- •1. Предмет і метод мікроекон..
- •2. Аналіз попиту і пропонування і їх чинників.
- •3. Ринк. Рівновага і зміни у стані рівноваги. Вплив держ. Регул..
- •4. Поняття еластич. Еластич. Попиту, її показ.И, чинн. І види
- •5. Еластичність пропон.. Часові періоди і пристос. Ринку. Практ. Застос. Теорії еластичності.
- •6. Мета споживача у кардинал. І ординал. Теорії. Гран. Норма заміни благ.
- •10. Зміна рівноваги споживача під впливом зміни ціни. Крива індивід. Попиту і її властивості.
- •11. Вплив ефектів заміни і доходу на вибір споживача. Модель Слуцького і Хікса.
- •7. Бюдж. Обмеження споживача і його зміни. Властивості бюдж. Лінії. Розшир. Бюдж. Обмеження. Рівновага споживача.
- •8. Оптимізація вибору споживача у кардинал. І ординал. Моделях. Узагальнена модель вибору споживача.
- •9. Зміна рівноваги споживача під впливом зміни доходу.
- •12. Ринк. Попит. Поняття споживч. Надлишку. Прийняття рішень у ситуаціях з ризиком.
- •13. Теорії вироб-ва, витрат і прибутків. Мета д-сті фірми.
- •14. Вироб. Функція з 1-м змінним фактором і витрати вироб-ва у короткострок. Періоді
- •15. Двофакторна вироб. Функція. Мінімізація довгострок. Сукуп. Витрат. Заміна факторів вироб-ва. Ефект масштабу. Траєкторія розвитку фірми.
- •16. Довгострокові сер. Витрати, їх мінімізація. Ефект масштабу. Мін. Ефектив. Розмір п-тва.
- •17. Заг. Правило вибору оптимат. Обсягу випуску. Вибір конкур. Фірмою оптимат. Обсягу випуску у коротко строк. Періоді
- •18. Короткострок. Крива пропон.Я конкур. Фірми і галузі. Надл. Виробн. Для фірми і галузі
- •19. Механізм встановлення довгострок. Рівноваги фірми і галузі. Довго строк. Крива пропон. Фірми і конкур. Галузі
- •20. Ефективність і соц. Оптимум. Часткова і заг. Рівновага. Ефектив. У споживанні і обміні
- •21. Ефективність у сфері вироб-ва. Оптимізація структури економіки. Заг. Умови ефектив. Конкурентної ринк. Системи
- •22. Монополія і монопсонія. Коротко- і довгострокова рівновага монополії
- •23. Соціально-економічні наслідки монополії та монопсонії. Цінова стратегія монополії.
- •24. Поведінка фірм на ринку монопол. Конкуренції. Моделі коротко- і довгострок. Рівноваги монополісти. Конкурента. Роль диферент. Продукту і реклами
- •25. Особл. Поведінки олігопол.. Моделі рівноваги олігополії
- •26. Модель олігополістичного ціноутвор.. Явні і таємні змови
- •27. Попит фірм на один і декілька факторів вироб-ва. Оптимат. Співвідн. Ресурсів
- •28. Пропонування та рівновага на конкурентному ринку праці. Монопсонія і двостороння монополія на ринку праці.
- •29. Ринки капіталу. Сучасна цінність капітального активу. Особливості ринку землі
- •30. Дефекти ринку і проблеми державного регулювання
25. Особл. Поведінки олігопол.. Моделі рівноваги олігополії
Олігополія
–
галузь, в якій більша част. продажу
здійсн. кількома великими фірмами, кожна
з яких спроможна впливати на ринк. ціну
вл. діями. Олігополію
відріз.
Хар-ні риси: - нечисленність фірм в
галузі; - однорідна або диферент.
продукція; - всезаг. Взаємозалеж. фірм;
- значний контроль над ціною; - значні
перешкоди входж. в галузь. На д-сть
олігополії впливає те, що фірми зацікавлені
в максиміз. галуз. прибутку, але кожна
фірма при тому зацікавлена у максиміз.
