вплив на міждержавні відносини в 1910-1930-ті рр.
- •40. Суспільно-політичне життя на західноукраїнських територіях у 1920-ті рр. Політика пацифікації ю. Пілсудського в Східній Галичині.
- •41.Діяльність українських політичних партій і рухів на західноукраїнських територіях у 1930-ті рр.
- •42. Особливості функціонування націоналістичних організацій на західноукраїнських землях.
- •43. Комуністичний рух на західноукраїнських землях.
- •44. Карпатська Україна як спроба створення Української держави у 1939 р.
- •45. Конституційний устрій Польщі, Чехословаччини(чср) і Румунії та його значення для умов розвитку українського суспільного руху.
- •47. Діяльність українських національних партій в усрр на початку 1920-х рр. І національних секцій в структурі кп(б)у.
- •48. Центри укр. Еміграції в Європі, їх політична, культурна, просвітницька діяльність.
- •49. Санація - назва політичного табору, що утримував владу в Польщі у 1926-1939.
- •52. Українське питання в міжнародних відносинах напередодні 2- світової війни
- •53. Україна в дипломатії країн-учасниць антигітлерівської коаліції.
- •54. Формування кордонів урср під час та по закінченні Другої світової війни.
- •55Радянізація західноукраїнських земель (1939-1941 рр.)
- •56. Напад фашистської Німеччини на срср. Причини поразок Червоної Армії у перші місяці війни.
- •58. Україна в умовах нацистської окупації.
- •59. Всенародна боротьба проти німецько-фашистських окупантів на території України під час Великої Вітчизняної війни.
- •60. Партизанський і підпільний рух на території України під час Другої світової війни.
- •61. Внесок українського народу у становлення радянського тилу в роки Великої вітчизняної війни.
- •63. Основні бойові дії в Україні протягом 1941-1944 рр.
- •64. Депортація населення з території України та Криму (1944 р.).
- •65. Визволення України від фашистських загарбників і завершення об’єднання її земель.
- •68.Повоєнна вiдбудова та соцiально-полiтичний розвиток
- •69.Причини та наслідки голодомору 1946-47 рр.
- •70. «Ждановщина» в Україні: ідеологічний наступ тоталітарного режиму на культуру.
- •72. Об’єднання українських земель після закінчення Другої світової війни.
- •74. Урср в перiод десталiнiзацiї (1953-1964рр): напрямки реформування.
- •75. Реабілітаційні процеси в період розгортання десталінізації(1953-1964 рр.), їх періодизація та характер.
- •76. Розширення повноважень Української рср у складі срср в період десталінізації.
- •77. Стан економіки у другій половині 60-х – на початку 80-х років та назрівання економічної кризи.
- •78. Культурне життя в Україні (1953-1964рр.).
- •79.Посилення системноi кризи тоталiтарного ладу (серед. 60-х— початок 80-х рр.).
- •80. Етносоцiальнi процеси в урср у перiод загострення кризи радянської системи.
- •81. Полiтична опозицiя другої пол. 60-х — сер. 80-х рр.: програмнi та органiзацiйнi засади.
- •82. Політика русифікації України в 60-х – 80-х роках. Наслідки цього процесу для української нації.
- •83. Концепцiя «перебудови» в срср I Украiна.
- •84. Суспільно-політичні процеси в Україні в період «перебудови».
- •85. Розгортання руху за національне відродження України(1985-1991рр.)
- •86. Становлення багатопартiйної системи в Українi. Класифiкацiя новостворених полiтичних партiй. Характер багатопартiйностi.
- •87. Формування передумов незалежностi України: 1985-1991 рр.
- •88. Погіршення економічної ситуації в Україні у другій половині 80-х років. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •89. Початок релігійного відродження в період становлення незалежної України.
- •90. Спроби реформація Компартії України. Демплатформа.
- •91. Спроба державного перевороту в срср 19 серпня 1991р., його вплив на процес державотворення в Україні.
- •92. Декларацiя про державний суверенітет України та Акт проголошення незалежності України, їх основні положення та сучасні оцінки.
- •93. Об’єктивні та суб’єктивні причини руйнації господарського механізму після проголошення державної незалежності України.
- •94. Тенденції трансформаційних змін економіки України за президентство л.Кучми: від здобутків до прорахунків.
- •95. Проблеми економічного та соціального розвитку сучасної України: перспективи та шляхи розв’язання.
- •96. Формування інститутів державної влади України після проголошення незалежності.
- •97. Особливості конституційного процесу 1996-2004 рр. Причини та шляхи подолання системного протистояння державно-владних гілок.
- •98. Політичні партії незалежної України. Проблема взаємодії суспільства і влади.
- •101. Етнонаціональний склад населення України. Міжнаціональні відносини. Проблема громадянських і політичних прав національних меншин.
- •103. Декларація напрямів і принципів зовнішньої політики України після проголошення незалежності. Проблема зовнішньополітичних пріоритетів на етапі 1990-х – поч. 2000-х.
- •104. Концептуальні основи і пріоритети зовнішньої політики України.
- •105. Сучасні євроатлантичні інтеграційні орієнтири України: дилема оцінок та шляхів реалізації.
