2. Набрання вироком, ухвалою й постановою законної сили і порядок звернення їх до виконання

Як уже зазначалося, однією з необхідних передумов виконання вироку є набрання ним законної сили. Це означає, що вирок, відпо­відно до закону, є обов'язковим для всіх державних і громадських підприємств, установ та організацій, посадових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України (ст. 403 КПК України).

Законна сила вироку сприяє зміцненню правопорядку, підви­щенню авторитету суду та рішень, що ним виносяться, посиленню боротьби зі злочинністю. Завдяки законній силі вироку досягаєть­ся стабільність вироків, створюється атмосфера визначеності й послідовності при здійсненні правосуддя. Саме в законній силі вироку реалізується воля законодавця стосовно примусу щодо певної поведінки конкретних осіб.

Вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, внесення касаційного подання, якщо його не було оскаржено чи на нього не було внесено подання. У разі подання апеляцій, касаційної скарги або внесення касаційного подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відпо­відно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передба­чено КПК України.

Якщо ж оскаржено або внесено подання тільки на частину вироку, чи якщо засуджено декількох підсудних, а вирок оскарже­но або внесено подання щодо одного з них, вирок в інших части­нах чи стосовно інших засуджених осіб, законної сили не набирає до моменту винесення апеляційною або касаційною інстанцією ухвали.

Обвинувальний вирок виконується після набрання ним законної сили. До набрання вироком законної сили засудже­ний, який перебуває під вартою, не може бути переведений до місць позбавлення волі, що розташовані в іншій місцевості.

Виправдовувальний вирок і вирок, що звільняє підсудного від покарання, виконуються негайно після їхнього проголошення. Якщо підсудний перебуває під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання (ст. 401 КПК України). Тобто, набрання вироком законної сили є обов'язковою передумовою його виконання, тому що тільки вирок, що набрав законної сили, є підставою для відбування кримінального покарання й виконання всіх інших рішень суду, сформульованих у вироку.

До набуття законної сили вирок виконується в частині запобіж­ного заходу та негайного звільнення підсудного з-під варти тільки у разі: винесення виправдувального вироку; винесення обвинувального вироку, який звільняє засудженого від покарання; засудженні до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; призначення покарання, що відповідає часу перебування підсудного під вартою як запобіжного заходу (ст. 342 КПК України).

Юридичне значення вироку, що вступив у законну силу, полягає у його винятковості, обов'язковості, незмінності. Винятковість вироку полягає в неможливості повторного роз­гляду тієї ж справи та стосовно тієї ж особи й за тим же обвинуваченням, за яким особа вже була засуджена або виправдана, якщо вирок набрав законної сили (п. 9 ч. 1 ст. 6 КПК України). Про обов'язковість вироку зазначалося на початку питання (ст. 403 КПК України). Незмінність вироку, що набрав чинної сили, означає недопустимість його скасування судом першої інстанції, а також обмеження тих умов, за яких кримінальна справа може бути переглянута вищестоящим судом. Незмінність вироку є відображенням стабільності та мас на меті забезпечити стійкість прийнятого судом рішення, без наявності якої ефективність вироку, його виховний і попереджувальний вплив були б значно підірвані. Преюдиційність вироку один із специфічних наслідків набрання вироком законної сили. Вона полягає у наданні обов'язко­вого значення висновкам суду в певній справі для наступних справ (кримінальних і цивільних) у межах, встановлених вироком обставин. Це означає, що висновки суду про наявність чи відсут­ність юридично значимих фактів, зафіксованих у вироку, який отримав законну силу, стають обов'язковими для всіх інших судів, якщо вони стосуються тих же фактів при розгляді інших судових справ. Преюдиційність вироку має своєю правовою основою презумпцію істинності вироку, що вступив в законну силу, сутність якої полягає в тому, що факти, встановлені таким вироком, визнаються істинними доти, доки інше не буде доведено у встанов­леному законом порядку.

З огляду на зазначене, момент набрання вироком законної сили залежить від реалізації учасниками процесу права на по­дання апеляції, касаційної скарги або внесення касаційного по­дання. Вирок набирає законної сили повністю, а не частинами.

У разі скасування судом апеляційної чи касаційної інстанції вироку в будь-якій частині й направлення справи в цій частині на додаткове розслідування або на новий судовий чи апеляційний розгляд, вирок набирає законної сили у частині, що залишилася. Якщо особа, котра подала апеляцію або надіслала касаційну скаргу (подання), відзиває апеляцію (скаргу, подання), вирок набирає законної сили з моменту прийняття судом рішення (ч. 4 ст. 359 КПК України).

