Тема 6. Соціально-психологічні основи функціонування сучасної сім’ї

Зміст

1. Сучасний стан функціонування сім’ї. Об’єктивні процеси розвитку сім’ї і соціально-демографічні тенденції.

2. Проблемні зони життєдіяльності сім’ї. Причини та фактори, що зумовлюють якість шлюбу та його тривалість.

3. Вплив на характер шлюбу міжособистісних взаємин, задоволеність шлюбом, міжособистісної симпатії і привабливості, подружньої сумісності та інших чинників.

Під час вивчення даної теми основну увагу необхідно приділити вивченню внутрішніх ресурсів, які дадуть можливість підвищити неформальну стабільність сім’ї.

Метою даної лекції описати тенденції розвитку сім’ї та проаналізувати важливі соціально-психологічні фактори, що впливають на стабільність шлюбу і ефективне його функціонування.

Для цього розглядаються об’єктивні процеси розвитку сім’ї і соціально-демографічні тенденції, вплив на характер шлюбу міжособистісних взаємин.

Сучасний стан функціонування сім’ї. Об’єктивні процеси розвитку сім’ї і соціально-демографічні тенденції.

Сім’я - одна із найбільш стародавніх форм соціальної спільності людей. Через різноманітні канали і за допомогою повних механізмів вона є пов’язаною зі всіма сферами діяльності людини. Змінюючись та розвиваючись разом із зміною та розвитком суспільства, сім’я сприяє вирішенню багатьох важливих як економічних так і соціальних задач.

Одночасно сім’я задовольняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них потреба подружжя в довірливому спілкуванні, співпереживанні, співучасті. Іншими словами, шлюб сьогодні набуває самостійного значення яке важливий інститут організації особистого та сімейного щастя. На зміну традиційним ролям прийшла гнучка, еластична кооперація стосунків і діяльності, заснована на спільності, цілей, потреб, поглядів, емоцій. Така діяльність стає не стільки ідеалом, але і реальністю для все більшої кількості сімей та важливою характеристикою сімей нового типу.

Дослідження, проведені українськими соціологами, демографами, психологами, а також проведене нами, дозволяють оцінити сучасний стан функціонування сім’ї як критичний. Показниками такого стану виступають: катастрофічні погіршення матеріального благополуччя сім’ї, відсутність нормальних умов для її життєдіяльності, зниження народжуваності, динаміка розлучень, дисфункційний розвиток сім’ї, які проявляються в підвищенні сімейної напруги, незадоволеності, пригніченні почуттів, співзалежності.

Ситуація, яка склалася в сфері шлюбу і сім’ї вимагає невідкладного втручання зі сторони суспільства, політиків, бізнесменів, вчених. Аналіз проблем, тенденцій, механізмів функціонування сім’ї дозволить розробити концепції і програми допомоги. Науковий підхід до вирішення завдань соціальної і демографічної політики заключається у врахуванні об’єктивних процесів розвитку сім’ї і соціально-демографічних тенденцій, які дають можливість прогнозувати майбутнє інституту сім’ї.

Результати наукових досліджень, досвід роботи в психологічній консультації з питань шлюбу і сім’ї м. Луцька, самостійні дослідження дозволили виділити і описати сучасні тенденції у функціонуванні української сім’ї:

- Все більшого розвитку набуває неповна і позашлюбна сім’я.

- Багато чоловіків і жінок свідомо не вступають у шлюб, а задоволення потреби в коханні пов’язують із пошуком сексуального партнера, а не створенням сім’ї.

- Дошлюбна поведінка молоді характеризується активними сексуальними пробами на фоні недостатньої психосексуальної обізнаності.

- Зростає кількість молодих сімей (до 39%), основним мотивом заключення шлюбів яких було “народження дитини”. За нашими даними значна доля таких сімей (до31%) розпадається протягом трьох років.

- Серед мотивів вступу в шлюб у молоді домінують раціональний і матеріальний розрахунок.

