Розділ 3 swot-аналіз

Сильні сторони:	Слабкі сторони:
Область екологічно чиста і характеризується ландшафтним і біологічним різноманіттям; збільшується кількість нічліжних місць короткотермінового перебування туристів; поступове стале зростання рівня послуг на селі; створення регіональних асоціацій сільського туризму,кластерів,організацій; 5. надзвичайне різноманіття туристичної інфраструктури	Нестача інформації для потенційних відвідувачів про привабливі пам'ятки регіону, марковані туристичні маршрути, заклади розміщення, транспортне сполучення; недостатність кваліфікованого персоналу, зокрема такого, що володіє іноземними мовами; нестача фінансових ресурсів для розвитку та промоції туризму; державна та місцева влади ухиляються від фінансової підтримки СЗТ в області
Можливості:	Загрози:
Підвищення зайнятості сільського населення; зростання культурної свідомості у місцевого населення та інтересу іноземців; розвиток місцевого традиційного продукту; розширення асортименту послуг; популяризація та реклама туристичних об`єктів області	Політична й економічна нестабільність в області; впровадження несприятливого податкового режиму; руйнування та повний занепад історико-культурних пам'яток внаслідок відсутності фінансових ресурсів на їх утримання та збереження; конкуренція з боку інших областей низький дохід туриста сприяє зменшенню подорожей і відвідуваності

Розділ 4 Розробка туристичного маршруту

Назва маршруту - «Таємничими стежками Полтавщини»

Тип маршруту-кільцевий

Вид маршруту – автомобільний,автобусний

Термін подорожі – 4 дні, 2 ночівлі

Кількість туристів у групі – 10 осіб.

Сезон:серпень

Вартість путівки – 800 грн./особу

День 1

10.00-прибуття в селоДиканька.Огляд там архітектурних пам`яток,таких як: Тріумфальна арка,що була побудованана у 1820 р. на честь зустрічі і перебування царя Александра І в садибі Кочубеїв (автор проекту – академік архітектури Луїджі Руска, класицизм ). Арку вважають єдиною пам'яткою, пов'язаною з увічненням пам'яті про війну і перемогу над вояками Наполеона у війні 1812 року на землях сучасної України. Миколаївська церква. Побудована на місті колишньої дерев'яної (1794-1797). Проект церкви пов'язують з творами архітектора М.О. Львова, де той вперше використав систему подвійного куполу : широкого ззовні і меншого внутрішнього . Церква мала іконостас з різбленого дуба.Дзвіниця,яку побудовано за проектом вище згаданого архітектора Луїджі Руска. Її будівництво розтяглося і тривало у 1810-1827 рр. Церква Св. Трійці, побудована у 1780 р. в стилі пізнього бароко, хрещата за поземним планом ( архітектор не відомий ). Деякі дослідники вважають автором будівлі відомого архітектора М. О. Львова.Саме Троїцьку церкву пов'язують з письменником Миколою Гоголем: нібито, саме тут бував коваль Вакула з повісті «Ніч перед Різдвом».[15]

13.00-обід в ресторані «Глухомань»

14.00-виїзд до села Шишаки та огляд там археологічних пам`яток,з яких 5 курганiв,крем’янi вироби доби неолiту, 2 поховання епохи бронзи.В урочищi Дернова Долина виявлено поселення раннiх слов’ян Черняхiвської культури (II - VI ст. н.е.). Тут знайдено речi, якими користувались люди скiфського перiоду та бiльш пiзнього перiоду племен - сiверян.

16.00-визїд до села Гоголево та огляд там садиби та музея-заповідника Миколи Васильовича Гоголя (1809 -52). Сама садиба Гоголів-Яновських була збудована у кінці 18 ст. на хуторі Купчинському, який через 4 роки після одруження одержала 1781 року як весільний посаг бабуся М. В. Гоголя Тетяна Семенівна Лизогуб (1743—1835). На початку 19 століття хутір перейшов у спадщину до батьків письменника, які перейменували його на Василівку — за ім'ям батька — Василя Панасовича. При ньому старий будинок «в готичному стилі» було перебудовано у стилі класицизму, зведено церкву Різдва Богородиці, цегельний завод, винокурню, влаштовано ставки, водяний млин та розплановано парк. Заповідник-музей М.В. Гоголя.До складу заповідника входять відновлені батьківський будинок і флігель, а в невеликому парку, оперезаному дивно мальовничим затягнутим ряскою ставком, розташовані інші компоненти заповідника-музею, без яких не обходився в ті часи жодний парк - альтанка і грот.

