42. Охарактеризуйте алхімію арабсько-мусульманського світу 7-12 ст.

Джабір ібн Гайани (VIII-IX ст.), Якого традиційно ототожнюють з Геберіт, у своїх книгах «Сума досконалості», «Книга про отрути» та ін докладно описує отримання і властивості металів і сплавів, технологію виготовлення скла. . Джабір вважав, що сірка і ртуть є двома протилежними початками, з яких утворюються сім інших металів; важче від усього утворюється золото: для цього потрібна особлива речовина, яку греки називали xerion «сухий», а араби змінили на al-iksir (так з'явилося слово «еліксир»). Еліксир повинен був володіти і іншими чудовими властивостями: виліковувати від всіх хвороб і давати безсмертя. Ар-Разі (IX століття) слідом за Джабір (Геберіт) привносить в алхімію раціональність, класифікує речовини, поділяючи їх на три групи - землисті (мінеральні), рослинні і тваринні. він описав методику приготування гіпсу і способу накладення пов'язки на місце перелому. Таким чином, алхімія арабсько-мусульманського світу розширила коло використовуваних речовин, удосконалилися прилади. Характерною рисою арабської алхімії з'явився її практичний характер. Вона послужила джерелом, з якого черпали західноєвропейські доктора. 

43. Охарактеризуйте середньовічну європейську алхімію хi-хvii ст.

Європейська алхімія розвивалася в суспільстві, де виникнення ідей, які не відповідають догмам християнства, було небезпечним. Алхімія в Європі починаючи від її зародження перебувала в напівпідпільному положенні алхіміки були оголошені єретиками. Однак, як світські, так і церковні європейські володарі, оголосивши алхімію поза законом, в той же час протегували їй, розраховуючи на потенційні вигоди, які обіцяли знаходження способу отримання золота. Внаслідок цього європейська алхімія спочатку була герметичною наукою-доступною лише вузькому колу посвячених. Цим пояснюється характерне для європейської алхімії надзвичайно туманний виклад результатів поставлених експериментів. У період з XII по XVII століття алхімією займалися відомі вчені, що залишили слід в європейській науці. Першим знаменитим європейським алхіміком став монах-домініканець Альберт фон Больштедта (1193-1280), більш відомий як Альберт Великий. Він детально описав властивості миш'яку. У XIV-XV століттях європейська алхімія досягла значних успіхів, зумівши перевершити арабів в осягненні властивостей речовини. У 1270 році італійський алхімік кардинал Джованні Фіданца (1121-1274), відомий як Бонавентура, в одній зі спроб отримання універсального розчинника отримав розчин нашатирю в азотній кислоті, який виявився здатним розчиняти золото, царя металів (звідси й назва - царська горілка). Парацельс першим описав раніше невідомий цинк. Ян Баптист ван Гельмонт ввів термін "газ". Йоганн Рудольф Глаубер виявив сульфат натрію (глауберової сіль), визнавши його філософським каменем. Джамбаттіста делла Порта (1541 - 1615) виготовив оксид олова. Блез Віженер (1523 - 1596) відкрив бензойну кислоту. Ці приклади свідчать про те, що ненаукові за сучасними уявленнями дослідження алхіміків пішли на користь не тільки обраним, а й людству в цілому.

43. В чому суть алхімічного уявлення про природу речовини.всі метали складаються з двох начал - ртуті (жіноче начало) та сірки (чоловіче начало), які, з'єднуючись у різних пропорціях, утворюють сім відомих металів.

44. Охарактеризуйте середньовічну атомістику алхіміків.існують тільки порожнеча і атоми - неподільні матеріальні елементи, вічні, незруйновані, непроникні, що розрізняються формою, положенням в просторі і величиною; з їх «вихору» утворяться всі тіла.

45. У чому полягають основні експерементальні досягнення алхіміків? Рецепти алхіміків використовувалися в таких технологічних процесах, як обробка металів. З'являються рецепти виробництва спирту і удосконалення процесу його перегонки. Найважливішим досягненням було відкриття сильних кислот сірчаної, азотної. Тепер європейські хіміки змогли здійснити багато нових реакцій і отримати такі речовини, як солі азотної кислоти, купорос, солі сірчаної і соляної кислот. Послугами алхіміків, які нерідко були майстерними лікарями, користувалося вища знать. Вважалося також, що алхіміки володіють таємною силою — перетворення металу в золото. До кінця 14 ст. інтерес алхіміків до перетворення одних речовин в інші поступився місцем інтересу до виробництва міді, латуні, оцту, оливкового масла і різних ліків. У 15 — 16 ст. досвід алхіміків все частіше використовувався в гірництві і медицині.

