2.2.4 Швейцарія

Швейцарія – одна з небагатьох держав, де невиліковно хворим людям допомагають померти з 1998 року. В цій країні діють різні організації, що допомагають людям піти з життя, і надання подібної допомоги у відповідності зі швейцарським законодавством не карається, якщо для цього немає «корисних мотивів». Іншими словами, якщо людина допоможе іншій піти з життя, не маючи власної користі, він не може бути засуджений.

В Швейцарії смертельно хворим пацієнтам, що страждають від сильного болю, лікар може виписати «останній рецепт», котрий за дорученням хворого отримує Суспільство евтаназії, під опікою котрого на основі особистого звертання знаходиться невиліковно хворий пацієнт. Таке ліберальне законодавство стало причиною нового напряму туризму: жителі інших країн Європи відвозять своїх важкохворих родичів в швейцарські клініки, щоб ті змогли «легко померти». 5 лютого 2007 року Швейцарія дозволила евтаназію страждаючим психічними захворюваннями. Рішення суду в Швейцарії ставить психічні розлади на одну ступінь з важкими фізичними недугами: вища судова інстанція країни – Федеральний трибунал дозволив людям, що страждають важкими психічними захворюваннями, добиватись права на евтаназію. Дане рішення прийняте по справі про прохання 53-річного чоловіка з важким маніакально-депресивним психозом про отримання смертельної дози снотворного без рецепту. Останній раз це питання розглядав в суді в жовтні 2006 року та завершився відмовою, однак некомерційна організація Dignitas з Цюріху, котра консультує людей, які бажають покінчити з собою, домоглася перегляду справи.

В 2009 році Швейцарський уряд виразив намір посилити закони про евтаназію, щоб попередити зловживання зі сторони організацій, які її проводять, таких як відома клініка Dignitas, та скоротити потік «суїцидального туризму» в країну. Швейцарський уряд схиляється до того, щоб дозволити відповідним організаціям сприяти в самогубстві лише тим особам, котрі прийняли рішення померти, вивчив всі інші можливості. Крім того, для проведення евтаназії необхідно висновок двох незалежних від організації лікарів, що підтверджує, що бажаючий піти з життя не лише в стані прийняти тверезе рішення, але страждає при цьому невиліковним захворюванням, котре закінчиться смертю в найближчий час.

За думкою уряду, організації також не повинні отримувати користь від своєї діяльності та зобов’язані всебічно документувати кожний випадок в інтересах можливого розслідування. Передбачається, що вказані міри допоможуть попередити зловживання з боку клінік, що проводять евтаназію та скоротити потік «суїцидальних туристів».

Організації, що сприяють людям в уході з життя, підвергли ініціативу уряду різкій критиці. Так, наприклад, Dignitas заявила, що запропоновані обмеження приведуть до скоєння самогубства за допомогою «залізних доріг та високих мостів».

2.2.5 Німеччина

Влітку 2009 року пасивна евтаназія була офіційно дозволена в Німеччині. Уряд Німеччини прийняв закон, що дає людям право підписувати заздалегідь розпорядження про припинення життєзабезпечення у випадку серйозної хвороби.

Такий «заповіт про життя» містить інформацію про те, яку допомогу або її відсутність людина бажає отримати, якщо хвороба або травма не дозволять їм самостійно висловити свою волю.

Закон, що отримав підтримку Соціал-демократичної та Вільної демократичної партій, а також Партії зелених, був прийнятий 317 голосами «за» при 233 «проти». Згідно йому, лікування повинно бути припинено, навіть якщо стан пацієнта не зазнав незворотних змін. При цьому евтаназія (відхід з життя за допомогою лікаря) остається забороненим.

За оцінками, «заповіти про життя» написали близько дев’яти мільйонів німців, однак лише зараз ці документи набрали юридичної сили. В більшості випадків вони містять відмову від життєзабезпечення у випадку неможливості видужання. Згідно новому закону, якщо родичі пацієнта та лікарі розійдуться в трактуванні заповіту, кінцеве рішення прийме суд.