Функції рухових областей кори головного мозку у руховій активності

З давніх давен відомо, що ураження однієї половини мозку супроводжується порушенням довільних рухів протилежної сторони тіла. В 18 ст. був відкритий пірамідний перехрест а дещо пізніше і кортикоспінальний тракт. У 19 ст. ці спостереження лягли в основу уявлень про систему пірамідного тракту як морфологічних каркас системи довільних рухів. цій концепції сповна відповідають спостереження за хворими після інсульту (апоплексії), який часто виникає у людей похилого віку внаслідок порушення мозкового кровообігу (ішемічний або геморагічний). Типовий симптом у таких хворих – параліч сторони тіла, протилежної до ураженої півкулі.

Пізніше анг. нейролог Х. Джексон розробив концепцію соматотопії – тобто томографічний зв’язків між корою та індивідуальними групами скелетних м’язів. Джексон першим виявив, що напади епілепсії починаються із скорочення окремих груп м’язів. Джексон пояснював це так – напад починається з вогнищевого збудження кори і судоми перш за все охоплюють, ті м’язів, які управляються цією областю кори, і в міру поширення патологічного збудження по корі – судоми генералізуються. Це припущення було клінічні перевірено і повністю підтверджено – у таких хворих виявили патологічні вогнища (наприклад пухлина мозку) в тій ділянці кори, яка відповідала за скорочення того м’язів, який зазнавав судомного скорочення в першу чергу.

Іншими вченими: Фрітцом, Гітцигом та Фер’є (1870-1873 рр.) було показано, що електрична стимуляція певних областей кори головного мозку ссавців може супроводжуватись рухами контр латеральних кінцівок. Так, після досліджень Джексона та Фрітцом, Гітцигом і Фер’є прецентральна область кори півкуль почали називати – “руховою”, завдяки виявленому топографічному зв’язку її ділянок з певними топографічними групами м’язів. В поняття рухова кора пізніше були введені інші анатомічні критерії: наприклад – цитоархітектоніка та зв’язки кори з руховими ядрами таламуса.

Дещо пізніше дослідженнями Пенфілда та співроб. були встановлені та підтверджені закономірності будови та функцій рухових областей:

1. соматотопічна організація рухової кори – тобто правильна просторова проекція периферії тіла в рузову кору;

2. явище мультичисельного представництва периферії, тобто проекції периферичних відділів в деяких рухових зонах.

Соматотопічна організація рухової кори

Найважливішою руховою областю кори головного мозку людини є прецентральна закрутка. (4 і 6 цитоархітектонічні поля за Бродманом). Області представництва відділів тіла, які виконують особливо різноманітні та багато чисельні функції (наприклад пальців, губ і язика), набагато більш обширні, ніж цього можна було б очікувати виходячи із пропорцій тіла. Зони проекції тулуба та проксимальних відділів кінцівок відносно невеликі. Рухова область кори відповідає не лише вона переходить також через медіальний край півкуль вглибину центральної борозни а в ростральному напрямку простягається трохи далі за центральну закрутку.

Багато чисельне представництво рухових центрів у корі півкуль великого мозку.

В корі головного мозку існує не лише первинна але і вторинна моторна область (MI та MII). Ця область розташована в глибині міжпівкулувої щілини, прилягаючи джо первинної рухової зони і простягаючись дещо ростральні неї. Обидві рухові області мають також чутливі периферичні проекції і тому їх називають також первинно та вторинною мотосенсорною корою (MsI та MsII). Згідно такій класифікації первинну та вторинну соматосенсорні області (SI та SII), які мають рухові проекції називають сенсомоторними областями (SmI та SmII).

Таким чином існує 4 рухових області MI, MII, SI та SII .