51 2.5. Агротехніка вирощування культури в досліді
Обробіток ґрунту при вирощуванні сої має забезпечувати максимальне знищення бур’янів, добрі умови для росту кореневої системи, біологічної фіксації азоту бульбочковими бактеріям, сприятливого поживного режиму та інтенсивного росту і розвитку її рослин. Після стерньових попередників основний обробіток ґрунту включає одно або дворазове лущення стерні з подальшою оранкою на глибину 25-27 см і вирівнювання поверхні поля.
Передпосівний обробіток ґрунту має бути спрямованим на обов’язкове вирівнювання поля, створення сприятливих умов для рівномірного загортання і проростання насіння сої. Слід зазначити, що навесні при достиганні ґрунту обробіток слід проводити диференційовано, з урахуванням стану поля, яке проводять під кутом до напрямку оранки, внесення гербіцидів і передпосівної культивації. Виконувати передпосівну культивацію слід у день сівби на глибину загортання насіння – 3-4 см, що дасть можливість уникнути пересихання верхнього шару ґрунту, знищити проростки бур’янів та створити сприятливі умови для проростання насіння сої. Для цього використовують комбіновані агрегати типу АКГ-6, АПБ-6, РВК-3,6, «Європак», УСМК-5,4. При дефіциті вологи в посівному шарі необхідне прикочування ґрунту до- і після сівби, що сприяє підвищенню польової схожості насіння та отриманню оптимальної густоти рослин. У сприятливих умовах за зволоженням післяпосівне прикочування недоцільне, бо при цьому ущільнюється ґрунт, а коли випадають дощі – утворюється ґрунтова кірка, утруднюється виніс сім’ядолей на поверхню, знижується польова схожість насіння, що відповідно, призводить до значного зрідження посівів сої. Сіяли сою за рівнем термічного режиму грунту 10-12°С на глибині загортання насіння і стійкому підвищенні середньодобових температур, повітря. Площа облікової ділянки 1,82. Ширина міжряддя 45 см, відстань між насінинами в рядку 5 см, глибина загортання насіння 4 см.
52
3.1. Вивчення колекційних сортів сої за тривалістю вегетаційного періоду
Оцінка фенологічних фаз та загальної тривалості вегетаційного періоду показала, що цвітіння більш, ніж у 35% досліджуваних зразків наступало через 30 – 35 днів після появи сходів, а у більше ніж 50 % зразків – через 40 – 45 днів. Повне дозрівання рослин у переважної більшості рослин наступало через 105 – 130 днів. Тривалість періоду від початку до кінця цвітіння у досліджуваних зразків сої, як правило, складала 35 – 45 днів.
Колекційні сорти сої розподілилися за тривалістю вегетаційного періоду за роки досліджень (Табл.3.1) слідуючим чином: до ранньостиглих віднеслися: Грибська 30 – тривалість вегетаційного періоду 104 дні, Соєр – 102 дні, Гама 85 - 105 днів, Мепл Престоу – 103 дні. Необхідно зазначити, що в ранньостиглих сортів були і менш тривалими періоди від сходів до цвітіння, до того ж чим коротший вегетаційний період то менша тривалість даної фенологічної фази. Так у сортів Грибська 30 та Юг -30 вона становила 35 днів, в Соєр – 32 дні, Гама 85 та Мепл Престоу 34 дні. До середньоранніх сортів віднеслися Аврора - тривалість вегетаційного періоду 110 днів, МОН-04 – 112 днів, ІСЗ – 7 – 121 день, а тривалість періоду сходи цвітіння відповідно - 37, 38, 40 днів. До середньостиглих сортів віднеслися Фора – 134 дні, Альтона – 133 дні, Мепл Ероу – 131 день, Комет – 128, Оліма – 129, Свіфт – 130 днів. В свою чергу тривалість періоду сходи-цвітіння в даних сортів подовжилося відповідно: Фора – 50 днів, Альтона – 48 днів, Мепл Ероу – 47 днів, Комет – 42 дні, Оліма – 45 днів, Свіфт – 47 днів. Визначено кореляційні залежності тривалості вегетаційного періоду від довжини фаз розвитку у сортів сої. Отримано кореляційну залежність між тривалістю вегетаційного періоду та тривалістю періоду сходи-цвітіння – (r= 0,97). Між тривалістю вегетаційного періоду і тривалістю періоду початок цвітіння
53
Тривалість періоду вегетації та фаз розвитку рослин
колекційних сортів сої (2008-2009 рр.)
