- •1. Основні етапи розвитку та предмет економічної теорії.
- •2. Економічні категорії і закони. Механізм, дії та використання економічних законів.
- •3. Функції економічної теорії та методи пізнання економічних процесів.
- •4. Економічні потреби та інтереси - рушійна сила соціально-економічного розвитку.
- •5. Економічна система: сутність, структурні елементи, типи.
- •6. Власність: її суть, форми і місце в економічній системі.
- •7. Виробництво як основа життя і розвитку людського суспільства. Структура суспільного виробництва.
- •8. Фактори виробництва їх взаємозв'язок. Виробнича функція.
- •10. Натуральна і товарна форми організації виробництва.
- •9. Ефективність виробництва: суть, критерії та показники.
- •11. Економічні і неекономічні блага. Товар та його властивості. Закон вартості.
- •12. Концепції виникнення грошей та їх функцій. Закон грошового обігу.
- •13. Грошова система: її структурні елементи, види та природа сучасних грошей.
- •14. Грошовий обіг та його закон. Грошова маса та її агрегати.
- •15. Інфляція: її сутність, причини, види і соціально-економічні наслідки, та шляхи подолання.
- •16. Структура ринкової системи.
- •17. Механізм функціонування ринку та закони, які його обумовлюють.
- •18. Ринок: сутність, функції та умови функціонування.
- •19. Основні типи ринкових структур досконалої і не досконалої конкуренції.
- •Коефіцієнт конкурентоспроможності
- •20. Сутність, причини виникнення та види монополізму.
- •21. Сутність капіталу та генезис його трактування. Функціональні форми капіталу.
- •22. Кругообіг промислового капіталу, його стадії і функціональні форми. Оборот капіталу.
- •23. Економічні основи підприємництва.
- •24. Витрати виробництва: суть, види і фактори, що визначають їх динаміку.
- •25. Економічний зміст і суть ціни.
- •28, 29. Прибуток на капітал, що його визначають. Норма прибутку.
- •30. Торговельний капітал(т.К.): сутність, функції та роль у ринковій економіці.
- •31. Торговельний прибуток(т.П.): сутність, джерела та механізм утворення.
- •32. Витрати обігу: особливості, види та джерела відшкодування.
- •33. Підприємницький дохід і позичковий відсоток як форми економічної реалізації позичкового капіталу.
- •34. Кредит як форма руху позикового капіталу. Основні форми кредиту.
- •35. Заробітна плата: суть, форми, системи.
- •36. Доходи: суть, причини, форми. Крива Лоренца і коефіцієнт Джині.
- •37. Зайнятість і безробіття: суть, причини, форми. Закон Оукена.
- •38. Сутність і функції фінансів. Моделі фінансових відносин.
- •39. Фінансова система: суть,структура. Функції бюджету.
- •40. Податкова система: суть, функції, структура. Крива Лаффера.
- •41. Аграрні відносини: зміст і особливості. Земельна рента та ціна землі.
- •43. Економічне зростання: суть, типи і факти.
- •44. Типи циклів: короткі, середні, довгі.
- •45. Суспільне відтворення: сутність та види. Типи та фактори економічного зростання.
- •46. Етапи становлення, структура і основні напрями розвитку світового ринку на сучасному етапі.
45. Суспільне відтворення: сутність та види. Типи та фактори економічного зростання.
Суспільне відтворення — постійне й безперервне відновлення результатів сусп. вир-ва.
Відтворення на мікрорівні та макрорівні(взаємодія кругооборотів засобів підприємств через обмін на еквівалентних умовах).
Розрізняють такі види суп-го відтворення:.
1)Просте відтворення — це відновлення вир-ва і споживання на кількісно та якісно незмінному рівні.
2)Звужене відтворення — це відтворення вир-ва і споживання в менших обсягах. Його спричиняють екон. кризи, політичні потрясіння, значні технологічні аварії, катастрофи, війни тощо. Звужене сусп. відтворення є явищем тимчасовим.
3)Розширене відтворення — це кількісне та якісне зростання обсягів вир-ва і споживання.
Ек.зростання - кіл-не збіл. і якісне удосконалення сусп. продукту і факторів його вир-ва.
Форми ек. зростання : екстенсивний, інтенсивний, регресивний.
Чинники екстенсивного зростання: зростання виробництва за рахунок залучення все нових трудових, матеріальних та фін-вих р-сів без поліпшення та вдосконалення технічної основи вир-ва та орг-ії праці.
Чинники інтенсивного зростання:зростання вир-ва шляхом підвищення його ефективності. Тобто краще технічне оснащення процесу вир-ва, більш досконала орг-ія праці дозволяють одержувати кращі результати з меншими затратами всіх видів р-сів.
