62. Класицікація рецепторів.

Рецептори – спеціалізовані структури, що забезпечують:

а) сприйняття інформації про дію подразника;

б) первинний аналіз цієї інформації (сила, якість, час дії, новизна

подразника).

в) кодування інформації.

Існують різні класифікації рецепторів, в основі яких лежать різні

властивості рецепторів:

1. За психофізіологічними відчуттями, що виникають при збудженні

рецепторів, вони поділяються на:

зорові;

слухові;

смакові;

нюхові;

термічні;

кінетостатичні, тощо.

2. За особливостями будови:

2.1. За наявністю спеціалізованої сенсорної клітини:

первинні – інформація про дію подразника сприймається безпосередньо

нервовим закінченням;

вторинні – інформації про дію подразника сприймається спеціалізованою

сенсорною (рецепторною) клітиною, а далі передається на нервове

закінчення.

2.2. За наявністю чи відсутністю допоміжних структур:

вільні нервові закінчення – допоміжних структур не мають;

рецептори, що мають допоміжні структури (більшість); усі допоміжні

структури створюють оптимальні умови для сприйняття рецептором

інформації про дію адекватного подразника (подразник, до дії котрого

рецептор спеціалізований у ході еволюції);

3. За природою адекватного подразника:

механорецептори;

хеморецептори;

терморецептори;

фоторецептори.

4. За локалізацією:

екстерорецептори – сприймають інформацію про дію зовнішніх чинників

(шкірні рецептори, зорові, тощо);

інтерорецептори – сприймають інформацію про дію внутрішніх чинників

(вісцерорецептори, пропріорецептори, тощо);

5. За швидкістю адаптації:

рецептори, що швидко адаптуються (дотикові рецептори шкіри);

рецептори, що адаптуються з середньою швидкістю (більшість рецепторів);

рецептори, що повільно адаптуються (вестибулярні).

63. Кіркові аналізаторні центри, їх локалізація.

Ділянки кори великого мозку, які сприймають інформацію від відповідних рецепторних утворень, становлять центральну, або кіркову, частину (ядро) аналізатора. Ядра аналізаторів не мають чітко окреслених меж. В кожному із них розрізняють центральну частину — це головне місце скупчення клітин ядра аналізатора і периферичну частину, де розташовані такі самі клітини, але розпорошені серед інших клітин. Роль ядра полягає в усвідомленні сприйнятого почуття.

Ділянки кори, де розташовані кіркові ядра аналізаторів, називають сенсорними зонами кори великого мозку.

Всі частини аналізаторів діють як єдине ціле. Порушення діяльності однієї із частин веде до порушення функцій всього аналізатора.

Розрізняють зоровий, слуховий, смаковий, шкірний та інші аналізатори. Центральні частини найбільш важливих аналізаторів містяться в таких ділянках кори:

• 1. Кірковий центр шкірного аналізатора, або аналізатора всіх видів загальної чутливості (тактильної, больової, температурної, м’язово-суглобової чутливості), знаходиться в задній центральній закрутці тім’яної частки.

• 2. Кірковий центр зорового аналізатора розташований у потиличній частці (на медіальній поверхні) навколо шпорної щілини.

• 3. Кірковий центр слухового аналізатора міститься у верхній висковій закрутці вискової частки.

• 4. Кірковий центр смакового аналізатора розміщений у нижній частині задньої центральної закрутки тім’яної частки.

• 5. Кірковий центр нюхового аналізатора локалізується в ділянці закрутки морського коника і його гачка.

• 6. Кірковий центр рухового аналізатора міститься у передній центральній закрутці лобної частки. В цій ділянці знаходяться нервові клітини, з діяльністю яких пов’язані всі рухи організму, а також формування свідомих рухових реакцій.

Кіркові центри усіх аналізаторів правої половини тіла розміщені в лівій півкулі, а лівої половини — в правій.

Можна сказати, що вся кора великого мозку — це складна система ядер аналізаторів, в яких відбувається безперервний аналіз і синтез подразнень, що постійно надходять до кори, внаслідок чого організм відповідає на них певними реакціями. Отже, ядра аналізаторів — це центри, що регулюють виконання певних функцій.