- •Передмова
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни за доби глобалізації трансформація інформаційної політики україни у XXI ст.
- •Базові чинники формування інформаційної політики України
- •Участь України у міжнародній програмі wsis (2003-2005)
- •Європейський вектор україни
- •Співробітництво України і Ради Європи у сфері інформаційної політики
- •Єс та інформаційна політика України
- •Фактор цєі як перехідна структура до європейської інтеграції
- •Обсє і нато в контексті формування інформаційної політики України
- •Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір зовнішньополітичні чинники впливу на інформаційну політику україни
- •Чинники зовнішніх впливів на демократизацію українського суспільства
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Модернізація інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до евроінтеграційної перспективи
- •Міжнародне співробітництво україни у форматі європейської політики сусідства
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •Нова інформаційна перспектива
- •"Копенгагенський вимір"
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Інституціональні рамки співробітництва
- •Зовнішній вимір інформаційної стратегії України
- •Політична цензура в Україні: наслідки запровадження та засоби протидії
- •Журналісти про цензуру в Україні
- •Проблема оптимізації інформаційного прориву України
- •Розділ 3. Засоби масової інформації і комунікації україни у формуванні громадянського суспільства інформаційне забезпечення формування громадянського суспільства в україні
- •Суспільне телерадюмовлення україни — альтернативні підходи й моделі
- •Міжнародно-правове регулювання суспільного мовлення
- •Зарубіжний досвід розвитку та функціонування громадського мовлення
- •Телерадіокорпорація Бі-Бі-Сі
- •Системи телерадіомовлення в Німеччині
- •Громадське мовлення сша
- •Шведське телебачення
- •Громадське мовлення у Франції
- •Польське радіо й телебачення
- •Громадські радіо й телебачення Естонії
- •Перспективи, передумови та проблеми створення громадського мовлення в Україні
- •Передумови та можливі моделі суспільного мовлення
- •Концепції створення суспільного телерадіомовлення в Україні
- •Розділ 4. Правові, економічні та безпекові складові інформаційної політики україни правове регулювання діяльності засобів масової інформації і комунікації
- •Загальні проблеми інформаційної безпеки
- •Інформаційна політика формаційна безпека україни на сучасному етапі Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Інформаційна політика у сфері безпеки й безпека інформаційної діяльності в Україні
- •Позиціонування українських змі у просторі національної безпеки
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок телебачення
- •Ринок Інтернет
- •Ринок мобільного зв'язку
- •Фінансова схема медіа-бізнесу
- •Чому власник мас-медіа в Україні не робить свої змі прибутковими?
- •Чому професіоналізм українських журналістів не зростає?
- •Чому розвиток телебачення в Україні гальмується?
- •Фінансово-промислові групи в інформаційному бізнесі України
- •Європейський ринок інформаційних продуктів та послуг
- •Інформаційна присутність україни у світі
- •Розділ 5. Характеристика сфери мас-медіа україни друковані засоби масової інформації і комунікації
- •Електронні мас-медіа
- •Радіо і телебачення
- •Видавнича справа та поліграфія
- •Розділ 6. Інформаційно-комунікаційний потенціал україни інфраструктура масово-комунікаційної сфери
- •Мережі радіомовлення і телебачення
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Проводове мовлення
- •Фінансово-економічна робота
- •Супутникове мовлення
- •Національний сегмент мережі інтернет
- •Телекомунікаційні мережі та системи
- •Перспективи мультимедійних технологій
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни інститути державної влади
- •Науковий потенціал
- •Інституції освіти у сфері засобів масової інформації і комунікації
- •Громадські й неурядові організації з інформації та комунікації
- •Міжнародні нуо з інформації та комунікації
- •Нуо України з інформації і комунікації
- •Післямова
- •Література
Радіо і телебачення
В Україні налічується 1260 телерадіоорганізацій різних форм власності, які мають ліцензію на право мовлення. У цьому масиві суб'єктів телерадіоінформацінної діяльності слід виокремити три загальнонаціональні телекомпанії, що мають у своєму розпорядженні найпотужніші мережі поширення телевізійного сигналу в метровому діапазоні, утворені ще за часів СРСР. Вони забезпечують інформацією 80—97% населення країни. Це Національна телекомпанія України (НТКУ) і ТРК "ЕРА", котрі використовують мережу УТ-1, телекомпанія "Студія "1+1"" (приватна компанія, що використовує мережу УТ-2) й Українська незалежна телевізійна корпорація "Інтер" (приватна компанія, що використовує мережу УТ-3). Ця група лідерів (своєрідний український аналог "трьох велетнів телеіндустрії США" Ей-Бі-Сі, Ен-Бі-Сі, Сі-Бі-Ес) має доступ практично в кожну українську оселю.
Кожен із трьох українських китів телебачення заповнює свою нішу в інформаційному просторі України.
НТКУ — некомерційна компанія, за типом мовлення близька до тих інформаційних структур, які у світі зазвичай називають Public Television.
"Студія "1+1"" — комерційна телекомпанія, орієнтована переважно на україномовного глядача.
УНТК "Інтер" — комерційна телекомпанія, у програмній політиці якої значне місце посідають передачі, розраховані на російськомовну аудиторію.
Варто зауважити, що цей поділ сьогодні є доволі умовним. Програми усіх трьох компаній вирізняються широким розмаїттям тематик. Хоча на початковому етапі свого розвитку цільові аудиторії зазначених компаній значною мірою формувалися за вищенаведеними ознаками.