Вирок, що вступив у зашиту сизу, набуває низку нових важливих якостей. Лише такий вирок, звернений до виконання, породжує права адміністративних органів на застосування кримінального покарання до певної особи. Він визначає, який адміністративний орган з якого роду права набуває й на який термін. Вступ вироку в законну силу охороняє засудженого чи виправданого від повторного при­тягнення до кримінальної відповідальності за ті ж діяння (діяння, що слугували підставою для винесення цього вироку).

Ухвала і постанова суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирають законної сили і виконуються після закінчення строку на подання апеляцій, а ухвала й постанова апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, внесення касаційного подання. Якщо на ці рішення були подані апеляції, касаційні скарги чи внесено касаційне подання і якщо їх не було скасовано, то вони набира­ють законної сили й виконуються після розгляду їх апеляційним чи касаційним судом, окрім винятків, установлених КПК України.

Ухвали і постанови апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили негайно після їхнього оголошення, крім випадків, передбачених КПК України.

Ухвала і постанова суду, що не підлягають оскарженню, набирають сили та виконуються негайно після їх винесення (ст. 402 КПК України).

Не підлягають оскарженню постанови судді: про усунен­ня захисника від участі в справі (ст. 61¹ КПК України); про про­ведення обшуку (ст. 177 КПК України); про накладення арешту на кореспонденцію й зняття інформації з каналів зв'язку (ст. 187 КПК України); про огляд житла чи іншого володіння особи (ст. 190 КПК України); про призначення справи до судового розгляду (ст. 245 КПК України); про зупинення справи або направлення її за підсуд­ністю (ст. 249 КІІК України); про повернення справи прокурору (ст. 249^і КПК України); про залишення апеляції без руху (ст. 352 КПК України). Водночас законом передбачено, що на деякі з цих постанов прокурор мас право внести подання: про накладення арешту на кореспонденцію чи про зняття

інформації з каналів зв'язку або про відмову в цьому (ст. 187 КПК України); про призначення справи до судового розгляду (ст. 245 КПК України); про зупинення справи чи направлення її за підсудністю (ст. 249 КПК України); про повернення справи прокурору (ст. 249^і КПК України).

Не підлягають окремому оскарженню ухвали й постанови суду першої інстанції, винесені під час розгляду справи, що закінчується постаповленням вироку, закриттям справи або направленням її на додаткове розслідування, постановою про застосування чи незастосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Заперечення проти них можуть бути додані до апеляції, касаційної скарги (подання) з цієї справи.

Ухвала (постанова) суду першої інстанції про закриття криміналь­ної справи виконується негайно після її винесення в частині рішення про скасування запобіжного заходу у виді утримання під вартою. Особа, стосовно якої закрита справа, звільняється з-під варти у залі судового засідання. В іншій частині ухвала (постанова) виконується після вступу її в законну силу.

Подання касаційних скарг або внесення касаційного подання на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК України, не зупиняє набрання ними законної сили (ч. 2 ст. 389 КПК України).

Порядок звернення вироку до виконання врегульовано ст. 404 КПК України. Звернення вироку до виконання - це діяльність суду (судді, що головує в судовому засіданні, або голови суду) з видання розпорядження про виконання вироку, що вступив у законну силу. Мета його полягає в тому, щоб довести до відома органів, уповноважених за законом виконувати вирок, який саме вирок і які конкретно його рішення підлягають виконанню.

Примусове виконання судових рішень, перелік котрих встанов­лений законом, покладене на районні, міські (міста обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби, що належать до системи органів Міністерства юстиції України.

Звернення вироку до виконання полягає в направленні судом, що постановив вирок, протягом трьох діб від дня набрання вироком законної сили або від дня повернення справи з апеляцій­ної або касаційної інстанції органу, що здійснює контроль за відбуван­ням покарання, розпорядження про виконання вироку, копії вироку й копії ухвали апеляційної чи касаційної інстанції, якщо вирок був змінений.

У справах про злочини, вчинені групою осіб, кількість копій вироків, а за необхідності й ухвал суду апеляційної або касаційної інстанцій, повинна дорівнювати кількості засуджених осіб.

Кримінально-процесуальний закон не встановлює обов'язкової форми та не регламентує змісту розпорядження суду про при­ведення вироку до виконання. Та судова практика виробила й дотримується такого змісту:

• найменування органу, якому адресується розпорядження;

• найменування суду, що постановив вирок;

• час і місце постановления вироку;

• дата набрання вироком законної сили;

• основні відомості про засудженого;

• яким вироком та до якої міри покарання засуджений.