свого прибутку. Бар’єри
входження
в олігополіст. галузь досить високі і
становлять одну з причин пошир. олігополії.
Осн. бар’єром входж. є ефект
масштабу.
Особливою причиною існування олігополії
є
ефект злиття.
До злиття фірми спонукають: прагнення
досягти більш. ефекту масштабу, зміцнити
свою ринк. владу тощо. Складність побуд.
моделі олігополії зумовлю. причинами.
По-перше, олігополія має багато проявів.
Продукція олігополіст. галузі може бути
як стандартиз.,
так і диферент..
Бар’єри до входження в різних галузях
також різні. По-друге, наявність всезаг.
взаємозв’язку між фірмами, неможл.
передбач. реакцію конкурентів є головним
фактором невизначеності. Моделі.
Гол.
складність у побудові моделі
поведінки олігополії –
обмеження, з якими стикається фірма.
Крім заг. обмежень
–
витрат вироб-ва і попиту
–
олігополіст має специф. обмеження:
дії конкуруючих фірм. Залежність
поведінки фірми від реакції конкурентів
наз.
олігополіст.
взаємозв'язком.
У мікроекономіці не існує єдиної моделі
олігополії. Модель
Курно
–
модель простої дуополії.
Це
модель для олігополістів,
які поділили ринок симетрично, виробляють
однорід. продукцію і мають рівну екон.
силу. Кожна фірма вибирає обсяг випуску,
котрий максимізує її прибуток, згідно
з її уявленнями щодо можл. рішень
конкурентів. Обидві фірми приймають
рішення одночасно. Ціна, яку фірми
приймуть, залеж. від сумарного обсягу
вироб-ва обох фірм:
де
і
– обсяги випуску фірми 1 і фірми 2. Крива
реакції
– крива, що показує, який обсяг продукції
буде виробляти один олігополіст за
кожного заданого обсягу вироб-ва ін..
Набір рівнів вироб-ва двох фірм, що
відповідають точці рівноваги
,
наз. рівновагою
Курно.
Модель
Бертрана
описує ринк. ситуацію, за якої дві фірми
виробляють однорідну продукцію. Але
змін. стратегічний показник – фірми
вибирають ціни, а не обсяги випуску.
Цінова конкуренція змушує обидві фірми
знизити ціну до рівня граничних витрат,
за якої вони отримують нульовий екон.
прибуток. Модель
Штакельберга
для випадку, коли одна з фірм є лідером,
має більшу екон. силу і незалежну позицію,
тому першою визначає свій обсяг вироб-ва.
26. Модель олігополістичного ціноутвор.. Явні і таємні змови
Олігополія – галузь, в якій більша част. продажу здійсн. кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринк. ціну вл. діями. Проблема стратегічної взаємодії фірм є центральною у дослідж. поведінки олігополістів. Стратег. рішення олігополістичних фірм вивчаються за допом. теорії ігор. Екон. ігри можуть бути кооперат. або некооперативними. Гра є кооперативною, якщо змова гравців можлива, і некооперат., якщо змова між учасниками неприпустима. Існують концепції домін. і недомінуючої стратегій. Домінуюча стратегія полягає у прийнятті оптимального рішення гравцем, незалежно від дій конкурента. Недомір. стратегія полягає у прийнятті оптимального рішення одним гравцем залежно від того, що робить суперник. На олігополіст. ринку діють сили: зацікавленість фірм у максимізації сукупної маси прибутку для всієї галузі, яка породжує тягу до змови і спільних дій, і егоїстична зацікавленість кожної фірми у максиміз. своїх власних прибутків шляхом зниж. ціни на продукцію, що штовхає фірми до порушення угод. Олігополіст. ціноутворення виявляє взаємопов’язані тенденції: з 1-го боку, ціни олігополіст. ринку негнучкі, вони змінюються рідше, ніж в умовах досконалої конкуренції і навіть чистої монополії; з ін. боку, – найбільш імовірно, що коли ціни змін., то одночасно у всіх фірм, – відображ. схильність олігополістів до таєм. змови. Розроблені моделі олігополіст. ціноутвор. признач. для пояснення його стабільності.