|
Сорт
|
Фази розвитку рослин сої |
||
|
Тривалість періоду вегетації, днів |
Тривалість періоду сходи-цвітіння, днів |
Тривалість періоду початок цвітіння – достигання, днів |
|
|
Ранньостиглі |
|||
|
Грибська 30 |
104±3,02 |
35±1,23 |
69±1,87 |
|
Соєр |
102±2,86 |
32±1,15 |
70±1,69 |
|
Гама 85 |
105±3,28 |
34±1,28 |
71±1,73 |
|
Мепл Престоу |
103±2,95 |
34±1,32 |
69±1,84 |
|
Юг-30 ( st ) |
105±3,12 |
35±1,38 |
70±1,79 |
|
Середньоранні |
|||
|
Аврора |
110±3,24 |
37±1,46 |
73±2,02 |
|
МОН-04 |
112±3,67 |
38±1,39 |
74±1,92 |
|
ІСЗ-7 |
121±4,02 |
40±1,43 |
81±1,76 |
|
Київська 27 (st) |
117±3,53 |
39±1,34 |
78±1,87 |
|
Середньостиглі |
|||
|
Фора |
134±5,13 |
50±1,62 |
84±1,84 |
|
Альтона |
133±4,98 |
48±1,53 |
85±1,92 |
|
Мепл Ероу |
131±4,92 |
47±1,59 |
84±2,27 |
|
Комет |
128±3,76 |
42±1,47 |
86±2,64 |
|
Оліма |
129±4,03 |
45±1,53 |
84±2,53 |
|
Свіфт |
130±4,81 |
47±1,46 |
83±2,14 |
|
Чернівецька 8 (st) |
131±4,87 |
46±1,31 |
85±1,98 |
|
Коефіцієнт кореляції |
- |
0,97* |
0,91* |
– достигання – (r= 0,91). Отже, добираючи для гібридизації батьківські форми можна орієнтуватися на строки настання фази цвітіння в різних сортів, з метою поєднання бажаних ознак в нових селекційних зразках, особливо при підвищенні продуктивності ранньостиглих і середньоранніх форм.
54
Господарсько-цінні ознаки колекційних і виробничих сортів були вивчені за ступенем варіювання у відповідності за шкалою Ю. Л. Гужова [14]. Не дивлячись на те, що, колекційні і виробничі сорти значно відрізняються по морфологічних ознаках і характеризується високою контрастністю представлених зразків, все ж характер варіювання одних і тих же ознак у них не виходив за параметри загальних закономірностей (Табл.3.2).
Оцінка варіювання господарсько-цінних ознак колекційних і виробничих сортів сої за коефіцієнтом варіації (V) згідно з шкалою Ю. Л. Гужова [14] показала, що в групу від середнього і вище середнього варіювання відносяться такі ознаки: маса насіння із однієї рослини - коефіцієнти варіації становили (15,1; 12,3 %); кількість продуктивних вузлів - (21,3 та 19,2%), а також кількість бобів на рослині - (24,6 і 21,4%) за 2008 і 2009 роки. Помірним коефіцієнтом варіації характеризувалася маса 1000 зерен і складала – (11,3 та 10,7%). Висота рослин характеризувалась рівнем варіювання вище середнього і високим варіюванням - коефіцієнти варіації були в межах (22,7 – 37,4 %). В наших дослідженнях висота прикріплення нижніх бобів характеризувалася високим коефіцієнтом варіювання – (28,8-33,6%). Також в групу з високим коефіцієнтом варіювання відноситься кількість гілок на рослині від 28,6 до 41,9%.