- В дошлюбній поведінці молодих людей спостерігається неадекватно-завищені вимоги до особистості партнера і до шлюбу в цілому (частіше у жінок), що веде до відмови від створення сім’ї і самоактуалізації особистості в професійній діяльності.

- В установках на лідерство і керівництво в сім’ї значна частина чоловіків (72%) віддають перевагу чоловіку, більша частина жінок орієнтована на демократичну сім’ю. Але в сімейному житті багато молодих жінок виявляють тенденцію до домінування і маніпуляції партнером, дітьми.

- Сучасні сім’ї і вступаючі в шлюб стійко орієнтовані на малодітну сім’ю.

- Більшість пар (з різним сімейним стажем) не схильні до співробітництва, пошуку шляхів стабілізації відносин, у них не сформовані соціально-психологічні уміння вирішувати міжособистісні проблеми. Все це формує установку на розлучення як засіб вирішення конфліктів і напруги.

- Протилежність мотивів, цілей, функціонально-рольових позицій, особистісних характеристик молодого подружжя все більше ускладнює адаптації до шлюбу, зменшує гнучкість і толерантність партнерів, скорочує тривалість адаптивного періоду молодої сім’ї, наближає їх до розлучення.

- “Хвороба сім’ї” понижує її психотерапевтичну функцію і здатність самостійно долати труднощі і переборювати кризові періоди.

- Сучасна сім’я характеризується дезінтегрованістю і незахищеністю її членів перед зовнішніми факторами.

- Аналізуючи якісні показники сімей, відмічено, що середню сучасну сім’ю відрізняє: закритість, консервативність, дисгармонійність, корпоративність у відносинах.

- Прослідковується зростання кількості розлучень людей похилого віку.

- Збільшується кількість жінок незадоволених сексуальними відносинами з чоловіком.

- Збільшились скарги подружжя на сексуальні дисфункції, які детерміновані психологічними факторами.

- Погіршуються батьківсько-дитячі відносини. Відомий американський дослідник D.Bradshow рахує, що джерелом кризи сім’ї виступають батьківські норми, які, не дивлячись на розвиток суспільства, залишаються незмінними вже протягом 150 років.

Нормам, які вкорінились, характерні авторитарна, домінантна поведінка батьків, подавлення дитячих потреб, заборона прояву емоцій і почуттів, використання дітей для задоволення своїх незадоволених потреб, що в комплексі формує співзалежну поведінку і веде до дисфункційного розвитку особистості.

- Значна частина молоді орієнтована на повторний шлюб і позашлюбні зв’язки (у випадку, якщо шлюб невдалий).

- На фоні описаних тенденцій відбувається зниження цінності сім’ї, її значення для особистості.

В умовах економічної нестабільності, зниження матеріального достатку сім’ї, подружжя вимушене шукати інші форми заробітку (бізнес, індивідуально-торгівельна діяльність), що вносять зміни в життєві плани сім’ї і її функціонально-рольову структуру.

Проблемні зони життєдіяльності сім’ї. Причини та фактори, що зумовлюють якість шлюбу та його тривалість.

Неузгодженість функцій і ролей збільшує незадоволеність шлюбом.

Встановлено, що багато з молодого, середнього і літнього подружжя незадоволені життям (біля 63%). 48% опитаних мають позашлюбні зв’язки, які їх влаштовують.

Задоволеність чи незадоволеність шлюбом залежить від багатьох складових, в яких людині іноді дуже важко розібратись. Найбільш складна сторона задоволеності сімейним життям заключається в тому, що людина може бути глибоко незадоволена сама собою. Ця прихована незадоволеність може переноситись на членів сім’ї (дружину, чоловіка, дітей). Роздратування, злість, викликані власними лінощами, слабкістю волі, неорганізованістю, невихованістю, можуть відбитись на взаєминах з оточуючим людьми. В таких випадках людина хворобливо реагує на критику власних недоліків. В практиці психологічного консультування шлюбнорозлучних сімей постає необхідність звертатись до діагностики задоволеності шлюбом. Виходячи із теоретичних і експериментальних даних, нами були виділені критерії, за допомогою яких ми визначали задоволеність шлюбом: а) якість подружніх відносин (рівень емоційних відносин в сім’ї, інтенсивність і зміст спілкування в шлюбі, відпочинок сім’ї): б) орієнтація на спільну діяльність в сім’ї. Участь подружжя в домашніх справах; в) відношення до грошей, матеріальне забезпечення сім’ї; г) значимість дітей в житті людини, дітність сім’ї, ступінь участі у вихованні дітей; д) значимість сексуальних відносин; е) рівень бар’єру перед руйнуванням шлюбу, лояльність по відношенню до розлучення; ж) наявність чи відсутність альтернативи шлюбу.