Якщо справа розглядалася касаційною інстанцією, то в роз­порядженні зазначаються результати цього розгляду стосовно міри покарання. Завершується розпорядження пропозицією привести вирок до виконання й негайно повідомити про це суд, що зобов'я­зані здійснити органи, які виконують вирок або ухвалу (ч. 8 ст. 404 КПК України). У разі, коли засуджений позбавляється волі, у розпорядженні міститься також пропозиція повідомити сім'ю засудженого, в яке місце він направляється для відбування покарання.

Розпорядження про виконання вироку підписує суддя (голова суду чи його заступник), воно скріплюється гербовою печаткою суду й надсилається разом із копіями необхідних судових документів до відповідного органу.

Розпорядження про виконання вироку разом з іншими документами надсилається:

при засудженні до позбавлення волі, якщо засуджений утримується під вартою, - адміністрації місця попереднього ув'язнення, а якщо він перебуває на волі - Державному департаменту України з питань виконання покарань;

у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням (статті 75 і 104 КК України)

- органу виконання покарання за місцем проживання засудженого;

а стосовно неповнолітнього - службі у справах неповнолітніх; щодо засу­джених військовослужбовців - командирам військових частин, що здійснюють контроль за поведінкою таких засуджених;

при засудженні до утримання в дисциплінарному батальйоні-військовому командуванню;

при засудженні до виправних або громадських робіт - органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого й кримінально-виконавчій інспекції;

у разі засудження до покарання у виді обмеження волі -адміністрації виправного центру;

при засудженні до арешту-адміністрації арештного будинку;

у разі позбавлення права обіймати певні посади або займати­ся певною діяльністю - адміністрації підприємства, установи, організації за місцем роботи засудженого для виконання, а також органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого для здійснення контролю за виконанням;

у разі стягнення штрафу, конфіскації майна, стягнення за­подіяного збитку й інших майнових стягнень суд виписує виконавчі листи та передає їх державному виконавцеві за місцем проживан­ня, роботи боржника або за розміщенням його майна разом із копією вироку й копією опису майна.

З метою забезпечення виховного впливу вироку суд надсилає його копію у разі необхідності підприємству, установі, організа­ції за місцем роботи засудженого.

Якщо у виправданого чи в особи, стосовно якої справа закрита, були вилучені документи, цінності й інші предмети або був накладе­ний арешт на майно, копія вироку, що набрав законної сили, чи ухвала апеляційної або касаційної інстанції направляються відпо­відним органам для повернення вилучених документів, цінностей та інших предметів, а також для зняття арешту з майна.

Вирок не може бути звернено до виконання чи виконуватися в частині засудження за діяння, караність якого була усунена нововиданим кримінальним законом.

Своєчасне звернення до виконання вироку, який набрав законної сили, покладається на суддю чи голову відповідного суду, який постановив вирок.

Органи, що виконують вирок, постанову або ухвалу, повідом­ляють суд, який їх постановив, про їхнє виконання.

Копія виправдовувального вироку після вступу його в законну силу на прохання виправданого може бути направлена за місцем його роботи, навчання чи проживання.

Статті 381 та 400^і КПК України регулюють звернення до виконан­ня ухвали, вироку, постанови апеляційного суду та ухвали касацій­ного суду. '

Так, для виконання ухвали апеляційного суду справа над­силається до суду першої інстанції не пізніше трьох діб після її розгляду чи після складання й оголошення повного тексту ухвали (у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 379 КПК України). Для виконан­ня вироку або постанови апеляційного суду, якщо вони не були оскаржені до суду касаційної інстанції, справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше трьох діб після набрання вироком, постановою законної сили.

Для виконання ухвали касаційного сулу справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше п'яти діб після розгляду чи після складання та оголошення мотивованої ухвали (у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 379 КПК України).

В обох випадках, якщо на підставі прийнятого судом рішення засуджений підлягає звільненню з-під варт, суд звільняє його в залі судового засідання. У разі прийнйт такого рішення за відсутності засудженого, копія рішення надсилається протягом доби адміністрації місця попереднього ув'язнення для виконання. Адміністрація протягом доби з дня одержання копії рішення зобов'язана повідомити суд першої інстанції про звільнення ув'язненого з-під варти, котрий, своєю чергою, зобов'язаний перевірити це.

Наостанку хотілося б зазначити, що своєчасність виконання вироку залежить не лише віл швидкості направлення судом відпо­відних виконавчих документів, але й від того, як швидко приписи цих документів буду г ь виконані органами й посадовими особами, які покликані приводити вирок до виконання.