За результатами наших досліджень помірним коефіцієнтом варіювання характеризувалася маса 1000 зерен; середнім і вище середнього варіюванням – маса насіння із однієї рослини, кількість продуктивних вузлів, кількість бобів на рослині; вище середнього і високим варіюванням - висота рослин і
Таблиця 3.2
Статистичні показники кількісної мінливості
ознак рослин сортів сої (2008-2009 рр.)
|
Рік Ознаки |
2008 |
2009 |
||||
|
Статистичні показники |
||||||
|
Xсер |
Lim Xсер |
Vсер, % |
Xсер |
Lim Xсер |
Vсер, % |
|
|
Висота рослин, см |
63,9±3,4 |
44,3-91,9 |
22,7 |
88,1±7,8 |
52,5-132,1 |
37,4 |
|
Висота прикріплення нижніх бобів, см |
11,4±0,69 |
5,0-20,1 |
28,8 |
13,3±0,7 |
6,4-23,0 |
33,6 |
|
Кількість гілок, шт. |
1,68±0,2 |
1-4,6 |
41,9 |
1,6±0,24 |
1,2-4,1 |
28,6 |
|
Кількість продуктивних вузлів, шт. |
11,1±0,7 |
8,8-20,6 |
21,3 |
10,6±0,8 |
10,2-18,7 |
19,2 |
|
Кількість бобів, шт. |
24,5±0,8 |
16-36 |
24,6 |
21,3±0,8 |
13,6-32,9 |
21,4 |
|
Маса насіння з однієї рослини, г. |
6,9±0,2 |
5,3-9,0 |
15,1 |
6,1±0,2 |
4,6-8,2 |
12,3 |
|
Маса 1000 зерен, шт. |
178,9±3,62 |
136-233 |
11,3 |
167,9±3,2 |
122-212 |
10,7 |
56
Значний практичний інтерес має виявлення кореляцій між морфологічними та господарсько-цінними ознаками, що дає можливість проводити непрямий добір, повідомляє (Лысенко Н. И., 1981).
Ми провели кореляційний аналіз між цінними господарськими ознаками рослин сортів сої і встановили цілий ряд кореляційних зв’язків (Табл.3.3). Даний кореляційний аналіз представлено за два роки досліджень, що дозволяє проаналізувати ступінь фенотипового прояву ознак за роки досліджень і встановити мінливість ознак під впливом умов навколишнього середовища.
Продуктивність зумовлена складним поєднанням різних ознак і властивостей. В контексті якої поряд із калькуляцією вираження взаємодоповнюючих елементів структури врожаю, наявний цілий ряд інших напрямів селекції, таких як: стійкість проти хвороб та шкідників, посухи і низьких температур, вилягання та інших, що в кінцевому рахунку визначає в кожному конкретному випадку певний рівень продуктивності. Урожайність формується за рахунок забезпечення рівноваги між компонентами урожаю, тобто за підвищення величини одного компонента величина іншого зменшується, і навпаки. Максимальна урожайність – це реалізація найбільш сприятливої рівноваги між її компонентами. Між компонентами урожайності існують генетичні кореляції, отже добір за структурою урожаю в дійсності є добором на саму урожайність (Бороевич С., 1984).
Таблиця 3.3
Коефіцієнти кореляції між господарсько-цінними ознаками рослин сортів сої, 2008-2009 рр.
-
№п/п
Ознаки
Роки
2
3
4
5
6
7
1
Висота рослин, см
2008
0,39
-0,41*
0,56
0,61
0,68
0,21
2009
0,47*
-0,28
0,51*
0,43*
0,51*
0,13
2
Висота прикріплення нижніх бобів, см
2008
-0,26
-0,24
-0,25
-0,16
-0,23
2009
-0,11
-0,49*
- 0,54*
-0,41*
-0,35
3
Кількість гілок, шт.
2008
0,65*
0,53*
0,51*
0,42*
2009
0,53*
0,42*
0,39*
0,28
4
Кількість продуктивних вузлів, шт.
2008
0,89*
0,81*
0,77*
2009
0,77*
0,56*
0,61*
5
Кількість бобів, шт.
