Тема 1.3 водопостачання населених місць

Тема 1.3.1 Джерела водопостачання і споруди на них

1. Водозабірні споруди із поверхневих джерел

2. Водозабірні споруди із підземних джерел

1. Водозабірні споруди із поверхневих джерел. Найбільше розповсюдження отримали дві схеми водозаборів з поверхневих джерел: берегового типу, в яких водоприймач розташовується на березі; руслового типу, водоприймачі якого затоплені та віддалені від берега. Водозабірні споруди руслового типу призначені для забору води з русла за допомогою спеціального водоприймального оголовку, винесеного в русло та труб, з’єднуючих водоприймач з береговим колодязем. Такі водозабори застосовують при невеликих глибинах біля берега. Розрізняють: а) руслові водозабірні споруди з роз’єднаною компоновкою, в яких береговий колодязь і насосна станція розміщуються окремо; б) руслові водозабірні споруди сумісної компоновки, в яких береговий колодязь з’єднуються з насосною станцією І підйому.

Рисунок 1.3 – Схема руслового водозабору з роз’єднаною компоновкою

1 – оголовок; 2 – самопливний водогін; 3 – приймальне відділення берегового колодязя; 4 – всмоктувальне відділення; 5 – насосна станція І підйому; 6 – камера переключень; 7- водогін подачі промивної води

Водозабори берегового типу застосовують при наявності достатніх глибин для забору води біля берега, амплітуді коливання рівнів 6-8 м, продуктивності– 1-1.5 . Такі споруди складаються з берегового колодязя та насосної станції першого підйому. Водоприймальні вікна перекриваються сміттєзатримуючими решітками, в колодязях встановлюють з’ємні сітки. На рис. 1.4 показана схема берегових водозабірних споруд сумісної компоновки.

2. Водозабірні споруди із підземних джерел. Улаштування водозабірних вузлів та їх окремих компонентів залежить від умов залягання, потужності, глибини та геологічної будови водоносних горизонтів, гідравлічних характеристик підземного потоку - напору, швидкості та направлення його руху. В залежності від конкретних умов для приймання підземних вод можуть бути застосовані споруди наступних основних типів: вертикальні, горизонтальні, комбіновані, променеві водозабори та каптажі. Вертикальні водозабори – це трубчаті бурові колодязі (свердловини) та шахтові колодязі. Свердловини застосовують при глибокому заляганні водоносних пластів (більше 10 м) та значній їх потужності (більше 5-6 м). В конструкції свердловини необхідно передбачити можливість проведення замірів дебіту, рівня та відбору проб, також виробництва ремонтних робіт. Для закріплення свердловини застосовують обсадні сталеві муфтові та електрозварні труби.

Рисунок 1.4 - Схема берегового колодязя з роз’єднаною компоновкою:

1- водоочисна сітка; 2- гладка рибозахисна сітка; 3- кам^,яна підготовка;

4,5 – мінімальні рівні літній та зимовий, 6- максимальний рівень, промивний устрій сітки,

8 – привід сітки, що обертається, 9 – підвісна кран-балка, 10 – радіальна кран-балка,

11 – сходи.

Для закріплення свердловини глибиною до 250 м допускається застосування неметалевих труб з обов’язковою затрубною цементацією. При улаштуванні свердловин у нестійких грунтах необхідно встановлювати фільтри, які запобігають занесенню у свердловини частин грунту.

Шахтові колодязі призначені для забору води з перших від поверхні безнапірних та малопотужних водоносних пластів на глибині до 30 м. Колодязі виконують круглої у плані форми діаметром d = 1,0 м. Стіни виготовляють з цегли, буту, бетону, залізобетону, дерева (рис. 1.5).

Рисунок1.5 – Шахтовий колодязь

1 – залізобетонні кільця; 2 – глиняний замок; 3 – відмостка; 4 – фільтр

Променеві водозабірні споруди застосовують для прийому води з пластів невеликої потужності (до 10 м), які залягають на глибині до 50 м від поверхні. Шахта такого водозабору представляє собою бетонний або водозбірний колодязь діаметром 1-6 м, об’єм якого повинен бути достатнім для створення умов буріння горизонтальних свердловин, розміщення водопідйомного обладнання, накопичення запасу води та розташування наземного павільйону. Горизонтальні фільтрові промені виконують із сталевих перфорованих труб діаметром 80-250 мм та довжиною 5-80 м. Промені встановлюють методом буріння або продавлення. Випускні кінці горизонтальних свердловин повинні бути розташовані вище дна шахти на 1-2 м.