1.5. Побудова психологічного портрета невстановленої особи проводиться на основі показань потерпілого.

2. Експертне дослідження у судово-психологічній експертизі.

Експертне дослідження особистості має включати:

2.1. Аналіз ситуації, що призвела до скоєння протиправних дій.

Мета цього етапу дослідження - встановити, чи була ситуація аффектогенною чи ні (оскільки аффектогенний характер ситуації є необхідною умовою для виникнення афекту). В якості ознак аффектогенноїситуації розглядаються: • конфліктність; • несподіванка; • екстремальність; • реальність; • динамізм.

Якщо в досліджуваній ситуації відзначаються всі вищеназвані ознаки, то ми можемо категорично стверджувати, що вона була аффектогенною.

2.2. Аналіз стійких індивідуально-психологічних особливостей обвинуваченого.

Дані для аналізу ми можемо отримати з матеріалів кримінальної справи і з результатів експериментально-психологічного дослідження. У матеріалах кримінальної справи необхідно звертати увагу на характеристики людини, на відомості, надані про неї її рідними, близькими, друзями, колегами. При цьому важливо усвідомити, наскільки досліджуваний стійкий до стресогенних впливів, як поводиться в конфліктних ситуаціях.

При проведенні експериментально-психологічного дослідження слід визначати типологічні властивості нервової системи, стійкі особистісні особливості, характеристики емоційно-вольової сфери, встановити ієрархію цінностей особистості. Для діагностики зазначених особливостей можливе застосування опитувальних методів, таких, як діагностичний опитувальник Стреляу, ММР1, 16-РF Кеттелла, опитувальники Айзенка, Леонгарда - Шмішека, Басса - Дарки, і т. п. З проективних інформативні фрустраційний тест Розенцвейга, ТАТ, Люшер-тест, малюнкові методи. Набір методів можна варіювати залежно від особливостей конкретної ситуації дослідження.

2.3. Аналіз психофізіологічного стану досліджуваного на момент вчинення злочину (або безпосередньо перед ним).

Цей етап дослідження не менш важливий, ніж інші, оскільки несприятливий психофізіологічний стан суб'єкта полегшує виникненню стану фізіологічного афекту. До числа таких станів можуть бути віднесені соматичні захворювання (у тому числі хронічні), нервові хвороби, безсоння, хронічна психічна напруженість (стрес); період менструацій у жінок; алкогольне сп'яніння. Зокрема, алкогольне сп'яніння може дезорганізувати психічну діяльність, що виражається в посиленні суб'єктивізації сприймання, зміні його точності та об'єму, порушенні процесу запам'ятовування, емоційно-вольової нестійкості, розгальмованості потягів і т. д.

2.4. Аналіз дій та поведінки випробуваного на момент здійснення інкримінованого йому діяння та поведінки в посткримінальний період.

Інтерес правоохоронних органів до СПЕ психологічного стану людини в момент скоєння правопорушення викликаний тим, що багато тяжких злочинів, пов'язаних з фізичним насильством, відбуваються в стані так званого сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, Встановлення факту сильного душевного хвилювання тягне за собою істотне пом'якшення відповідальності.

Законодавець ототожнює поняття «сильне душевне хвилювання» і «фізіологічний афект». Однак поняття «сильне душевне хвилювання» ширше, ніж поняття «фізіологічний афект», оскільки включає в себе, крім іншого, оцінку неправомірності або протизаконність дій потерпілого, що виходить за межі компетенції СПЕ. Крім того, за певних умов ряд інших психічних станів (крім афекту) можуть бути визнані сильним душевним хвилюванням.

Фізіологічний афект - це стан, що має динаміку «емоційного вибуху», що характеризується короткочасністю, високою енергетикою, що створює істотний дезорганізуючий вплив на свідомість і діяльність людини і супроводжується змінами в діяльності рухової , ендокринної, серцево-судинної і вегетативної нервової системи організму. За змістом переживань виділяються афекти радості, страху, гніву, жаху і пр. Проте в судовій і слідчій практиці розглядаються афекти гніву (рідше - страху, жаху).

Приводом для проведення СПЕ у зв'язку з афектом є наявність ознак вкрай підвищеного і раптового емоційного перезбудження, що проявилися у злочинній дії безпосередньо за протиправними діями потерпілого. Вибухова імпульсивність, непідвладність дій свідомому контролю - основні критерії афекту.

Стан афекту - це раптовий короткочасний стан крайнього психічного перезбудження, якому властиве звуження свідомості. Афект виникає внаслідок впливів надсильних подразників або в результаті тривалого накопичення травмуючих впливів при відсутності в поведінковому фонді особистості адекватних способів реагування на подібні дії. Афект виникає в конфліктних ситуаціях, при цьому відбувається розпад свідомості.

Звуження свідомості при афекті пов'язане з різким пониженням здатності людини свідомо керувати своїми діями. Закон, враховуючи це, визнає сильне душевне хвилювання обставиною, що пом'якшує відповідальність, або такою, що впливає на кваліфікацію складу злочину. Для визначення стану афекту перед СПЕ ставиться одне питання: чи знаходилася особа в момент вчинення певних дій у стані фізіологічного афекту?

Оскільки фізіологічний афект не можна відтворити повторно, його експертне дослідження здійснюється ретроспективним аналізом залишкових явищ. Представлені експерту-психологу матеріали кримінальної справи повинні бути достатніми для: а) аналізу особистісних особливостей обвинувачуваного; б) визначення причин виникнення афекту; в) реконструкції динаміки розвитку та згасання даного стану.

Мета даного етапу полягає у виявленні так званих ознак афекту. До них відносяться: • раптовість виникнення стану для самого суб'єкта переживання; • інтенсивність, динамізм, короткочасність протікання стану (як правило, мова йде про секунди або десятки секунд); • звуження свідомості, що виявляється в тому, що людина може усвідомити вузьке коло явищ, найближчі цілі дій, безпосередньо пов'язані з психотравмуючої ситуацією і з пережитими емоціями; • різке посилення рухової активності з ознаками моторного автоматизму, що є наслідком зниження самоконтролю, наростання імпульсивних тенденцій; • порушення процесів сприйняття (звуження обсягу, фрагментарність, часткова амнезія на деталі кримінальної ситуації, а також на власні дії); • неадекватні реакції на подразники в досліджуваний період; • зовнішні ознаки розладу вегетативної нервової системи («вегетативні зрушення»), які проявляються в треморі кінцівок, наявності великого тремтіння, збліднення або почервоніння шкірних покривів, розширення зіниць, зміни голосу і т.п.; • явища астенічного синдрому (загальмованість, апатія, втома, слабкість, нудота, сонливість) в посткримінальний період.

Наявність всіх перерахованих ознак (або більшості з них) може свідчити про те, що людина перебувала в досліджуваний період в стані фізіологічного афекту.

СПЕ може бути обмежена в відношенні особистісних потреб обвинуваченого.