2008
0,91*
0,87*
2009
0,86*
0,73*
6
Кількість насінин, шт.
2008
0,94*
2009
0,83*
7
Маса насіння з однієї рослини, г.
2008
-
2009
-
Примітка:
1)*-позначено істотні коефіцієнти
кореляції;
58
Було проведено кореляційний аналіз зернової продуктивності з іншими ознаками рослин сортів сої з метою встановлення міжсортових відмінностей при формуванні кореляційних залежностей в обумовленні зернової продуктивності сортів (Табл. 3.4). Вивчалися кореляційні зв’язки одних і тих же ознак у різних сортів сої. Незважаючи на сортову відмінність, кореляційні
Таблиця 3.4
Кореляційні зв’язки зернової продуктивності з іншими ознаками у різних сортів сої
|
Ознаки |
Сорти |
|||||
|
Роки |
Устя |
Горлиця |
Стратегія |
Витязь 50 |
Чернівецька 8 |
|
|
Маса надземної частини рослини, г. |
2008 |
0,97* |
0,96* |
0,85* |
0,82* |
0,86* |
|
2009 |
0,87* |
0,91* |
0,9* |
0,79* |
0,92* |
|
|
Кількість гілок, шт. |
2008 |
0,38 |
0,91* |
0,15 |
-0,05 |
-0,01 |
|
2009 |
0,54* |
0,95* |
0,29 |
0,02 |
0,08 |
|
|
Кількість продуктивних вузлів, шт. |
2008 |
0,83* |
0,75* |
0,34 |
0,39 |
0,45* |
|
2009 |
0,87* |
0,82* |
0,43* |
0,46* |
0,57* |
|
|
Кількість однонасінних бобів, шт. |
2008 |
0,87* |
0,92* |
0,14 |
0,36 |
0,4 |
|
2009 |
0,74* |
0,97* |
0,25 |
0,42* |
0,34 |
|
|
Кількість двонасінних бобів, шт. |
2008 |
0,92* |
0,86* |
0,36 |
0,85* |
0,86* |
|
2009 |
0,86* |
0,91* |
0,42* |
0,79* |
0,91* |
|
|
Кількість трьох насінних бобів, шт. |
2008 |
0,84* |
-0,22 |
0,89* |
0,03 |
0,5* |
|
2009 |
0,72* |
0,01 |
0,78* |
-0,1 |
0,37 |
|
|
Кількість бобів, шт. |
2008 |
0,98* |
0,94* |
0,67* |
0,79* |
0,94* |
|
2009 |
0,94* |
0,97* |
0,78* |
0,84* |
0,87* |
|
|
Кількість насінин, шт. |
2008 |
0,98* |
0,96* |
0,89* |
0,96* |
0,98* |
|
2009 |
0,96* |
0,97* |
0,93* |
0,98* |
0,92* |
|
Примітка: 1)*-позначено істотні коефіцієнти кореляції;
плеяди
за певними ознаками
60
Дещо нижча залежність в даних сортів встановлена для кількості продуктивних вузлів із зерновою продуктивністю, спостерігалися кореляційні зв’язки середньої і високої сили від (r=0,34-0,87). Більш різнонаправленими та неоднаковими за величиною виявилися зв’язки для кількості гілок на рослині із зерновою продуктивністю r=- 0,05-0,95
3.3. Відмінності у колекційних і виробничих сортів сої за середньою вираженістю господарсько-цінних ознак
Нами було вивчено міжсортові відмінності за ознаками у колекційних сортів сої із різною тривалістю вегетаційного періоду на основі істотних відмінностей різниці середніх арифметичних та виділено контрастні форми порівняно із стандартами відповідної групи стиглості. Зупинимося на колекційних і виробничих сортах, які характеризуються статистично значимими (t факт > t теор. 05) міжсортовими відмінностями із збільшенням ступеня розмаху прояву ознак. Так, середня висота рослин у порівняно скоростиглих колекційних сортів змінювалась в інтервалі від 50,1 до 68,5 см (Табл.3.5), включно із стандартом цієї групи стиглості – Юг 30. Для середньоранніх колекційних сортів сої інтервал зміни ознаки був у вищих межах від 68 до 86 см. В сорту ІСЗ-7 вона становила 86 см, що істотно вище за різницею середніх арифметичних порівняно із стандартом Київська 27.
