ПРИЧИНИ

ВІЙНИ

Версальсько-Вашингтонська система — це системи договорів, підписаних між державами-переможцями після Першої світової війни, в 1919-1922 рр., (головним чином Ве­ликою Британією, Францією. США і Япо­нією) з країнами, що зазнали поразки (Ні­меччиною, Австрією, Угорщиною, Болгарією, Туреччиною).

Існування Версальсько-Вашингтонської системи договорів

Ця система поставила Німеччину та її ко­лишніх союзників в складне становище (втрата певних територій, репарації, обме­ження військового потенціалу тощо). Японія та Італія також вважали себе обді­леними.

Усі вони прагнули здійснити черговий переділ світу.

Загострення суперечностей між великими державами внаслідок глибокої економічної кризи 1929-1933 РР.

Існували різні моделі виходу із кризи. Одні країни виходили з неї шляхом державного регулювання, проведення еко­номічних реформ при збереженні демок­ратичних засад, в інших — були встанов­лені тоталітарні режими, що запровад­жували мілітаризм в економічній та ду­ховній сферах. Мілітаризм породжував прагнення до переділу світу і створював для цього відповідні передумови. Це за­гострювало суперечності між великими державами.

Політика "умиротворення" агресора

Вона передбачала такі елементи:

• не вживати силових методів щодо країн-агресорів (в першу чергу до Німеччини), які могли б дати привід їм розпочати вій­ну, до якої західні держави були не готові;

• йти на поступки країнам-агресорам (щоб направити їх зміцнілий військовий потенці­ал в майбутньому проти СРСР

Цю політику проводили Велика Британія і Франція по відношенню до Німеччини, І Італії, Японії, сподіваючись своїми поступками здобути мир.

"Ізоляціонізм" США

Політика невтручання у справи європейських країн, відмова від військово-політичних союзів з ними. У 1935 р, було прийнято і Закон про нейтралітет, згідно з яким у разі виникнення збройного конфлікту накладалося ембарго на експорт зброї країнам, що перебували у стані війни.

Причини проведення такої політики:

• глибока економічна криза, яка вимагала концентрування всієї уваги на вирішенні внутрішніх проблем;

• зростання напруженості у світі, що поро­дило у США наміри взагалі замкнутися у своїй "американській фортеці".

Як наслідок: сама багата країна світу з ко­лосальними ресурсами і здатністю вплива­ти на світові події наче випала із світової ¹ політики. Це різко збільшило шанси агре­сорів на успіх

Особлива політика СРСР

Військове співробітництво з Німеччиною за Рапалльським договором, 1939 —підпи­сання пакту про ненапад.

Характер війни

ДЛЯ КРАЇН-АГРЕСОРІВ

(Німеччини, Італії, Японії ) — загарбницьке

Держави "Антикомінтернівського

пакту" мріяли за допомогою війни розширити

власні території, завоювати ринки збуту товарів та джерела сировини.

Характер війни

ДЛЯ КРАЇН, ОКУПОВАНИХ АГРЕСОРАМИ, КРАЇН АНТИГІТЛЕРІВСЬКОЇ КОАЛІЦІЇ –

справедлива, визвольна

(наприклад

Польщі, Норвегії, Югославії і т. д.).

3 другої половини 1940 р в цих країнах виникає і розгортається рух Опору.

Періодизації війни

І ПЕРІОД: з 1 вересня 1939 р. по 22 червня 1941 р. (на­пад Німеччини на Польщу — напад Німеччини на СРСР).

І ПЕРІОД: з1вересня 1939 р. до червня 1942 р.(стратегічна ініціатива та перевага сил країн-агресорів).

II ПЕРІОД: з 22 червня 1941 р. по 19 листопада 1942 р.

(напад Німеччини на СРСР — початок контрнаступу радянських військ під Сталінградом).

II ПЕРІОД: з чер­вня 1942 р. по сі­чень 1944 р. (пе­релом у війні, перехід страте­гічної ініціативи до країн антигіт­лерівської коа­ліції).

III ПЕРІОД: з 19 листопада 1942 р. по 6 червня 1944 р.

(початок контрнаступу ра­дянських військ під Сталінградом — відкриття другого фронту у Європі).