Запишіть

Крім того, були виділені соціально-психологічні фактори, які впливають на задоволеність шлюбом: вік, стать, тривалість дошлюбного знайомства, подружній стаж, кількість дітей.

З метою виявлення стабільності, задоволеності шлюбом було проведено експериментальне дослідження подружніх пар в віці від 20 до 60 років. Вибіркову сукупність складали 486 респондентів.

Як показало дослідження: більшість чоловіків і жінок (57%) в віці 20-30 років виявили середній рівень задоволеності шлюбом, 28% - низький рівень, 14% - високий рівень. Найменше задоволені партнери участю подружжя в домашніх справах, сексуальними відносинами, матеріальним станом, емоційним відносинами і інтенсивністю спілкування.

У віковій групі 31-45 років - 56% мали середній рівень задоволеності шлюбом, 33% - низький, 12% - високий. Найбільш значимими факторами визначення задоволеності в сім’ї в цій віковій групі є сексуальні відносини, виховання дітей, спільна участь у веденні домашнього господарства.

У віковій групі 46-60 років - 52% виявили середній рівень задоволеності, низький рівень задоволеності - 40%, високий - 8%. Менше всього задоволене подружжя інтенсивністю і змістом спілкування в сім’ї, сексуальними відносинами.

Виявлена залежність між задоволеністю шлюбом і тривалістю шлюбного стажу, кількістю дітей в сім’ї, освітою.

Значимим фактором для задоволення шлюбом є психологічний клімат в сім’ї, в якому виховувався кожен із подружжя. Несприятливий психологічний клімат сім’ї підвищує вірогідність незадоволеності в шлюбі.

63% опитаних на запитання, чи повинна подружня пара жити міцним шлюбом до смерті одного із подружжя, відповіли “напевно”, 21% відповіли “обов’язково”, а решта 16% відповіли “ні”. Такий бар’єр перед руйнуванням шлюбу, який опирається на соціальну норму, свідчить про зменшення соціального контролю над подружніми парами, ліберальним відношенням до розлучення. Незадоволеність сімейними відносинами в подружжя відразу породжувала сумніви в тривалості шлюбу і зменшувала суб’єктивний бар’єр перед його руйнуванням.

Фактор альтернативності шлюбу визначався за двома критеріями:

- чи приходила коли-небудь думка про розлучення?

- чи існує людина, яка більше підходить на роль чоловіка (дружини) ніж теперішня?

За даними дослідження, жінки більш критично оцінюють взаємини із чоловіком, їм частіше приходить думка про розлучення. Більше 63% опитаних думали про можливість розлучення, конкретна альтернатива у вигляді повторного шлюбу була у 27% чоловіків і 13% жінок. Існування потенційного супутника життя істотно зменшує бар’єр перед руйнуванням шлюбу, але не завжди понижує супроводжуючі розлучення стреси, почуття вини і сорому.

Вплив на характер шлюбу міжособистісних взаємин, задоволеність шлюбом, міжособистісної симпатії і привабливості, подружньої сумісності та інших чинників

Прочитайте та виділіть основні риси

Одним із факторів, що впливає на стабільність шлюбу є міжособистісні стосункі подружжя.

