Продовження війни в 1655-1657рр.

Після Переяславської Ради 1654 року та "березневих статей", коли було оформлено протекторат Росії над Україною, зовнішньополітична ситуація змінилась -Кримське ханство перейшло на бік Польщі. У кровопролитних боях на Брашіавщині в 1654 - на початку 1655 рр. було зупинено наступ польської армії та татарських загонів, які прийшли їй на допомогу.

Після підходу союзної російської армії на чолі з боярином Василем Бутурліним, Б.Хмельницький 1 липня 1655 р. вирушає з Білої Церкви в напрямку Бара. Загони під командуванням І.Богуна вирушили на Волинь. Головні сили української армії та російські війська підійшли до Кам'янця-Подільського. Почалась облога, яка тривала до 24 серпня.

У цей час становище РП різко погіршилось -шведські війська, які вели бої в прибалтийських землях Польщі, завдали низку відчутних поразок польській армії; 25 липня капітулюв­ло великопольське ополчення, в серпні на бік шведів перейшов великий литовський гетьман Я.Радзівілл, а 8 вересня шведи захопили Варшаву. Гетьман прийняв пропозицію шведського короля про спільні дії проти польської армії. З-під Кам'янця українсько-російське військо виступило в похід на Львів.

Від неминучого розгрому Польщу врятувало Кримське ханство, яке надіслало на допомогу їй свої війська. В кінці листопада 1655р. під Озерною на українське військо, яке переходило річку, несподівано напали татари та польські хоругви, які вийшли з Кам'янця. Щоб уникнути розгрому, Б.Хмельницький дає обіцянку знову служити королеві.

В кінці 1655 р. російський царський уряд пішов на зближення з польською шляхтою, повіривши в її обіцянки обрати царя Олексія Михайловича польським королем (король Ян Казимір у цей час переховувався за межами Речі Посполитої - в Сілезії). Це змушує Б.Хмельницького шукати нових союзників, і він укладає договір з Трансільванією.

Весь 1656 р. військові дії не припинялись, хоча в них не брали участі такі великі сили, як раніше. У березні Б.Хмельницький надіслав для облоги Кам'янця 3-х-тисячний загін на чолі з полковником Остапом Гоголем.

У січні 1657 р. Дьордь II Ракоці вторгся на територію Речі Посполитої та за підтримки козацьких загонів зайняв Варшаву. Проте військові дії розвивались для союзників невдало, вони змушені були відступати.Кримська орда не давала змоги відступати в південному напрямку.

Козацькі полки під керівництвом київського полковника Антона Ждановича з невідомих причин покидають союзників. Ракоці був оточений польсько-татарєькою армією в таборі під Меджибожем і після невеликих сутичок капітулював. Трансільванське військо здало озброєння та боєприпаси й було відпущене, проте під Скалатом на нього несподівано напали татари і захопили всіх у полон.

Літописці свідчать, що коли Б.Хмельницький дізнався про поразку під Меджибожем, він був надзвичайно розлючений - вимагав розстріляти Ждановича, в нього стався серцевий напад, який і призвів до смерті гетьмана 6 серпня (27 липня за ст.ст.) 1657 року.

Отже, національно-визвольній боротьбі були притаманні значне піднесення, порівняно високий рівень організованості, охоплення більшої частини території та більшості населення України, переплетіння з селянською війною. Ця боротьба також характеризується ускладненням міжнародного становища українських земель. Еволюція поглядів Б. Хмельницького та його соратників на процес державотворення визначали динаміку та різновекторність зовнішньополітичної лінії Війська Запорізького. Спочатку пошуки союзників здійснювалися в трикутнику: Польща – Туреччина – Росія, проте незабаром після укладення Віленського перемир’я в зовнішньополітичній моделі Хмельницького з’явився новий вектор – шведський.