IV ПЕРІОД: з 6 червня 1944 р. по 8 травня 1945 р. (відкриття другого фронту у Європі — капітуляція Ні­меччини).

III ПЕРІОД: з січ­ня 1944 р. по 2 вересня 1945 р;

(перевага країн антигітлерів­ської коаліції, розгром армій супротивника, криза правлячих режимів дер-жав-агресорів та їх крах).

V ПЕРІОД: з 8 травня 1945 р. по 2 вересня 1945 р. (капітуляція Німеччини — ка­пітуляція Японії).

1939. Воєнні дії

• 1 вересня 1939 р. Німеччина розпочала агресію проти Польщі (план "Вайс").

• У відповідь Франція та Великобританія З вересня оголосили війну Німеччині (бо вони були гарантами територіальної цілісності Польщі). Локальна війна перетворилася на світову.

• Але англо-французькі війська розпочали "дивну війну": вони зайняли позиції на кордоні та утримувалися від будь-яких бойових дій. Це вирішило долю Польщі. Незважаючи на героїчний опір її армії та населення, вона була окупована.

• Коли в німецько-польській війні визначилася перемога Німеччини, СРСР ввів свої війська в східні райони Польщі 17 вересня 1939 р. та приєднав західнобілоруські та західноукраїнські землі по "лінії Керзона" до своїх територій (т.зв. "четвертий поділ Польщі").

• В листопаді 1939 р. СРСР починає військові дії проти Фінляндії, прагнучи задовольнити свої територіальні претензії на півночі (т.зв. "зимова війна"). Війна проти Фінляндії підірвала міжнародний престиж СРСР: 14 грудня 1939 р. його, як країну-агресора було виключено із Ліги Націй.

1940 р.

• Німеччина, користуючись бездіяльністю англо-французьких військ та матеріальною підтримкою СРСР, переходить до активних дій на Заході.

• 9 квітня 1940 р. розпочалася операція "Везерюбунг", наслідком якої стало загарбання за 1 день Данії та до 10 червня — Норвегії.

• 10 травня 1940 р. розпочалася операція "Гельб" — спрямована на розгром Франції. Удар був нанесений через Голландію та Бельгію (бої на території яких тривали відповідно до 14 та 17 травня) і одночасно на стику бельгійсько-французького кордону через Арденський гірський прохід.

• В результаті англо-французькі війська були притиснуті до моря в районі порту Дюнкерк на узбережжі Ла-Маншу. Однак основні сили експедиційного корпусу вдалося евакуювати в Англію.

• Подальший наступ німецьких військ привів до ка­пітуляції Франції 22 червня 1940 р. Північні райо­ни Франції були окуповані, а на півдні був встановлений маріонетковий режим маршала Петена (т.зв. "уряд Віші")

• Після цього. Німеччина спробувала вивести В. Британію з війни шляхом авіаційних нальотів (т.зв. "битва за Англію") 3 липня 1940 р.

• В цей час СРСР анексував територію Латвії, Литви і Естонії (3-6 серпня 1940 р. 7 сесія ВР СРСР прийняла постанову про входження їх до складу СРСР), а також отримав від Румунії Бессарабію і Північну Буковину після пред'явленого ультиматуму в червні 1940 р.

• 18 грудня 1940 р. в Німеччині затверджено директиву №21 (план "Барбаросса" ) — план військової операції Німеччини проти СРСР.

1941 р.

• На поч. 1941 р. Німеччина вимушена була здійснити військові операції рятуючи свого союзника — Італію, що вела невдалі бої в Греції.

• В результаті наступальних операцій 17 квітня була окупована Югославія (щоб не допустити її вихід із сфери впливу Німеччини), 29 квітня — Греція (план "Маріта").

• Остаточно німецькі війська добилися перелому в Східному Середземномор'ї після здобуття в результаті десантної операції в травні острова Кріт (операція " Мер курій").

• Одночасно експедиційний корпус Роммеля був і направлений в Північну Африку (на допомогу італійським військам, що вели бої в Єгипті).