За визначенням М.В.Гамезо міжособистісні стосунки, це повна система взаємодій, контактів, зв’язків. Суттєвим механізмом, що забезпечує встановлення, збереження і розпад взаємин є психологічна сумісність. Вона показує максимальну суб’єктивну задоволеність партнерів одне одним при високих енергетичних затратах та взаємній ідентифікації (М. М. Обозов). Є різні точки зору на подружню сумісність, але дослідники сім’ї спільні в думці: схожість в поглядах, духовна та сексуальна гармонія забезпечують стабільність сім’ї, створюють сприятливий психологічний клімат і свідчить про психологічну сумісність.

Складовим компонентом будь-яких міжособистісних стосунків є міжособистісна симпатія та привабливість.

Запишіть

Існують таки критерії симпатії та привабливості у шлюбі:

- Емоційність взаємин подружжя співчуття, співпереживання, взаєморозуміння.

- Психологічна сумісність.

- Зовнішня привабливість.

- Психо-сексуальна привабливість.

Міжособистісна симпатія завжди взаємна та корисна і створює свою специфіку: індивідуальну своєрідність стосунків та умов, які визначають прихильність і привабливість двох особистостей.

Індивіди, які відчувають взаємні антипатії та притягання один до одного, при міжособистісних стосунках приймають до уваги упередження та слабкості, які притамані кожному із них. Чим більшу симпатію відчувають індивіди, тим більш здібні вони до поблажливості, а отже і до більшої згоди один з одним.

Симпатія робить індивіда більш відкритим для стосунків, а антипатія навпаки, “закривають” їх один від одного.

При наявності у партнерів взаємної симпатії, психологічної привабливості в сім’ї формуються відносини, які характеризуються:

- високим рівнем довіри між партнерами, взаєморозкриттям внутрішнього світу (довіра інтимних переживань, скритих рис особистості, мрій, фактів біографії).

- можливістю бути самим собою (зняттям “маски”);

- розкутість у спілкуванні;

- позитивно-оціночні відносини (відсутність осудження, насмішки).

Взаєморозуміння передбачає не тільки адекватне сприйняття рис особистості партнера, його потреб, цінностей, але й можливість прогнозу поведінки.

Наявність схожості в цінносних орієнтаціях викликає більшу згоду між індивідами в їх відношеннях до світу, до оточуючих, до самих себе. Ймовірність згоди з привабливою особистістю завжди більше, ніж з непривабливою, оскільки привабливість включає не тільки симпатію, але й “фізичне” притягування. Згода в поглядах та оцінках посилює баланс міжособистісних стосунків.

Велике значення для стабільності міжособистісної симпатії має зовнішня та сексуальна привабливість, яка скорочує інтимну дистанцію між шлюбними партнерами.

Наявність вищезазначених показників приводить до успішності міжособистісними стосунками в подружніх парах.

В ході дослідження проведеного нами було встановлено, що партнери, які виявляли глибоку міжособистісну симпатію та привабливість були задоволені своїм шлюбом і міжособистісними стосунками. В подружніх парах, незадоволених своїми стосунками, відмічається зниження симпатії, неврівноваженість, зайва критичність, постійне прагнення “взяти верх” над іншими, відчуженість, підозрілість, недовіра партнеру, скритість у вираженні почуттів, планів, думок. Крім того слід зазначити, що симпатія і привабливість сприяє зменшенню труднощів та перешкод, які виникають в подружньому житті, пом’якшує сімейну адаптацію, полегшує кризові періоди сім’ї, змінюють сімейні стосунки.

Виявлено, що симпатія та привабливість (високий рівень) більш властивий вступаючим в шлюб (55%) ніж подружнім парам. Низький рівень симпатії та привабливості виявили 30% подружжя й лише 7% вступаючих в шлюб.

Графік 1 демонструє отримані дані.

Розподіл респондентів за рівнями симпатії та привабливості

Графік 1.

(вступаючі в шлюб та сімейні пари в %)

%

Рівні прояву симпатії та привабливості: (в., с., н.)

1. показники симпатії (вступаючі в шлюб);

2. показники привабливості (сімейні пари);

3. показники привабливості (вступаючі в шлюб);

4. показники симпатії (сімейні пари).