61
Відмінності за господарсько-цінними ознаками у колекційних сортів сої із різною тривалістю вегетаційного періоду (2008-2009 рр.)
|
Сорт
|
Ознаки рослини: |
||
|
Висота, см |
Висота прикріпл. Нижніх бобів, см |
Число гілок, шт. |
|
|
Ранньостиглі |
|||
|
Грибська 30 |
53,9*±1,47 |
8,3±0,62 |
0,7±0,16 |
|
Соєр |
50,1*±1,65 |
7,5±0,56 |
1,4*±0,27 |
|
Гама 85 |
65,6±1,43 |
9,6*±0,42 |
1,6*±0,24 |
|
Мепл Престоу |
68,5±1,55 |
8,69±0,75 |
3,45*±0,23 |
|
Юг-30 ( st ) |
68,5±1,90 |
6,87±0,73 |
0,64±0,14 |
|
Середньоранні |
|||
|
Аврора |
68,0*±1,29 |
9,50*±0,9 |
1,80±0,33 |
|
МОН-04 |
71,42±1,94 |
12,75±1,1 |
0,92±0,22 |
|
ІСЗ-7 |
86,0*±2,09 |
18,65*±1,66 |
1,40±0,28 |
|
Київська 27 (st) |
75,16±1,98 |
13,05±0,98 |
1,21±0,24 |
|
Середньостиглі |
|||
|
Фора |
78,7*±1,78 |
12,0 ±1,1 |
1,63±0,21 |
|
Альтона |
80,9*±1,92 |
10,8*±0,72 |
1,92±0,26 |
|
Мепл Ероу |
73,4*±1,64 |
8,84*±0,43 |
1,43±0,29 |
|
Комет |
100,4 ±2,21 |
20,31*±1,72 |
2,81*±0,41 |
|
Оліма |
94,7±1,72 |
11,68*±0,61 |
0,72±0,1 |
|
Свіфт |
108,6*±2,63 |
16,6±1,93 |
2,4*±0,37 |
|
Чернівецька 8 (st) |
97,8±2,12 |
14,6±1,18 |
1,5±0,15 |
* - позначена істотна різниця середніх арифметичних за t –критерієм
62
При порівнянні колекційних зразків із сортами–стандартами спостерігалась подібна закономірність і по відношенню до висоти прикріплення нижніх бобів, яка в цілому є похідною ознакою висоти рослини тобто у ранньостиглих колекційних сортів вона була меншою 10 см, включно із сортом-стандартом Юг 30. Однак в цій групі стиглості виділився сорт Гама 85, який істотно перевищив за висотою прикріплення нижніх бобів стандарт. В середньоранній групі, як і за висотою рослини виділився сорт ІСЗ-7, який за істотною різницею перевищив стандарт.
У середньостиглій групі величина даної ознаки у колекційних зразків змінювалася в більш широких межах, хоча в цілому прояв її був у вищому інтервалі від 8,84 до 20,31 см. В цій групі стиглості виділився сорт Комет, який на істотному рівні перевищив стандарт.
За кількістю гілок на рослині у ранньостиглій групі виділилися Соєр, Гама 85, Мепл Престоу, які перевищили стандарт на істотному рівні, середня кількість гілок на цих рослинах становила – 1,4; 1,6; 3,45 шт. В середньостиглій групі Комет - 2,81 і Свіфт – 2,4 шт. Середнє число гілок на рослинах змінювалось від 1 до 3 як в групі ранньостиглих, так і в середньостиглих зразків, а в групі середньоранніх від 1-2 шт. на рослину.
Елементи структури врожаю, а саме кількість бобів на рослині є сумуючою ознакою кількості бобів на головному стеблі та їх кількості на гілках. Розклавши дану суму на складові елементи ми визначили вклад кожної із них в обумовленість результуючої (Табл.3.6).
