2.1.Формування Східної цивілізації в осьовий час. Східне рабство

Формування двох сучасних світових цивілізацій пов*язують із так званим «осьовим часом», який на думку К.Ясперса припадає на VIII-II ст до н.е. Саме в цей період відбулася низка фундаментальних змін в соціально-економічній, суспільно-політичній та техніко-технологічних сферах:

-на Сході і Заході зародилася філософія,а людина усвідомила своє буття і саму себе;

-виникли нові світові релігії та їх пророки;

-відбувся перехід до залізного віку з поширенням досконаліших знарядь праці та модернізацією виробничих процесів;

-поряд з традиційною державною владою виникли відносини індивідуальної власності.

У державах Східної цивілізації основою госп.ладу була сільська громада. Поступово фараони, жерці, державні чиновники присвоїли общинні землі та перетворили формально вільних селян на залежних від себе виробників, які стали головною продуктивною силою с-ства.

Основні ознаки суспільно-госп.розвитку:

-найсуворіша державна централізація;

-жорстка станово-кастова система, в якій оц.страти формувалися залежно від господарських чи держ.ф-цій їх членів;

-зародження східного рабства, яке мало умовний характер, оскільки праця рабів не мала великого виробничого значення;

-розвиток внутрішньої та зовнішної торгівлі в рамках системи натурального господарства;

-формування своєрідної форми фінансово-економічних взаємин між власником базових засобів вир-ва та їх користувачами, що була втілена в «ренті-податку»

Основні джерела рабства: війни, піратство та боргове рабство.

Як правило головною галуззю господарства було поливне землеробство, що поєднувало високу якість іригаційних споруд та польових робіт з доволі примітивною технікою будівництва та обробітку землі.

Основні риси суспільно-господ.розвитку Стародавньої Індії в осьовий час:

-становлення буддизму – першої на Землі монорелігії;

-значне поширення залізних знарядь праці, які значно полегшують землеробство, а й спорудження іригаційних споруд;

-посилення спеціалізації ремесла;

-розвиток внутрішньої торгівлі.

Економічна думка Індії цього періоду представлена в «Артхашатрі» - зведенні правил, більшість з яких є зверненням до царя. В ній піднімаються такі госп.пробеми:

-економічної ролі держави;

-державного землеволодіння;

-організації та розвитку торгівлі, передовсім міжнародної, що була важливою статтею доходів скарбниці;

-впорядкування соціальної ієрархії, що визначає права та обов*язки;

-обмеження рабства.

Основні риси сусп.-госп.розвитку Стародовнього Китаю:

-виникнення і розвиток Конфуціанства;

-жорстка ієрархічна система поділу на соц.верстви, які залежали від верховного властителя;

-виключна залежність матеріального добробуту від соц.стану;

-натуральна форма надходжень до держ.скарбниці у вигляді результатів праці селян;

-повільний розвиток товарно-грошових відносин.

Основні економічні ідеї Конфуція (551-479 рр до н.е):

-державу можна вдосконалити через вдосконалення кожної окремої людини;

-непорушність станового поділу с-ства, беззаперечне підкорення владі;

-скорочення розміру податків при вдосконаленні обліку та підвищенні контролю землеробських робіт;

-забезпечення рівномірного розподілу суспільного багатсва;

-регулювання державою цін на хліб, а також створення держ.запасів хліба.