Однак, слід зазначити, що симпатія та привабливість у вступаючих в шлюб і сімейних парах детермінована дією різних чинників. Симпатія і привабливість у вступаючих в шлюб підтримується за рахунок емоційного компоненту кохання, палкого кохання, яке характерне дошлюбному періоду, а також синдрому “соціальної бажаності” або “маски”, що веде до програвання чужих ролей, маскування недоліків іншими якостями, не властивими особистості, впливу дії мотиву підтримки “ідеалізованого образу партнера”.

У подружніх парах привабливість і симпатія зумовлена дією соціально-психологічних факторів: подружньої сумісності, задоволеності шлюбом, сексуальною гармонією, зовнішньою і особистою привабливістю.

Також були отримані дані, про те що рівень зовнішньої привабливості в подружніх парах тим вищий, чим більше співпадають фізичні дані шлюбних партнерів.

Важливим показником міжособистісної симпатії та привабливості виступає сексуальна привабливість, високий рівень якої був виявлено у 37% шлюбних пар, середній рівень спостерігається в більшості респондентів (45%), низький рівень у 18%.

Аналізуючи особливості прояву сексуальної привабливості у чоловіків та жінок слід відмітити, що рівень сексуальної привабливості у жінок значно вищий ніж у чоловіків (за оцінкам партнерів). Однак, оцінюючи сексуальну привабливість чоловіків виявлено переоцінку себе, як сексуального партнера з боку чоловіків в порівнянні з оцінкою їх жінками.

Таким чином, турбота про сім’ю є проблемою великої політики, а значні зміни в функціонуванні сім’ї являються стержнем структурних, політичних, економічних, демографічних реформ в Україні.

ЛІТЕРАТУРА

	Алёшина Ю.Е. Цикл развития семьи: Исследования и проблемы // Вестник МГУ. Психология. Сер 14. ‑ 1987. ‑ № 2. ‑ С. 60 ‑ 72.
	Кратохвил С.В. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний. ‑ М., 1990.
	Эйдемиллер Э.Т., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. ‑ Л., Медицина, 1990.
	J. Bradshow. Bradshow on: The Family a revolutionary Way/ Self-Discovery. Houston, Texas, 1988.

Спочатку наведу визначення сім’ї, з яким згодна більшість соціологів. Сім’я - „...суспільний механізм відтворення людини, стосунки між чоловіком та дружиною, батьками та дітьми, заснована на цих стосунках мала група, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою”¹. Сім'я має подвійний характер: це і мала група і соціальний інститут. Перша характеристика сім'ї пов’язана з тим, що її утворює невелика чисельність людей. В процесі цього утворення важливу роль відіграє ставлення цих людей один до одного. Як мала група кожна сім'я створюється свідомим рішенням чоловіка та жінки, що украдають шлюб, а в певних випадках і їх родичів. Друга характеристика сім'ї пов’язана з тим, що її існування пов’язане з могутнім ціннісно-нормативним комплексом, який регулює утворення сім'ї, внутрішньо сімейні стосунки, стосунки між батьками та дітьми та ін.