За кількістю бобів на головному стеблі у ранньостиглій та середньоранній групі стиглості колекційних сортів істотної різниці за перевищенням прояву ознаки не спостерігалося, а в середньостиглій групі
Таблиця 3.6
Елементи структури врожаю колекційних сортів сої із різною тривалістю вегетаційного періоду ( 2008 – 2009 рр. )
|
Сорт |
Число бобів, шт. |
Маса зерна з рослини, г |
Маса 1000 зерен, г |
||
|
на головному стеблі |
на гілках |
на рослині |
|||
|
Ранньостиглі |
|||||
|
Грибська 30 |
18,6±0,82 |
1,84±0,54 |
20,44±1,26 |
5,1±0,54 |
161,6±5,92 |
|
Соєр |
16,94±0,73 |
6,82*±1,37 |
23,76*±2,04 |
6,0±1,26 |
168,9±6,47 |
|
Гама 85 |
15,28*±0,86 |
4,68*±0,92 |
19,96±1,62 |
5,7±1,0 |
167,7±7,13 |
|
Мепл Престоу |
13,6*±0,91 |
7,86*±1,55 |
21,43±2,16 |
5,5±0,93 |
158,3±5,64 |
|
Юг-30 ( st ) |
17,87±0,72 |
1,89±0,31 |
19,25±0,82 |
6,3±0,84 |
167,4±5,98 |
|
Середньоранні |
|||||
|
Аврора |
10,7*±0,74 |
6,6±1,58 |
17,30±1,56 |
5,7±1,13 |
161,2*±5,23 |
|
МОН-04 |
16,77±1,52 |
5,0±1,24 |
21,77±2,23 |
6,1±0,82 |
169,4*±4,87 |
|
ІСЗ-7 |
15,20±1,26 |
2,75±0,93 |
17,95±1,67 |
6,3±1,04 |
169,9±5,69 |
|
Київська 27 (st) |
16,74±0,66 |
3,37±0,98 |
20,11±1,2 |
6,4±0,92 |
181,2±6,47 |
|
Середньостиглі |
|||||
|
Фора |
24,5*±1,34 |
3,9*1,13 |
31,4*±1,68 |
7,5±1,34 |
223,9*±8,6 |
|
Альтона |
14,18*±0,75 |
6,29±1,03 |
20,47*±1,61 |
6,8±1,12 |
185,4±7,84 |
|
Мепл Ероу |
16,74±0,66 |
3,37*0,93 |
20,11*±0,62 |
6,3±0,92 |
167,2*±6,32 |
|
Комет |
11,05*±0,76 |
5,09±1,06 |
16,14*±1,27 |
5,9±0,73 |
159,8*±6,16 |
|
Оліма |
15,20*±0,96 |
2,75*0,93 |
17,95*±1,67 |
5,6±0,64 |
157,9*±5,81 |
|
Свіфт |
15,09*±0,98 |
10,5±1,62 |
25,59±2,50 |
6,1±0,87 |
138,7*±4,84 |
|
Чернівецька 8 (st) |
20,33±1,14 |
7,0±0,71 |
27,33±0,97 |
6,9±1,23 |
192,4±8,92 |
*
- позначена істотна різниця середніх
арифметичних за t
–критерієм
64
За кількістю бобів на гілках відзначилася лише ранньостигла група, де сорти Соєр, Гама 85 і Мелп Престоу на істотному рівні перевищили стандарт, відповідно 6,82, 4,68 та 7,86, проте лише сорт Соєр за кількістю бобів на рослині – 23,76 шт., перевищив на істотному рівні стандарт Юг -30, що ще раз вказує на сумуючий взаємодоповнюючий ефект ознак, що визначають продуктивність.
Аналогічна закономірність спостерігалася і в середньостиглій групі стиглості, а саме у сорту Фора, який за кількістю бобів на рослині – 31,4 шт. перевищив стандарт сорт Чернівецька 8, що безумовно стало наслідком перевищення на істотному рівні вираження ознаки на окремих елементах структури врожаю, а саме кількості бобів на головному стеблі. Отже, за кількістю бобів на рослині порівняно із стандартами виділилися у ранньостиглій групі Соєр, а у середньостиглій Фора, які на істотному рівні перевищили стандарт.
