- •45. Економічний розвиток, його сутність, цілі та принципи
- •46. Динаміка економічного розвитку та його фактори
- •47. Економічне зростання, його критерії та показники
- •48. Ресурси економічного зростання та їх обмеженість
- •49. Типи та моделі економічного розвитку
- •50. Сталий економічний розвиток
- •51.Циклічний характер економічного розвитку
- •53.Цивілізаційний вимір економічного розвитку.
- •54.Еволюція та сучасний зміст категорії капітал.
- •56. Капітал і наймана праця.
- •57. Людський капітал.
- •55.Функції капіталу.
- •58. Інтелектуальний капітал.
- •59. Інформаційний капітал.
- •60.Виробничий капітал.
- •61.Підпримницький капітал.
- •62. Фінансовий капітал.
- •65. Міжнародний рух капіталу.
- •64. Ефективність кругообігу капіталу.
- •66. Праця і людський ресурс.
- •63. Кругообіг капіталу та його стадії.
- •67. Вартість і оплата праці.
- •68. Заробітна плата.
- •Інвестиції в людський ресурс.
- •70. Освіта та проф компетенції працівника
- •71. Інтелектуалізація праці.
- •72. Труд. Відносини, зайнятість, безробіття.
- •73. Дискримінація праці.
- •74. Нерівність в доходах та проблема бідності.
- •75. Соціалізація економіки
- •76. Міжнародна міграція людського ресурсу.
- •77. Економічні блага.
- •78. Товар та його характеристика.
- •79. Гроші.
- •80. Грошовий вимір вартості товару.
- •81. Сутність і функції ринку.
- •82. Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин
- •83. Попит і пропозиція
- •84. Ринкове ціноутворення
- •85. Конкуренція, монополія, олігополія
- •86. Ринок і Держава
- •87. Сегментація ринку
- •89. Ринок товарів і послуг.
- •91. Ринок людського ресурсу.
- •90. Ринок капіталу.
- •92. Ринок інновацій.
- •93. Міжнародні ринки.
- •94. Становлення глобального ринку.
- •95. Суспільне відтворення, його типи та показники.
- •Національний дохід
- •102. Державний бюджет.
- •Валовий внутрішній продукт
- •98. Споживання та заощадження
- •99. Національне багатство.
- •100. Доходи населення
- •101. Податки
- •103. Інфляція
- •104. Соціальна політика
- •105. Відтворення людського ресурсу
- •106. Держава в системі суспільного відтворення
- •107. Інтернаціоналізація та глобалізація економічних процесів
-
Національний дохід
Дохід – це певна кількість грошових коштів, матер-х благ чи послуг, отриманих фізич. особою, підпр-вом чи економікою в цілому за певний проміжок часу.
Національний дохід (НД) — це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів вир-ва: праці, капіталу, землі, підприємницького хисту. Нац. дохід — це чистий внутр. продукт, зменшений на величину податків на бізнес.
Кількісно НД є близьким до чистого внутрішнього продукту (ЧВП). ЧВП – це ВВП, зменшений на величину амортизаційних відрахувань. НД можна отримати, якщо ЧВП зменшити на величину непрямих податків на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.).
НД є дуже важливим показником результативності суспільного виробництва, національної економіки. Виробництво нац-го доходу на душу населення найбільш оптимально визначає рівень добробуту населення.
Сьогодні загальновизнано, що частину національного доходу створюють також працівники сфери послуг. Отже, вир-во нац-го доходу відб-ся як в галузях матер. вир-ва, так і у сфері послуг.
Розподіл нац-го доходу веде до визначення частки кожного з учасників його виробництва через заробітну плату, прибуток, процент, ренту, дивіденд та ін. Ці доходи наз-ся первинними, або основними. Водночас їх можна назвати факторними, оскільки кожен з них пов’язаний з певним фактором виробництва.
Перерозподіл нац-го доходу здійсн-ся ч-з механізм ціноутворення, держ. бюджет, податкову систему, внески до різноманітних фондів та ін. На основі перерозподілу нац-го доходу формуються вторинні доходи.
Використання нац-го доходу здійсн-ся за двома напрямами: на споживання і заощадження (нагромадження). Останнє необхідно для розширення масштабів нац. вир-ва і майбутнього зростання нац. продукту.
На основі показника національного доходу визначають особисті доходи (ОД). ОД – це після податковий дохід. Таким чином: ОД − це одержаний дохід, а НД − це зароблений дохід.
Якщо від суми особистого доходу відняти всі індивідуальні податки, то одержимо так званий дохід в особистому розпорядженні домогосподарств − кінцевий показник системи національного рахівництва.
102. Державний бюджет.
У спільному відтворенні значну роль відіграє державний бюджет. Він представляє собою кошторис щорічних доходів і видатків, заздалегідь розроблений урядом і затверджений законом. Сутність бюджету кожної країни визначається соц.-економіч. устроєм суспільства, рівнем розвитку продуктивних сил, природою історичних форм власності, виконуваних державою функцій та іншими чинниками. Держава, крім виконання владних функцій, стимулює розвиток економіки і науки, формує ринок товарів, послуг тощо. Внаслідок цього державні фінанси, в тому числі податки та видатки, є складовим елементом людської цивілізації, тобто з давніх часів.
Ряд західних вчених (Е.Хансен, Дж.Кларк, Р.Масгрейв та ін.) розглядають державний бюджет як один із найефективніших засобів вирішення економічних проблем, досягнення економічної стабільності. Вони вбачають у ньому важливий регулятор економіки, інструмент економічного планування. Необхідність значного за величиною державного бюджету спричиняє потреба в суспільних або колективних благах, якими є освіта, охорона здоров’я, національна безпека, правопорядок, охорона навколишнього середовища тощо. Так, згідно з поглядами Масгрейва, функціями державних фінансів є надання суспільних товарів і послуг, корегування розподілу доходів і майна, підтримання високого рівня зайнятості та достатньої стабільності цін.