Все це було відтворено за планами, спогадами, листами сучасників, старими фотографіями та із записника самого письменника «Книга всякої всячини». Також для відновлення були використані листи письменника до матері, Марії Іванівни, у яких Гоголь надсилав креслення та малюнки, якими вона потім користувалася при ремонті і реконструкції будинку та флігеля. Було відтворено інтер’єри деяких кімнат будинку (кімната матері, їдальня, вітальня). Наприклад, стіни у кімнатах пофарбовані блакитними та жовтими смугами по білому тлу, як це було за часів письменника, також за його малюнками зроблені вікна і двері з кольоровим склом, сплетені килими для спальні і вітальні. Меморіальна та літературна експозиція музею розміщена в десяти залах. Вона розповідає про дитинство Гоголя, його навчання у Полтавському повітовому училищі, Ніжинській гімназії, про петербургський період життя, про літературну діяльність письменника та значення його творчості у світовій культурі. Нині музейна колекція нараховує близько 7000 одиниць експонатів.Продовження експозиції — у флігелі, де в останні роки життя (1848—51) по приїзді додому зупинявся Гоголь. Тут є робочий кабінет письменника. Тут же знаходиться дерев'яна шафа для книг, зроблена за ескізами Миколи Васильовича. На жаль, Гоголь так її і не побачив - столяр закінчив роботу незадовго до смерті письменника.У музеї експонуються особисті речі М. В. Гоголя — білий жилет; російсько-французький словник, молитовник з футляром, особисті печатки, фотокопії його листів, рукописів, малюнків, креслень (експонується план садових робіт на осінь 1848 і весну 1849, складений Гоголем). Увагу привертають примірники першого видання «Мертвих душ» (1842), першого видання «Вибраних місць із листування з друзями» (1847), другого видання «Ревізора» (1841). Влітку 1835 року Гоголь пише в Василівці історичну драму «Альфред», що не була завершена. Копія рукопису - у Музеї. На території заповідника є дві берізки, які називають батьком і матір'ю, а поруч - п'ять березових стовбурів, що ростуть з одного кореня. Цікавий збіг. Адже у батьків Гоголя було 12 дітей, шість хлопчиків і шість дівчаток, але вижили тільки п'ятеро - Микола і чотири сестри ... А ще кажуть якщо сісти на камінь біля грота, і задумати бажання, то воно обов'язково здійсниться. Навпроти садиби розташований парк в тіні якого розмістилося будинок раніше згадуваного земського училища, а на місці храму поставлений дерев'яний хрест. Поруч з ним в кінці алеї знаходяться могили батьків письменника.[16]

20.00-прибуття в сільську садибу «Оселю зеленого туризму»,вечеря

День 2

09.00-сніданок

10.30-приїзд у село Великі Сорочинці і відвідають справжній Сорочинський ярмарок.Це дійство,носить міжнародний,тому що на ньому традиційно представлені найкращі зразки харчової і промислової продукції від виробників, вироби майстрів народних промислів, різноманітні розваги і виступи фольклорних колективів. Проте,Великі Сорочинці привабливі не лише Сорочинським Ярмарком. У цьому селі знаходиться Спасо-Преображенська церква, побудована Данилом Апостолом у 1732-1734 роках, який у ній і похований. Також тут було поховано його дружину та членів родини. Храм розташований поряд з річкою Псел на місці родового маєтку, як усипальниця. У храмі зберігся унікальний дерев’яний різьблений п’ятиярусний іконостас (113 ікон, 17 метрів заввишки, 22 у ширину).Усе оздоблення було вирізане з липи й позолочено. За більш ніж 270 років позолота пропала сама собою – за цей час не було жодної серйозної реставрації. В Україні лише у Спасо-Преображенській церкві є іконостас XVIII століття, усі ікони якого збереглися. Частину ікон було відреставровано у середині ХХ століття, інша частина ікон може повністю втратити свої зображення, якщо вони найближчим часом не будуть реставруватися. Є легенда, що під церквою починалися два підземні ходи –один вів до

палацу (не зберігся) гетьмана-засновника, інший – довший (близько 4 км) попід річкою Псел до с. Олефірівка.