Середня маса зерна з рослини у колекційних зразків змінювалася в межах від 5,1 до 7,5 г ( Табл.3.6 ). Проте, в цілому середня маса зерна із рослини у сортів різних груп стиглості змінювалася, як в межах кожної групи стиглості, так і в цілому окремо по кожній групі стиглості. Розмах вираження ознаки у ранньостиглій групі змінювався від 5,1-6,3 г на рослину. В середньоранній групі від 5,7-6,4, в середньостиглій групі – 5,6-7,5 г на рослину. Це в цілому підтверджує загальну закономірність, що із подовженням тривалості вегетаційного періоду підвищується урожайність сортів.
З даних таблиці 3.6 видно, що зразки, крупність або маса 1000 зерен у яких більша ніж 160 г, належали до середньоранніх і середньостиглих сортів, за виключенням сортів Комет, Оліма та Свіфт. У цих сортів середня маса зерна із рослини складала: 5,9, 5,6 та 6,1 г, а маса 1000 зерен відповідно -159,8, 157,9 та 138,7 г. У колекційного сорту МОН -04 значення даної ознаки на істотному рівні поступалося стандарту і складало 169,4 г, що навіть при відносно вищих показниках таких компонентів продуктивності, як кількість бобів на рослині не підвищило зернову продуктивність рослин ( середня маса насіння з рослини 6,1 г ). За масою 1000 зерен на істотно вищому рівні порівняно із стандартом виділився сорт Фора, у якого маса 1000 зерен склала 223,9 г.
65
Аналіз висоти прикріплення нижніх бобів та елементів структури врожаю (Табл. 3.7) виробничих сортів показав, що за висотою прикріплення нижніх бобів у ранньостиглій групі виділилися сорти Фея – 13,4 і Білосніжка -14,3 см, що на істотному рівні перевищили стандарт Юг -30. У середньоранній групі на істотному рівні перевищує стандарт за висотою прикріплення нижніх бобів Подільська 416 – 17,2 см. В середньостиглій групі найвище прикріплення нижніх бобів забезпечив сорт Подолянка – 20,4 см і на істотному рівні перевищив стандарт. За кількістю продуктивних вузлів слід виділити сорти середньостиглої групи Подолянка – 14,1 та Вінничанка – 15,6 шт., що перевищили стандарт Чернівецьку 8 на істотному рівні.
За кількістю бобів на рослині у ранньостиглій групі виділилися сорти Устя і Степовичка -4, відповідно 23,8 та 22,9 шт., які перевищили стандарт на істотному рівні. Серед середньоранньої групи кращими були Подільська 416 – 25,1 шт., Горлиця – 27,3 шт. і Стратегія – 26,5, а також сорт Зірниця – 24,2 шт. різниця вираження даної ознаки порівняно із стандартом була істотною. В середньостиглій групі за кількістю бобів на рослині виділилися Подільська 1 – 29,8 шт., Подолянка – 30,6 шт. і Вінничанка - 34,4 шт., які перевищили стандарт Чернівецьку 8 на істотному рівні.