• 18 грудня 1940 р. А. Гітлер підписує директиву №21 про воєнні дії проти СРСР (умовна назва — план "Барбаросса")

• Згідно з директивою:

• передбачався розгром СРСР протягом однієї короткотривалої кампанії (7-8 тижнів);

• головними стратегічними об'єктами визнані Ленін град, Москва, Центральний промисловий район, Донецький басейн;

• для кампанії виділялося 152 дивізії і 2 бригади;

• союзники-сателіти Німеччини мали виставити 29 піхотних дивізій і 16 бригад;

• планувалося задіяти ²/з усіх німецьких ВПС ("Люфтваффе") і значні сили флоту;

• наступ мав здійснюватися 3 групами армій: "Північ" (наступ із Сх. Пруссії в напрямку Ленінграду);

• "Центр" (через Білорусію на Москву); "Південь" (через Західну Україну Київ на Донбас і Кавказ);

• термін нападу визначений на весну 1941 р. (але в зв'язку з проведенням операції на Балканах початок операції було перенесено на 22 червня 1941 р.)

Напад Німеччини на СРСР.

Перебіг подій на радянсько-німецькому фронті

22 червня Німеччина розпочинає війну проти СРСР. Наступ йшов по всій лінії західного державного кордону СРСР від Льодовитого океану до Чорного моря. Союз­никами Німеччини у цій війні виступали Фінлян­дія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина, Хорватія.

Раптовість нападу забез­печила Німеччині знач­ні успіхи в перші дні вій­ни (н/д: у перші 20 днів Великої Вітчизняної війни німецькі війська захопили Латвію, значну частину Литви, України, Молдавії, Білорусії).

Крім фактору раптовості се­ред причин невдач Червоної Армії в цей період війни іс­торики визначають:

• репресії другої половини 30-х рр. кадрового складу РСЧА;

• жорстку систему централі­зації управління і підпорядку­вання у військах, яка стриму­вала ініціативу командирів;

• наявність наступальної ра­дянської військової доктрини, яка передбачала, що майбут­ня війна буде проходити на території ворога; тому вико­ристання оборонних споруд реально не передбачалося;

• прорахунку у визначенні головного напряму удару су­противника.

На 8 жовтня 1941 р. гру­па армій "Північ" (ко­мандувач Леєб) вийшла в район Ленінграду і блокувала його; група армій "Центр" (коман­дувач Бок) 29 червня за­хоплює Мінськ, 16 липня — Смоленськ, на сере­дину жовтня виходить до Москви; група армій "Південь" (командувач Рунштедт) на вересень 1941 р. окупувала Пра­вобережну Україну, 19 вересня німецькі війська вступили в Київ.

На 22 липня 1942 р. вся територія України була окупована.

Але на поч. грудня 1941 р.

розпочинається контрнас­туп рад. військ під Москвою (т.зв. "битва за Москву") і досить результативний: на січень 1942 р. нім, війська бу­ли відкинуті від Москви на 100-250 км., розгромлено 38 дивізій противника.

На поч. січня І942 р. новий контрнаступ, але невдалий. Як наслідок — Харківська траге­дія (оточення в травні), втрата Керчі і Севастополя (і всього Криму), блокаду Ленінграда не вдалося прорвати (оточен­ня 2-ї УА генерала Власова).

До сер. липня 1942 р. німецькі війська вийшли до Волги в р-ні Сталінграду і до Кавказу.

В червні 1942 р. німецько-італійські війська під командуванням Е. Роммеля провели наступальну операцію під кодовою назвою "Тезей", метою якої було оволодіння Тобруком і вихід на єгипетський кордон.

21 червня 1942 р. після кровопролитних боїв Тобрук було захоплено.

Після цього британські війська закріпилися на заздалегідь підготовлених рубежах біля Ель-Аламейна — останній оборонний рубіж на шляху до Александрії.

31 серпня 1942 р. Роммель силами свого Африканського корпусу при підтримці італійської дивізії розпочав новий наступ на Єгипет. Але далі Ель-Аламейна він просунутися не зміг.

Силами 8-ї армії Монтгомері наступ німецьких військ було зірвано, а 7-8 листопада 1942 р. британська війська переходять у загальний контрнаступ на захід.

8 листопада 1942 р. війська Великої Британії і США висадилися в іншому районі Північної Африки — Марокко і Алжирі, (операція "Торч").