Як мала група сім’я має визначену структуру, розподіл рольових стосунків. Аспектами ролей є зразки поведінки, стратегії оволодіння кризовими ситуаціями, системи очікувань, дії. В сучасних сім’ях існують три групи ролей: подружні ролі, батьківські ролі та дитячі ролі. В межах цих типів ролей вирізняються ролі жінки і чоловіка, батька чи матері, дочки чи сина, сестри чи брата. Стосунки між ролями можуть характеризуватися як рольовою гармонією, так і рольовим конфліктом. Рольовий конфлікт є не виключенням, а правилом для сучасної сім'ї². Це пов’язано з тими процесами, які характерні для сім'ї в сучасному світі. Зараз відбувається еволюція рольових зразків, які впливають на поведінку конкретних людей. З одного боку, зберігаються старі рольові зразки, які орієнтовані на уявлення про розподіл гендерних ролей в суспільств і в сім'ї, що склалися протягом історії. Вони дуже різні. Фактично ці рольові зразки є багатошаровими. Є зразки, що склалися ще в традиційному суспільстві. Вони передбачають домінування чоловіка. Це відображається у факті збереження патрілійнійного успадкування. Лінія батька і в сучасних суспільствах начебто є головною. Отже, всі діти наслідують його прізвище. Але патрілінійність є в сучасних суспільствах, скоріше, знаковою. Вона не розповсюджується на успадкування майна та ін. В сучасних рольових зразках є шар, утворений індустріальним суспільством. Він стосується ствердження юридичної рівності чоловіка та жінки при збереженні в поділі праці гендерного аспекту. Згідно з цими зразками чоловіки повинні займатися більш важкою і небезпечною роботою. Але саме така робота найбільш цінується у суспільстві. Безумовно, цим не вичерпується відмінність рольових зразків. Індустріальне суспільство ствердило рівні можливості чоловіків та жінок у приватному життя, а визнання браку поклало на державу. В сучасному суспільстві складаються нові зразки поведінки. Вони допускають значно більшу свободу для жінок, навіть їх певне домінування. Ці норми терпимо ставляться до конкубінату (лат concubinatus), тобто подружні стосунки без офіційної реєстрації шлюбу. Ще більшої мішанини у ці нормативні зразки додає розповсюдження на Заході терпимого ставлення до одностатевих шлюбів. Отже, мабуть можна сказати, що інститут сім'ї зараз знаходиться у перехідному стані. Люди самі повинні обирати, за якими стандартами вони можуть будувати свою власну сім’ю. В певних умовах інститут сім'ї в сучасному світі опиняється в кризовому стані. Так, за даними останнього перепису в США 51% жінок не перебувають у шлюбі і не бажають цього. Перш за все таке явище є характерним для мегаполісів, в яких жінки мають можливість зробити кар’єру.

Безумовно, не можна всі сімейні проблеми зводити до конфлікту рольових зразків. Це – найбільш глибинний шар конфліктного потенціалу сучасного сімейного життя. Існують також міжрольові конфлікти, які можуть виникати, коли члени сім'ї не можуть гармонізувати свої сімейні ролі з ролями, які вони виконують на роботі чи в інших місцях. Є також клас внутрішнорольових конфліктів. Вони пов’язані з соціологічною амбівалентністю (двоспрямованістю) будь-якої соціальної ролі. Наприклад, роль батька передбачає матеріальне забезпечення сім'ї і участь у вихованні дітей. Але ці аспекти ролі часто важко узгодити, адже матеріальне забезпечення сім'ї може не залишати часу для того, щоб займатися з дітьми.

Сім'я як соціальний інститут є насправді системою соціальних інститутів. Провідними серед них в сучасному світі є шлюб та батьківство. Шлюб є історичною формою впорядкування сексуальних стосунків в суспільстві. Деякі соціологи пропонують більш розлогі визначення цього інституту: „...Історично обумовлена, санкціонована та регульована суспільством форма стосунків між чоловіком та жінкою, що встановлює їх права та обов’язки у відношенні один до одного, до дітей та суспільства. <….>У шлюбі упорядковується та реалізується природна потреба людей у продовженні роду, перетворена соціальними умовами та культурою”³. З таким визначенням можна погодитися, але тут не дуже чітко описується характер стосунків між чоловіком та жінкою, які регулюються шлюбом.