- •106. Світові інтеграційні процеси і Україна. Проблема входження України до європейських та трансатлантичних структур.
- •107. Україна і єс: проблеми та перспективи інтеграції.
- •108. Співробітництво України з нато: перспективи і можливі форми реалізації.
- •109. Українсько-російські відносини, їх стан та тенденції розвитку.
- •110. Обрання і діяльність першого президента України.
- •111. Прийняття Конституції України, її значення.
- •113 Політична боротьба в Україні під час президентських виборів восени 2004 р. Обрання в.Ющенка президентом України (грудень 2004 р.).
- •115. Співвідношення партійно-політичних блоків у парламенті України за результатами виборів 2007 р. Діяльність уряду на чолі з прем’єр-міністром ю.Тимошенко.
- •116. Саміт нато в Бухаресті (квітень 2008 р.) та його рішення щодо приєднання України до Плану дії відносно вступу до нато (пдч).
- •118. Політичні оцінки президентської діяльності в.Ющенка.
- •119. Світова економічна криза 2008-2009 рр., її вплив на внутрішньоекономічну та внутрішньополітичну ситуацію в Україні.
- •120. Політичні процеси в Україні напередодні та після президентських виборів 2010
86. Становлення багатопартiйної системи в Українi. Класифiкацiя новостворених полiтичних партiй. Характер багатопартiйностi.
Після вересневого Пленуму ЦК КП України (1989 р.) і увільнення від обов’язків першого секретаря ЦК В. Щербицького прискорилося формування в республіці багатопартійної системи.I етап — «зародження багатопартійності» (середина 1988 — березень 1990 p.):— виникнення неформальних організацій, утворення легальної організованої опозиції;— активізація діяльності Української Гельсінської спілки, вихід на політичну арену Народного руху України;— розмежування та диференціація всередині правлячої Комуністичної партії, організаційна консолідація прихильників Демократичної платформи;— виникнення першої формально задекларованої партії — Української національної партії.
II етап — «вихід багатопартійності на державний рівень» (травень 1990 — серпень 1991 p.):— поява парламентської опозиції;— ініціювання представниками демократичного блоку важливих державних рішень, серед яких найголовніше — Декларація про державний суверенітет України;— збільшення кількості політичних партій (від 1989 р. до серпня 1991 р. утворилося понад 20 політичних партій та об'єднань).
III етап — «становлення багатопартійності» (з серпня 1991 p.):— розширення спектра багатопартійності (нині нараховується понад 100 політичних партій);— посилення розколів та дроблення політичних сил;— активізація процесу створення місцевих партійних відділень та осередків;— підведення під функціонування багатопартійності юридичної бази;— зміцнення зв'язків партій з впливовими бізнесовими та юридичними колами;— періодичне перегрупування сил, створення політичних блоків для боротьби за владу (ця тенденція особливо була помітною в період виборчих кампаній 1994, 1999 pp.).
Особливість процесу формування багатопартійності в Україні полягає в тому, що її вихід на державний рівень передує її становленню. Партії належать до трьох класичних політичних напрямів — лівого, правого та центристського. Кістяк лівого крила утворюють Комуністична партія України, Соціалістична партія України та Селянська партія України. Найпомітнішими партіями правого спрямування є НРУ, УНР, Українська республіканська партія, Конгрес українських націоналістів, Християнсько-демократична партія України, Українська національна асамблея, Демократична партія України. Названі політичні партії лівого та правого крила найбільш організаційно та ідейно-політично сформовані, досить структуровані в центральних керівних органах та на місцях.Декілька десятків партій політичної палітри України вважають себе центристськими, базуючи свою діяльність на ідеях соціал-демократії або лібералізму. Парламентські вибори 1998 р. показали слабкість центристських сил — лише чотири центристських партії (Партія зелених України, Народно-демократична партія, Всеукраїнське об'єднання «Громада» та Соціал-демократична партія України (об'єднана) — зуміли подолати 4%-ний бар'єр і потрапити до Верховної Ради. Характерними рисами розвитку багатопартійності є:
1. Мультипартійність, тобто значна кількість політичних партій. Так, якщо до проголошення незалежності в Україні було зареєстровано 4 партії, в грудні 1993 р. — 27, на початку 1998 p. політичний спектр республіки налічував 52 партії, а нині більше 100.
2. Нечисленність партійних лав. Станом на квітень 1993 р. загальна кількість членів усіх партій не перевищувала 200 тис. осіб, що становило майже 1% усіх виборців України. Останнім часом ця статистика суттєво змінилася. Зокрема, найпотужніша ліва сила — Комуністична партія — налічувала в 1998 р. у своїх лавах 140 тис. осіб, а найвпливовіша права — Народний Рух України — 55 тис. Однак більшість політичних партій, за оцінкою експертів Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, є фактично партіями-карликами. Так, із 28 центристських партій 18 налічують у своїх лавах від тисячі до кількох тисяч членів. 3. Невизначеність соціальної бази. Більшість партій у своїх програмних документах, намагаючись розширити сферу ідеологічного впливу, не вказали, виразниками інтересів яких груп вони є. Їхні програми надзвичайно схожі й характеризуються загальнодекларативними гаслами та апелюванням до всього народу.