Як уже йшлося вище, у 90-ті роки відбувався потужний розвиток нових компаній. На даний час, окрім трьох згаданих, існує ще вісім загальнонаціональних та мережевих компаній. їм практично нічого не дісталося зі спадщини Радянського Союзу в плані технічних засобів доставки сигналу до споживача. Вони були змушені створювати свої мережі практично з нуля: встановлювати передавачі в обласних центрах і найбільших містах країни. Доставка сигналів із основних телецентрів до периферії здійснюється за допомогою супутникових каналів. Парк засобів доставки програм цих компаній новий і доволі економний в експлуатації.
Події останніх місяців 2004 р. довели високу свідомість наших громадян, їхнє прагнення до свободи і демократії. Основну роль у формуванні настроїв у суспільстві відіграли телебачення і радіо. Якщо на початку виборчого процесу відверті симпатії до майбутнього Президента демонстрували лише кілька телерадіоорганізацій, то вже після другого туру майже всі мас-медіа почали об'єктивно інформувати глядачів та слухачів про події, пов'язані з виборами.
Зокрема, високої оцінки заслуговує діяльність НРКУ. Ця організація найбільшою мірою відповідає тому формату мовлення, який прийнято називати громадським, або суспільним.
НТКУ на певному етапі виборчого процесу також стала надавати ефір усім учасникам подій, чим забезпечила дотримання принципів об'єктивності й неупередженості при висвітленні подій в Україні й у світі. Більшість українських телерадіоорганізацій у своїх програмах приділяють неабияку увагу проблемам євроінтеграції.
Поки що в регіонах України діють усього 30 державних телерадіомовників, тоді як комерційних у і0 разів більше. Така ж пропорція простежується й у видавничих організаціях: з 1100 видавництв регіонального рівня лише 10% мають державну форму власності, а з 1514 поліграфічних підприємств лише 343 державні і комунальні. До того ж вони, як правило, мають форму акціонерних товариств.
Телерадіокомпаніям надають послуги з поширення телерадіопрограм як оператори зв'язку Концерн РРТ та ВАТ "Укртелеком". Разом вони налічують у своєму складі понад 1250 телевізійних передавачів потужністю від 10 Вт до 50 кВт (загальною потужністю 2260,2 кВт) та понад 250 радіопередавачів потужністю до кількох мВт. У їхньому розпорядженні також розгалужена мережа радіорелейних ліній для транслювання телерадіопрограм загальною довжиною понад 15 тис. км.
Окрім парку передавальних засобів, власниками яких є оператори зв'язку, телерадіоорганізації станом на кінець 2003 р. мали власні передавачі (близько 550) та радіопередавачі (понад 400). Протягом 2004—2005 pp. парк передавальних засобів збільшився ще на 354 одиниці (телепередавачів — на 267; радіопередавачів — на 87).
Протягом останніх років значно зріс сегмент кабельного телебачення та супутникового телемовлення. Сьогодні кабельне телебачення України визначається такими показниками:
* потужні мережі (більш як 50 тис. абонентів) — 26;
* ефірно-кабельні мережі типу МІТРІС, MMDS — 30;
* локальні мережі — 510.
В Україні нині відбувається перехід на розповсюдження телесигналів через супутник. Широко застосовують супутникову технологію розповсюдження сигналів такі компанії, як "1-й Національний", ТРК "Студія "1+1"", "Тоніс", ТРК "Україна", а також ТРО ЗАТ "Новий канал", ЗАТ "ММЦ-СТБ", TOB "ICTV, "OTV", "Ml", "TV "Kiev"", "KPT", KTM "К1", KTM "K2"„ " Інтер", "Інтер+", "Ентер", "Ентер-фільм", "РТР - Україна", ТРК "Глас", МБМ "5 канал", "ТЕТ", ДТРК "Культура", ЗАТ "ТРК "Україна"., ЗАТ "ТК "ТЕТ"", TOB "ТРК "Ера"", ЗАТ "ТелеОдин", ДТРК "Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення" УТР".
Що стосується радіомовлення, то на даний час в Україні налічується більш як 500 радіоорганізацій, з яких 355 є місцевими редакціями проводового мовлення.
У 90-ті роки прискореними темпами опановувався верхній діапазон ультракоротких хвиль (87,5 — 108 мГц), так зване FM-мовлення. На його основі розбудували свої мережі потужні радіостанції, зокрема "НБМ" (освоєно 17 частот), "Гала" (освоєно 12 частот), "Наше радіо" (освоєно 20 частот).
Станом на кінець 2004 р. місцеві мовники освоїли 220 радіочастот.
З метою забезпечення дотримання телерадіокомпанія ми норм Закону України "Про захист суспільної моралі" та посилення контролю за його виконанням при Держкомтелерадіо України створено Громадську експертну раду з питань захисту суспільної моралі. Систематично здійснюється аналіз періодичних друкованих видань на предмет їх відповідності Закону України "Про захист суспільної моралі".
Створено Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі.
Головною передумовою розвитку будь-якої галузі за ринкових умов є наявність та заохочення конкуренції, недопущення монополізації ринків у сфері інформаційної діяльності, зокрема в рекламній.
Специфічною особливістю системи телерадіомовлення в Україні є наявність у ній системи проводового мовлення, яка дісталася нам у спадщину від СРСР. Цей найдешевший і найдемократичніший вид мовлення дуже популярний серед широких верств населення, зокрема серед сільського. Цією системою користуються для поширення своїх програм НРКУ (додатково до ефірного поширення), ОДТРК, а також районні студії. Вартість послуги тут не перевищує 50 коп. (вона принципово має бути низькою) і не переглядалася від часів СРСР [27; 47; 75; 90; 95; 105; 115).