Основною проблемою відтворення є дотримання пропорцій: між вир-вом і споживанням; між підрозділами нац-ого вир-ва; між витратами на вир-во та доходам від р-ії продукту вир-ва; між відшкодуванням спожитого к-лу і нагромадженням; між споживанням і нагромадженням; між заощадженнями та інвестиціями та ін.
46. Етапи становлення, структура і основні напрями розвитку світового ринку на сучасному етапі.
Світове господарство - система національних господарств, що пов'язані і взаємодіють за законами міжнародного поділу праці. Взаємодія національних господарств відбувається на основі різноманітних виробничих, економічних та політичних відносин, які реалізуються через зовнішню торгівлю, надання послуг, рух капіталу, обмін інформацією з наукових знань, обмін здобутками культури і через міграцію робочої сили.
Етапи розвитку світового господарства:
I— кінець XIX — початок 20-х років XX ст..
II— друга третина 20-х років — кінець 80-х років XX ст..
III— кінець 80-х — початок 90-х років X X і продовжується нині.
Світове господарство характеризується: зростанням інтернаціоналізації ек-ки на основі поглиблення міжнародного поділу праці; створенням багатогранної системи міжнародних ек-них відносин; формуванням міжнаціональних механізмів регулювання ек-них взаємовідносин між країнами
Економічні засади функц-ння світового господарства: міжнародний поділ праці; інтернаціоналізація ек-ки; міжнародна конкуренція.
Міжнародний поділ праці (МПП) — спеціалізація країн на вир-ві певних видів товарів відповідно до їх природно-кліматичних, історичних та ек-них умов.
Інтернаціоналізація ек-ки – формування, розвиток та поглиблення ек-них взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості нац-них ек-к.
Суб’єктами світового господарства є: нац-ні д-ви (нац-ні госп-ва); міжнародні і транснац-ні корпорації, транснац-ні банки; регіональні об’єднання і союзи д-в; міжнародні орг-ії та інститути.
Міжнародна торгівля – це важлива і найбільш поширена сфера міжнародних економічних відносин, яка відображає стан і перспективи просування різних товарних форм як між національними економіками, так і внутрі- та між транснаціональними корпораціями, що розглядають світ яе єдиний світогосподарський простір.
Зовнішня торгівля - це торгівля однієї країни з іншими, яка складається з вивозу(експорту) і ввозу(імпорту).
Світова торгівля - це сукупність зовнішньої торгівлі країн світу. Міжнародна торгівля товарами - це форма МЕВ, що відображає товарно-грошові відносини куплі-продажу між суб"єктами МЕВ стосовно товарів матеріального виробництва і базується на МПП.
Міжнародна торгівля є своєрідним проявом світового товарного ринку.
Світовий ринок — розвинена сфера товарного обміну, що ґрунтується на МПП.
Особливості сучасного етапу розвитку світової торгівлі: перевищення темпів зростання світової торгівлі над темпами зростання ВВП; зміна стр-ри товарообігу світової торгівлі за рахунок зростання питомої ваги пр-ції переробної промисловості; зростання темпів торгівлі машинами та обладнанням на базі поглиблення міжнародного вир-чого кооперування; розвиток ринку наукомісткої пр-ції, патентів, ліцензій; множинність цін; зростання питомої ваги та значення світового ринку послуг.
Розрізняють дві протилежні доктрини у галузі міжнародного обміну: свободи торгівлі (фритредерства); протекціонізму (захисту інтересів нац-ого виробника).
Фритредерство – п-ка вільної торгівлі стосовно лібералізації ЗЕД, забезпечення вільного доступу на нац-ий ринок товарів, капіталів, робочої сили тощо. Протекціонізм – п-ка д-ви, спрямована на захист нац-ої ек-ки від іноземної конкуренції.
Аргументи на користь фритредерства: забезпечення міжнародної спеціалізаці, вигідної як окремим країнам, так і країнам — учасницям зовнішньоторговельних відносин; активізація розвитку конкуренції на нац-ому і міжнародному рівнях; розширення ринку; зменшення ризику дефіциту; формування високих стандартів життя; демократизація госп. життя.
Аргументи на користь протекціонізму: забезпечення певних гарантій щодо належної ек-ної держ-ої безпеки; опікування нових галузей, які тільки перебувають у стадії становлення; забезпечення вищого рівня зайнятості та доходів у межах нац-ої ек-ки.
Протекціонізм доцільно використовувати під тиском необхідності. Це п-ка короткострокового періоду. Фритредерство — довгострокова п-ка.