Соціологи давно знають, що існують різні форми шлюбних відносин. Колись їх називали історичними формами шлюбних відносин. Зараз до подібної термінології ставляться більш обережно. Справа в тому, що при такому розгляді саме європейські форми шлюбних відносин опинялися на самому верху цього історичного ряду. До того ж ще порівняльні дослідження Джорджа Мердока у 1949 р. показали, що 80% суспільств визнають полігамію. Це примусило дещо скептично поставитись до історичного ряду шлюбних відносин. Зараз виділяють їх різні форми, не стверджуючи, що якась з них є більш прогресивною. Всі типи шлюбних відносин в сучасному світі, по-перше, можна поділити на моногамні та полігамні. Моногамія передбачає, що у одного чоловіка є лише одна дружина, а у однієї жінки – лише один чоловік. Полігамія передбачає наявність декількох шлюбних партнерів. Відволікаючись від групового шлюбу, як історичної гіпотези, сучасні форми полігамії можна розділити на полігінію та поліандрію. Полігінія передбачає, що один чоловік може мати декілька дружин. Так, іслам припускає можливість мати 4 законні дружини. Але ця можливість обумовлюється матеріальними можливостями чоловіка. Поліандрія передбачає, що одна жінка має декількох чоловіків. Така форма шлюбних відносин зустрічається в Непалі та в південних районах Індії. Зараз західна сімя є далекою від строгої моногамії. Протягом ХХ ст. вона про еволюціонувала до серії парних шлюбів, у яких чоловіки та жінки перебувають протягом свого життя.

Соціологи виділяють два типи сім’ї – традиційний та сучасний. Традиційна сімя була великою, об’єднуючи під одним дахом два чи три покоління. Сучасна сімя є переважно нуклеарною, тобто об’єднує чоловіка та дружину і їх дітей. Є і інші відмінності. Соціолог М.С.Мацковський звів їх у таблицю, яку я вважаю доцільним навести з невеликими змінами⁴.

Типові норми традиційної та сучасної сім’ї

Сфера життєдіяльності	Типові норми традиційної сім’ї	Типові норми сучасної сім’ї
Виробнича	В заможних сім'ях жінка не повинна працювати. В незаможних сім’ях вона працює тільки по мірі економічної необхідності	Чоловіки та жінки мають рівні права на роботу, професійну кар’єру, суспільну діяльність
Репродуктивна	Багатодітність. Чим більше дітей, тим краще.	Народжуваність контролюється у відповідності до планів подружжя
Виховна	Виховання дітей у жорсткій дисципліні. Характер виховання визначає батько. А займається ним мати	Виховання дітей здійснюється з урахуванням їх інтересі. Їм надається певна свобода. Вважається потрібним рівна участь батька та матері у вихованні.
Господарсько-побутова	Господарство повинна вести жінка. В бідних сім’ях чоловік виконую важку працю.	Гнучкий розподіл обов’язків між чоловіком та жінкою
Економічна	Чоловік забезпечує сім'ю матеріальними ресурсами, а розпоряджається ними жінка	Матеріальний стан забезпечують як жінка, так і чоловік у відповідності з професійними та іншими можливостями
Дозвілля	Розваги спільні при певній автономії чоловіка	Автономія у сфері розваг
Духовне спілкування	Духовне спілкування переважно зосереджене на сімейній проблематиці	Спілкування має товариський характер і є тематично дуже широким
Стосунки з родичами та друзями	Обов’язкові стосунки з родичами, приятельські – з сусідами. Особисті друзі є лише у чоловіків	Необов’язковість підтримання стосунків з родичами та сусідами. Орієнтація на дружні зв’язки як у чоловіків, так і у жінок
Влада та лідерство	Чоловік – голова сім'ї, що приймає стратегічні рішення	Розподіл лідерства за видами діяльності. Спільне прийняття рішень
Первинний соціальний контроль	Жорсткий контроль за жінкою, менший - за чоловіком	Однаковий контроль за всіма членами
Емоційні стосунки	Емоційна підтримка очікується перш за все з боку жінки	Взаємопідтримка
Соціально-статусна сфера	Прагнення підвищення статусу за допомогою шлюбу. Прагнення вищих верств закритися від нижчих у шлюбних стосунках	Гетерогенність шлюбних стосунків, орієнтація на особу, а не на її статус
Сексуальні стосунки	Сексуальні стосунки мають підпорядкований характер як засіб дітонародження. Дошлюбні стосунки засуджуються	Відділення сексуальних стосунків від репродуктивної функції. Секс розглядається як елемент кохання. Припускаються дошлюбні стосунки, викликані коханням. Позашлюбні стосунки засуджуються

Наведу ще одну таблицю, яка відображає функції сучасної сім'ї.⁵ Таблиця теж наводиться з невеликими змінами.