4.3. Значення « політичні мережі»

З питання визначення поняття «політична мережа» між дослідниками немає особливих суперечок. У цілому ясно, що це поняття може бути сформовано шляхом визначення учасників, що складають мережу, і характеру відносин між ними. На відміну від понять система або структура тут акцент робиться на активному й усвідомленому взаємодії факторів, що формують політичне рішення і беруть участь у його виконанні. Разом з тим і ринок, і традиційне ієрархічне управління не виключають цієї активності та усвідомленості учасників формуються зв'язків. Отже, політичні мережі повинні володіти якимись якостями, які відрізняли б їх як нову форму управління. Наведемо ряд суджень на цю тему.

Для Р. Родеса політичні мережі формуються в різних секторах політики сучасної держави (охорона здоров'я, сільське господарство, індустрія, освіта тощо) і являють собою комплекс структурних взаємин між політичними інститутами держави і суспільства. Він підкреслює значення саме інституційної складової політичної мережі та її обмеженість певними секторальними інтересами. Родес включає в розгляду та обміну ресурсами між членами мережі в процесі налагодження відносин (Rhodes, Marsh, 1992, p. 10 - 13).

Таня Берцель, аналізуючи дві школи в концепції політичних мереж - німецьку і англійську, дає наступне визначення: «Політична мережа являє собою набір відносно стабільних взаємовідносини за природою неієрархічних і взаємозалежних, що пов'язують різноманіття факторів, які поділяють щодо політики спільні інтереси і які обмінюються ресурсами для того , щоб просунути ці інтереси, визнаючи, що кооперація є найкращим способом досягнення загальних цілей »(Borzel, 1998а, р. 254). У цьому визначенні звертає на себе увагу те, що учасники політичної мережі переслідують не сепаратні, а загальні інтереси і що вони вибирають для їх досягнення кооперативні способи діяльності. Слід відзначити і те, що таких учасників безліч і вони різні.

Автори книги «Порівняння політичних мереж. Політика у сфері праці в США, Німеччині і Японії »використовують поняття організаційного держави для опису виникаючих відносин між різними учасниками прийняття політичних рішень. «Міжорганізаційні мережі, - пишуть вони, - дозволяють нам описувати й аналізувати взаємодії між усіма значущими факторами політики - від парламентських партій і міністрів уряду до асоціацій бізнесу, профспілок, професійних товариств і груп суспільних інтересів ... В якості емпіричної системи організаційне держава не забезпечено повною підтримкою правових регуляторів. Його виникнення насправді відображає і формальну і неформальну силу чинити рішення, яка пронизує держава і суспільство »(Knoke, Pappi, Broadbent, Tsujinaka, 1996, p. 3). В якості аналітичних категорій, що описують організаційне держава, вони пропонують «сферу політики» («складну соціальну організацію, в якій виробляються колективно увезення рішення»), структурними компонентами якої виступають фактори політики, політичні інтереси, владні відносини, колективні дії і спільно зайняті позиції ( ibid, p. 9, 11).

Лоренц Отул пропонує таке визначення: «У більш конкретному сенсі мережі включають Міжагентського кооперативні ставки, межу правлінські структури програмного менеджменту, складне безліч угод та державно-приватне партнерство. Вони так само включають системи надання послуг, засновані на комплексі провайдерів, який може включати публічні агентства, приватні фірми, не прибуткові і навіть укомплектовані волонтерами організації, всі з яких пов'язані взаємозалежністю та інтересами, закріпленими певної спільної програмою »(OToole, 1997, р. 446). Тут проведено відмінність між елемента ¬ ми мережі, які пов'язані з прийняттям рішень з політичних питань, і тими елементами, які на основі цих рішень надають послуги.

Таким чином, політичні мережі мають ряд характеристик, які відрізняють їх від інших форм управлінської діяльності у сфері публічних потреб та інтересів. По-перше, мережі являють собою таку структуру управління публічними справами, яка пов'язує держава і громадянське суспільство. Ця структура емпірично спостерігається і теоретично описується як безліч різноманітних державних, приватних, громадських організацій та установ, які мають певний загальний інтерес. По-друге, політична мережа складається для вироблення угод у процесі обміну наявними у її чинників ресурсами. Це означає, що існує взаємна зацікавленість учасників мережі один в одному. Ресурси можуть бути розподілені нерівномірно, але незалежно від ступеня їх концентрації та певного домінування ряду учасників мережі останні змушені вступати у взаємодію. Між учасниками мережі існує ресурсна залежність. По-третє, важливою характеристикою політичної мережі виступає загальний кооперативний інтерес. Багато дослідників підкреслюють цю рису особливо, так як вона відрізняє дану регулятивну систему від ринку, де кожен учасник переслідує перш за все свої власні інтереси. По-четверте, з точки зору вироблення політичних рішень учасники мережі не вибудовуються в деяку ієрархію, де будь-яка організація має перевагу з точки зору її владної позиції. Всі учасники мережі рівні з точки зору можливості формування спільного рішення з питання, що цікавить. Тут спостерігаються не вертикальні, а горизонтальні відносини. По-п'яте, мережа представляє з себе договірну структуру, що складається з набору контрактів, що виникають на основі узгоджених формальних і неформальних правил комунікації. У політичних мережах діє особлива культура консенсусу. У цілому політична мережа являє собою систему державних і недержавних утворень у певній сфері політики, які взаємодіють між собою на основі ресурсної залежності з метою досягнення загальної згоди з питання, всіх політичного питання, використовуючи формальні та неформальні норми.