Маса 1000 зерен в ранньостиглій групі сортів коливалася від 151,6 г у сорту Білосніжка до 179,6 г у сорту Устя. Необхідно відмітити, що і кількість
Таблиця 3.7
Висота прикріплення нижніх бобів та елементи структури врожаю
виробничих сортів сої різних груп стиглості ( 2008 – 2009 рр. )
|
Сорт |
Висота прикріпл. нижніх бобів, см |
Кількість продуктивних вузлів, шт. |
Кількість бобів на рослині, шт. |
Маса зерна з рослини, г |
Маса 1000 зерен, г |
|
Ранньостиглі |
|||||
|
Устя |
7,9±0,85 |
10,2±1,2 |
23,8*±1,32 |
6,4±0,96 |
179,6±6,1 |
|
Фея |
13,4*±1,1 |
8,5±0,84 |
19,5±1,24 |
5,6±0,68 |
158,4±5,23 |
|
Білосніжка |
14,3*±1,2 |
6,5*±0,46 |
14,8*±1,05 |
5,3±0,62 |
151,6±5,06 |
|
Степовичка 4 |
7,0±0,45 |
9,3±1,28 |
22,9*±1,43 |
6,3±0,92 |
165,8±5,23 |
|
Юг 30 (st) |
6,9±0,73 |
8,6±0,78 |
19,25±0,82 |
6,3±0,84 |
167,4±5,98 |
|
Середньоранні |
|||||
|
Подільська 416 |
17,2*±1,21 |
11,9±0,87 |
25,1*±1,32 |
6,9±0,96 |
172,3±5,93 |
|
Горлиця |
12,9±0,91 |
13,1±1,32 |
27,3*±1,43 |
7,5±1,02 |
198,7±7,81 |
|
Стратегія |
13,6±1,0 |
12,5±1,04 |
26,5*±1,09 |
7,1±0,94 |
181,4±6,23 |
|
Особлива |
11,8±0,84 |
12,3±0,92 |
25,6*±1,1 |
6,9±0,69 |
154,9±5,23 |
|
Аркадія одеська |
14,5±1,12 |
10,4±0,98 |
21,5±0,97 |
6,6±0,73 |
168,1±6,02 |
|
Нива |
11,1±0,85 |
10,1±0,87 |
20,7±0,84 |
5,8±0,67 |
153,3±5,31 |
|
Зірниця |
12,8±0,96 |
11,6±1,09 |
24,2*±1,03 |
6,0±0,75 |
165,2±5,43 |
|
Київська 27 (st) |
13,05±0,98 |
10,6±0,96 |
20,1±1,2 |
6,4±0,92 |
181,2±6,47 |
|
Середньостиглі |
|||||
|
Подільська 1 |
15,8±1,16 |
13,1±0,94 |
29,8*±1,26 |
7,1±1,35 |
179,4±6,24 |
|
Подолянка |
20,4*±1,13 |
14,1*±1,09 |
30,6*±1,21 |
7,6±1,48 |
185,7±7,32 |
|
Вінничанка |
16,9±1,19 |
15,6*±1,04 |
34,4*±1,47 |
8,5±1,87 |
216,5±8,76 |
|
Витязь 50 |
12,7±0,94 |
11±0,86 |
25,1±1,09 |
6,7±1,39 |
175,6±6,12 |
|
Чернівецька 8 (st) |
14,6±1,14 |
10,2±0,85 |
27,3±0,97 |
6,9±1,23 |
192,4±8,92 |
*
- позначена істотна різниця середніх
арифметичних за t
–критерієм
67
У середньоранній групі за середньою масою зерна із рослини виділилися такі сорти: Подільська 416 - 6,9 г, Горлиця - 7,5, Стратегія – 7,1 та Особлива – 6,9 г. Це стало наслідком перевищення сортами Горлиця і Стратегія стандарт Київську 27 за кількістю бобів на рослині – (27,3; 26,5 шт. та масою 1000 зерен, як вище, так і на рівні стандарту (198,7; 181,4 г). Сорти Подільська 416 та Особлива перевищили стандарт лише за кількістю бобів на рослині, а маса 1000 зерен в них була нижчою - 172,3 та 154,9, тому і середня маса зерна із рослини виявилася на рівні 6,9 г. У середньостиглій групі стиглості кращими порівняно із стандартом були сорти Подільська 1, Подолянка та Вінничанка, середня маса зерна із рослини в них була на рівні 7,1-8,5 г, а маса 1000 зерен від 179,4 до 216,5 г, також вони перевищили стандарт за кількістю бобів із рослини.
Отже, середня маса зерна із рослини в ранньостиглій групі змінювалася в інтервалі від 6,3-6,8 г на рослину, в середньоранній з 5,8-7,5 г та в середньостиглій від 6,7-8,5 г на рослину. В цілому максимальне вираження результуючої ознаки, в даному випадку середньої маси зерна із рослини, можливе у випадку поєднання елементів структури врожаю за взаємодоповнюючим принципом.