11. Фізіологічні принципи раціоналізації трудових процесів

Під трудовим процесом розуміють сукупність дій працівника, спрямованих на створення певного виду продукції або надання послуги.

Зміст трудового процесу характеризується складним поєднанням моторних, перцептивних і мнемічних дій. Основним елементом трудового процесу є операція. Елементарною одиницею операції є рух. Сукупність трудових рухів, які виконуються без перерви одним або кількома робо­чими органами працівника, називається трудовою дією.

Сукупність трудових дій, об’єднаних одним цільовим призначенням, називається трудовим прийомом.

Завдання раціоналізації полягає у

виборі найбільш економних трудових прийомів і рухів, тобто таких, що вимагають найменших затрат часу, нервової енергії і фізичних зусиль працівника при їх виконанні.

Фізіологічні передумови раціонального трудового процесу такі:

• величина механічної роботи повинна бути пропорційна до м’язової маси, яка бере участь у виконанні цієї роботи;

• робочі рухи і прийоми не повинні супроводжуватися великими зусиллями окремих груп м’язів;

• робота має виконуватися у зручному положенні корпуса і кінцівок працівника;

• максимальна точність і швидкість рухів обернено пропорційна до навантаження;

• необхідна раціональна організація трудових рухів;

• переносити вантажі слід на невелику відстань, у горизонтальній площині.

Важливою умовою проектування раціональних трудових процесів є визначення кількості і структурного складу операцій, з яких він складається, залежно від рівня механізації, технології, спеціалізації і поділу праці.

У процесі вивчення трудових рухів вирішуються такі основні завдання:

• встановлюється доцільність рухів з погляду фізіології, економії затрат часу, відповідності передовим методам і прийомам праці;

• виключаються зайві рухи і виявляються можливості суміщення окремих рухів у часі;

• встановлюється раціональна послідовність рухів та їх координація;

• розробляються нормативи трудових рухів.

Всякий трудовий рух може бути охарактеризований

з механічного, психологічного і фізіологічного боку.

З механічного боку рухи характеризуються траєкторією, швидкістю, темпом, силою. Ці показники відзначаються великою варіативністю залежно від характеру трудового процесу.

З психологічної сторони трудові рухи класифікуються залежно від мети, яка досягається в результаті

їх виконання. Виокремлюють такі трудові рухи:

• основні — мінімально необхідні для досягнення мети трудової діяльності;

• коригуючі — уточнюють основні рухи;

• додаткові — не стосуються до основного завдання, але необхідні в зв’язку з побічними факторами;

• аварійні — додаткові, необхідні для ліквідації аварійної ситуації, дуже важливі;

• зайві — заважають виконанню перших чотирьох груп рухів;

• помилкові — виконуються замість перших чотирьох груп рухів, але не досягають мети.

З фізіологічного боку трудовий рух є руховим умовним рефлексом, а трудова операція як сукупність рухів і дій є системою умовних рефлексів — динамічним робочим стереотипом.

Рухова дія — це цілісна сукупність взаємопов’язаних компонентів рухових реакцій, що вимагає динамічних і статичних зусиль.

Рухи окремих частин тіла людини характеризуються певними швидкісними параметрами, тобто для кожної групи м’язів є свій оптимум швидкості та величини зусиль, який дає найбільший трудовий ефект.

Недовантаження м’язів, як і перевантаження їх, негативно впливає на функціонування рухового апарату людини.

Швидкість рухів залежить від силових резервів організму.

Важливими характеристиками рухів є їх ритм і темп.

Під ритмом

розуміють закономірне чергування в часі окремих рухів і пауз між ними.

Під темпом

розуміють кількість робочих рухів за одиницю часу.

Фізіологічні принципи раціоналізації трудових рухів, які лежать в основі проектування раціональних трудових процесів, операцій і прийомів:

• правильне використання активних і пасивних сил;

• плавність рухів;

• безперервність рухів;

• овальність траєкторії рухових ланок;

• помірний діапазон рухів;

• поєднання роботи обох рук;

• виключення зайвих рухів, економія рухів;

• ритмічність рухів;

• обмеження статичних навантажень;

• рівномірний розподіл навантаження на аналізатори.