Вопрос II Людина суб’єкт історії
Розуміння
суб’єкта історії як особи, що концентрує
у собі людські
властивості
та соціальні відносини, дає можливість
досить послідовно і
несуперечливо
розв’язувати деякі фундаментальні
проблеми філософії
історії:
про співвідношення людини та історії,
особи та історії, історії
та
свідомих намірів людини. Так, стає досить
очевидним, що історичне
пізнання
є формою людського самоусвідомлення.
Отже, історичне пізнання
можна
розглядати як об’єктивне тільки в дуже
специфічному значенні: за
мірою
його щирості, самокритичності та
виявлення справжніх, реальних на
цей
час можливостей особи (як у людському,
так і в соціальному вимірі).
Оскільки
особа постає суб’єктом історії, то й
людські маси ми повинні
розглядати
крізь призму їх особистих виявлень: що
являють собою ці маси
за
складом, рівнем знань, настроями, хто і
як їх організовує та ін. У
зв’язку
з останнім окреслюється роль видатних
осіб в історії: вони
постають,
з одного боку, виразниками актуальних
запитів соціальних
відносин,
а з іншого — виявленням непересічних
здібностей та можливостей
людини.
