2. Типологія ситуацій, моделі ситуаційного менеджменту

У сучасних умовах практично неможливо домогтися гарних результатів без сприятливого творчого соціально-психологічного клімату в колективі.

Функціонування організації вважається успішним, якщо вона постійно домагається поставлених цілей.

Щоб мати успіх протягом тривалого часу, щоб вижити і досягти своїх цілей, організація повинна бути як ефективною, так і результативною.

Часто обидва поняття трактують однаково і поєднують одним словом «ефективність». Але в даному випадку доречно їх розрізняти.

За словами популярного дослідника Пітера Друкера, результативність є наслідком того, що «робляться потрібні, правильні речі». А

ефективність є наслідком того, що «правильно створюються ці самі речі». І перше, і друге однаково важливе. Цього можна досягти шляхом добре поставленого керування людьми і комунікаціями, важливість яких важко переоцінити, що має особливе значення при керуванні за ситуаціями, коли роль людського фактора зростає в декілька разів.

Поведінка людей у проблемних ситуаціях — найважливіший аспект ситуаційного менеджменту. Реакція колективу, реакція керівництва на ті чи інші обставини, сторони виробничої діяльності підприємства в період назрівання, прояву, ліквідації і після кризового керування — це саме ті питання, які необхідно враховувати в першу чергу.

Які ж ще необхідні знання, інструменти і методи ситуаційного керування? Таке запитання цілком доречне, тому що саме методичне забезпечення теоретичних посилань перетворює їх в інструмент керування.

Тут було б доречним розібратися спочатку з видами ситуацій, їхньою класифікацією, описом. Однак, на великий жаль, науці керування в цьому питанні похвалитись особливо нічим.

Відомі спроби якось «розшифрувати», «розкласти по поличках» управлінські ситуації поки що не привели до бажаних результатів.

В економічній літературі найбільш поширений опис стадійних характеристик управлінських ситуацій, пов'язаний з аналізом процесів прийняття рішень.

Необхідність хоча б формальної класифікації ситуації викликана тим, що їхнє розпізнавання є першим етапом процесу розв'язання ситуаційних завдань керування.

Будь-які управлінські ситуації, у тому числі й проблемні, є відображенням ходу і результатів виробничих, науково-технічних, економічних й інших процесів. Можливість виявлення їхніх характеристик, в принципі, досяжна і залежить, в першу чергу, від виду конкретного виробництва, його галузевої приналежності і продукції, що випускається.

Так, наприклад, у житлово-цивільному будівництві, на думку фахівців НДІ будівельного виробництва (м. Київ), простій на об'єкті будівництва до двох годин вважається збоєм у виробництві, а понад дві — відмовленням. Напевно, в електронній промисловості, об'єктах ядерної енергетики чи сільському господарстві такі мірки і підходи були б неприйнятними, а, можливо, і незрозумілими.

Іншими словами, наявні дуже значні труднощі і розходження між теорією, аналітичною процедурою одержання повного набору ситуацій і евристичною процедурою їхнього розпізнавання в процесі керування. ..

Очевидно, можна цілком теоретично виконати класифікацію ситуацій на всі випадки життя за якимись характеристиками, скажемо, джерелами (природою) виникнення, формою прояву, видами виробничої діяльності, функціями керування, охопленням, рівнями, тимчасовими параметрами, фактороутворюючими принципами і т.д. і т.п. Але що це дасть практично? Як на виробництві це можна використовувати? Що це дасть проектувальникам, плановикам, менеджерам, нарешті? Відповідь, зрозуміло, однозначна. Тобто, мабуть що немає необхідності «ламати списа» даремно.

Можна виділити три типових ситуації — А, В і С. Ситуація А — найбільш несприятлива (без запасу часу і фінансових резервів). Ситуація С — найбільш сприятлива (наявні запас часу і фінансові резерви). Ситуація В — проміжна, між А і С.

Ситуації А необхідні радикальні заходи, тому що підприємство перебуває під загрозою загибелі. Вимагаються короткострокові управлінські дії при зовнішній фінансовій підтримці з метою компенсації затримки у виплаті зарплати. Ціна підприємства в цій ситуації низька, основною цінністю, що може бути використана як застава для кредиту, є земельна ділянка.

У ситуації В підприємство має заборгованість без перспектив її погашення, однак є можливість продажу частини устаткування чи ноу-хау. Потрібне залучення короткострокового кредиту, розробка середньострокової програми дій.

У ситуації С підприємство компенсує погіршення економічної ситуації, що загрожує, перспективним бізнес-планом.

Деталізацію характеру кризової ситуації виконують, звичайно, на якісному рівні, визначаючи стан підприємства за рядом економічних і організаційно-управлінських показників. Ці показники можуть мати три варіанти величин: нижче середнього, вище за середнє і середнє.

Фрагментарність такого підходу очевидна і застосовність на практиці викликає глибокі сумніви.

На наш погляд, у загальному випадку, і, що досить просто, можна обмежитися трьома видами ситуацій: звичайною виробничою ситуацією і двома проблемними — кризовою і надзвичайною.

Звичайна виробнича ситуація — це такий стан справ в організації на будь-який момент часу, коли виробничі й економічні показники підприємства чи його підрозділів, а також клімат у колективі знаходяться на належному рівні, тобто цілком відповідають наміченим планам чи мають допустимі відхилення, встановлені стандартами підприємства. Інакше, підприємство (підрозділ) працює в зоні допустимого ризику, керування відбувається за звичайною функціональною схемою, в результаті чого розрахунковий прибуток повинен бути отриманий.

Кризова ситуація — одна з форм проблемної, характеризується можливістю втрат через відхилення, що перевищує межі обмежень. Величина втрат може перевершити очікуваний прибуток, підприємство не одержує ніякого доходу, але несе збитки в сумі всіх своїх марних витрат. Підприємство виявляється в зоні критичного ризику.

Надзвичайна ситуація — проблемна ситуація, що виявилася в зоні катастрофічного ризику, межа втрат якої перевершує критичний рівень, очікуваний виторг і в максимумі можуть досягати величини, рівної власному капіталу чи його перевершувати. У підсумку — крах, банкрутство.

Наведена класифікація, очевидно, більш вдала, сумісна з ризиками, що за допомогою імовірних величин і теорії надійності може бути кількісно виражена, наприклад, у відсотках і переведена в грошовий еквівалент.

Якщо в звичайних ситуаціях керування здійснюється звичайними прийомами і при цьому використовується функціональна схема керування, то в проблемних ситуаціях й недостатньо Необхідні спеціальні прийоми і підходи, що використовуються при керуванні за ситуацією як на стратегічному, так і тактичному рівнях.

Функціонування організації вважається успішним, якщо вона постійно домагається поставлених цілей

Будь-які управлінські ситуації, в тому числі й проблемні, є відображенням ходу і результатів виробничих, науково-технічних, економічних й інших процесів Можливість виявлення їхніх характеристик, в принципі, досяжна і залежить, в першу чергу, від виду конкретного виробництва, його галузевої приналежності й продукції, що випускається.