22, Зародження театру

Нову епоху в історії українського театру епоху мистецької української драми почав Іван Котляревський своєю ”Наталкою Полтавкою” та ”Москалем-чарівником”.

Перший український репертуар був дуже нечисленний і обмежувався творами Котляревського, Квітки-Основяненка, Гоголя (батька), Ващенка-Захарченка, пізніше дещо Шевченка, Кухаренка, Стороженка, Костомарова й ін. Тим-то довший час не бачимо в Україні організованої постійної театральної дружини. Твори ті ставились любителями театрального мистецтва або приватними трупами багатих поміщиків (таких як Трощинський, Ширай), або мандрівними польсько-українськими трупами (Рикановського, Молотковського, Журавського і Щепкіна).

Новий театр, за європейськими зразками, Україна бачила вже при кінці ХУІІІ в., та він був неукраїнський. У Харкові відбувалися вистави російські, а в Камянці-Подільському польські. В Харкові давав перші вистави балетмейстер Іваніцький. У 1789 р. З почину губернатора Кішенського побудували постійний театр, у котрім дирекцію в 1812 р. Обійняв наш письменник Гр. Квітка-Основяненко, який у тім часі виставляв теж виключно російські твори. В Харкові на бенефіс Щепкіна за спеціальним дозволом генерал-губернатора Репніна уперше було виставлено ”Наталку Полтавку” Котляревського (яка вже мала дозвіл для Полтави).

Традиції І. Котляревського продовжив Г. Квітка-Основяненко, основоположник художньої прози у новій українській літературі, один із засновників Харківського професійного театру (1812 його директор). Великий успіх мали соціально-побутові комедії Г. Квітки-Основяненка ”Сватання на Гончарівці” (1835) і ”Шельменко-денщик” (1838). Комедія ”Сватання на Гончарівці” написана українською мовою, відзначається багатством жанрових сцен, народним гумором, тут вперше в українській літературі виведено образ кріпака-робітника. ”Шельменко-денщик” комедія інтриги і характерів (написана російською мовою, центральний персонаж Шельменко говорить українською мовою), викриває типові явища кріпацької дійсності, зокрема самовдоволене невігластво панства.

З новою українською драматургією і театром повязані творчі здобутки акторів М. Щепкіна (1788-1863) і К. Соленика (1811-1851).

40. Література 16-18 ст.

В укр. літ-рі тієї доби творили такі майстри слова, як Мелетій Смотрицький, Іван Вишенський, Самійло Величко, Феофан Прокопович, Касіян Сакович, Симеон Полоцький, Лазар Баранович, Климентій Зіновіїв та інші. Запровадження Брестської унії зумовило появу у великої кількості полемічних творів католицьких і православних авторів. Перший значний твір укр. полемічної літ-ри — «Ключ царства небесного» Герасима Смотрицького, який вийшов 1587 року. Трактат Герасима Смотрицького став гідною відповіддю українців на випади католиків проти православної церкви. Гостро викривали римсько-католицьку пропаганду Василь Острозький у своїй «Книжиці» та Стефан Зизаній у «Казанні св. Кирила...». Найвидатнішим твором кінця XVI ст., спрямованим проти Брестської унії, є трактат Христофора Філалета «Апокрисис». Автор розкрив справжні причини унії, вигідної політично й економічно для Ватикану; виявив широку ерудицію, роблячи екскурси в церковну історію; продемонстрував риторичну та публіцистичну майстерність, вдало поєднавши емоційну, пристрасну вимову з їдкою іронією та сарказмом. В полеміку1 кінця XVI ст. активно включився Клірик Острозький, написавши три трактати. Основою полеміки були релігійні розходження, але учасники її порушували також важливі суспільні питання. Найвидатнішими українськими полемістами XVII ст. були Мелетій Смотрицький, Захарія Копистенський, Петро Могила, Іван Галятовський і чернець з душею борця — Іван Вишенський.