На території Великих Сорочинців розташовані також Миргородський районний історико-краєзнавчий музей, музей духовності Великосорочинської санаторно-курортної школи інтернату, пам’ятники Данилу Апостолу, М.В. Гоголю, В.І. Самійленку.[17]

14.00-обід в кафе »Млин»

15.00-виїзд до села Опішні. Місце це відоме в цілому світі завдяки Національному музею-заповіднику українського гончарства.Це абсолютно унікальне місце не тільки для України, але й для всієї Європи. Такого музею з таким виставковим матеріалом немає ні у кого з країн-сусідів. Цей музей був створений у 1989 році на історичній території гончарного промислу на Полтавщині. До його складу входять виставкові зали центру розвитку духовної культури; меморіальна садиба гончаря Олександра Селюченка; меморіальна садиба-музей гончарської родини Пошивайло.У фондах музею зберігається більше 30 тисяч експонатів та збірок видань ХІХ-ХХ ст.Починаючи з 2001 року у приміщенні музею працює Інститут керамології - відділення Інституту народознавства НАН України. Музей та інститут є науковими центрами гончарства в Україні.У музеї відвідувачів знайомлять з монументальною керамічною скульптурою видатних майстрів, колекцією декоративного посуду та керамічних панно, з експонатами виставки унікальних фотографій на тему гончарства кінця ХІХ - поч. ХХ ст. Тут постійно діє виставка опішнянської кераміки "Опішнянське диво".Щорічно в Опішне приїжджають гончарі на творчі майстер-класи і парк-музей поповнюється новими експонатами.Дуже сподобалася виставка всередині музею - керамічні панно розміщені по стінах як специфічні оригінальні картини.Також у музеї можна стати безпосереднім учасником майстер-класу, які проводять для всіх охочих професійні гончарі.[18]

Висновок

Туризм був,є і залишається однією з найперспективніших галузей для Полтавщини. Його розвиток можливий у кожному районі та місті області, адже полтавська земля багата історичною, культурною, етнічною спадщиною, природними, штучними об’єктами тощо.

Недарма в області проекти галузі такі,як:

- гадяцький ландшафтний історико - культурний туристично-оздоровчий парк «Гетьманська столиця» та розбудова туристичної інфраструктури Гадяцького району;

- парк відпочинку «Кочубеївський» історико-культурного комплексу «Диканька», смт Диканька;

- будівництво готельного комплексу «Полузеро», смт Диканька;

- влаштування ландшафтного дендропарку «Диканський» з готельним комплексом, смт Диканька;

- будівництво санаторно-рекреаційного комплексу «Кришталевий Удай», м.Пирятин;

- відновлення архітектурно-паркового комплексу та реконструкція колишнього маєтку Закревських, с. Березова Рудка, Пирятинського району;

- відновлення архітектурно-паркового комплексу та реконструкція колишнього маєтку Муравйових-Апостолів, с. Хомутець, Миргородського району та ін.

Майже всі райони області є перспективними для розвитку різних типів туризму: оздоровчий (санаторії, профілакторії, турбази), кваліфікований, з активним способом пересування (кінний, водний, велосипедний, гірськолижний), культурно-пізнавальний та культурно-етнографічний, релігійний паломницький. Перспективним є культурно-пізнавальний туризм, активно використовуються етнографічні маршрути (Опішне, Миргород, Пирятин – кераміка, Решетилівка – вишивка та ткацтво) з використанням народних промислів та ремесел, їх збереження та відновлення, організація майстер-класів. Разом з тим, ще недостатньо розроблено та використовується фестивальний турпродукт. Традиційно в кожному районі є свої свята (“Бузкового гаю” в с. Диканька, “Осіннє рандеву” в м. Миргороді, “Осіннє золото” в с. Березова Рудка, “Решетилівська весна” та багато інших), під час проведення яких можливо проводити презентації, виставки-продажі виробів народних майстрів для туристів, організовувати групи з числа відвідувачів Миргородських курортів.Значний потенціал розвитку екотуризму (загальноознайомчі екскурсії з природою даного регіону, де залишились рідкісні та цікаві види фауни, ландшафтні парки, заповідні території). Крім того, в області добре розвинені традиції мисливського та рибальського туризму, відокремлені від заповідних мисливські та рибальські угіддя (в області 39 мисливсько-рибальських господарств Полтавської обласної організації УТМР).

Значні перспективи розвитку в області спортивного, екстремального туризму та з активним способом пересування. Є можливості ефективної експлуатації спортивних баз та таборів, в тому числі, гірськолижного стадіону “Корчак” (с. Стасі), парашутного туризму (м.Полтава), яхт-клубів (м. Кременчук та Комсомольськ), кінних господарств (м.Кременчук, м. Комсомольськ, м. Лубни, м.Кобеляки, смт Котельва, с.Дібрівка Миргородського р-ну, с.Яреськи Шишацького р-ну, с.Березова Рудка Пирятинського р-ну, с.Сухорабівка Решетилівського р-ну) та кінно-спортивних шкіл, з відновлення яких проводиться в області. Створено маршрути з пересуванням по річках на плотах, човнах, кінні експедиції та маршрути (з активним способом пересування: кінний вздовж р. Псьол у В.Багачанському р-ні, кінний козацький ескадрон с. Сухорабівки на Решетилівщіні та на туристичних байдарках по р. Ворсклі на Котелевщині).