46. У чому полягає значення алхімічного періоду в історії хімії.Не пропала даремно самовіддана й важка праця шукачів «філософського каменю». Разом із хіміками-практиками алхіміки накопичили великий фактичний матеріал, добули, вивчили й описали багато нових речовин, розробили чимало експериментальних методів, прийомів і операцій, якими хіміки користуються й сьогодні. Прагнучи до досягнення самої привабливої для них мети створенню незліченних багатств, алхіміки вирішили багато які практичні задачі, відкрили безліч нових процесів, спостерігали різноманітні реакції, сприяючи становленню нової науки хімії. Інколи, правда дуже рідко, у алхіміків можна помітити як би передбачення відкритих пізніше за закони хімії. . Алхімічний період (4—16 ст.) характеризується не лише поширенням спекулятивною і «дослідною» А., але і одночасним розвитком практичної, ремісничої хімії. . В цей період відбувається зародження експериментальної хімії і накопичення запасу знань про речовину.

48. Період, географія та характер діяльності Зосіма Панополіта.

Зосім Панополіт(Елліністичний період, приблизно 300 р.н.е.) – греко-єгипетський алхімік працювавший в Олександрійській академії. Вважається одним з засновників алхімії. Приблизно в 300 р. н. е. єгиптянин Зосима написав енциклопедію з 28 книг, що охоплювали всі знання з алхімії за попередні 5-6 ст., зокрема відомості про взаємоперетворення (трансмутація) речовин.Викладені прийоми імітування золота та срібла. Він описав ряд алхімічних пристроїв, процес утворення ацетату плюмбуму,та вказав на його солодкий смак.

49. Період, географія та характер діяльності:Джабір Ібн Хайян.Джабір ібн-Хайян (латинізоване ім'я - Гебер, близько 721 – 815 рр.), який працював при дворі багдадського халіфа. Джабір стверджує, що всі метали складаються з двох начал - ртуті (жіноче начало) та сірки (чоловіче начало), які, з'єднуючись у різних пропорціях, утворюють сім відомих металів (до металів, крім золота, срібла, міді, заліза, олова, свинцю, він залучає і скло). У своїх творах Джабір згадує чимало речовин (нашатир, луг, купорос, галун, сурму тощо), хімічні операції (сублімацію, кристалізацію, перегонку, нагрівання у спеціальних печах тощо) і, головне, висловлюється про те, що алхіміки повинні займатися проведенням дослідів. Найбільш популярна його «Книга сімдесяти».

50. Період,географія та характер діяльності: Раймунд Лулій.(1235 р. — 29 червня 1315 р.). Народився на о. Мальорка, навчався в Парижі. Луллий написал несколько алхимических трактатов, из которых «Завещание», «Сборник правил, или путеводитель по алхимии» и «Опыты» приобрели громкую славу в последующие столетия. В названных сочинениях изложены взгляды на алхимию и ее задачи, основанные на учениях арабских алхимиков. Автор наделяет философский камень особо чудодейственными свойствами.

51. Період, географія та характер діяльності:Абу ар Разі.В Азії та Європі гучно лунало ім'я й іншого арабського алхіміка - Абу-Бакр Мухамеда ібн Закарія ар-Разі (латинізоване ім'я - Разес, близько 865 – 925 рр.). Ар-Разі теж вважав, що за допомогою «еліксиру» (змінюючи співвідношення сірки та ртуті) можна перетворювати метали, але до двох начал (ртуті і сірки) він додає ще третє - «соляне начало» (ознака розчинності).

52. Період, географія та характер діяльності:Арнольд да Віланова.1235—1240, Валенсия — 1311) —автор «Салернского кодекса здоровья». Дал описание ядов, противоядий, лечебных свойств различных растений и способов их употребления. . Позднее в Париже и Монпелье он изучал естественные науки, медицину и алхимию. Арнольд из Виллановы оставил после себя много трудов по медицине и алхимии. Но он не мог отказаться от веры в магию, в мощь дьявола и демонов. Вилланова много писал о ртути, поэтому современники считали, что он знает способ превращения ртути в золото. Наряду с этим Вилланова был одним из первых врачей, применивших в медицине современные ему достижения алхимии и химии, в частности соли ртути и сернистые соединения.

53. Період, географія та характер діяльності :Альберт Великий, (1193 – 1280 рр. Італія) До 1270 г. Альберт жил в Регенсбурге, потом переехал в Кёльн, где и жил до смерти. Сам проводив досліди з «перетворення» металів, він першим із європейців описав магнітну стрілку і порох. Будучи послідовником арабських алхіміків, Альберт теж помилково вважав, що метали складаються зі ртуті і сірки, і додавав до цих начал воду і миш'як. Він був переконаний у тому, що метали можна перетворювати, змінюючи їхню густину та забарвлення. Метали, на його думку, забарвлюються ртуттю в білий колір, сіркою - у червоний, миш'яком - у жовтий. Густина металів залежить від кількості води, що міститься в них, та міри її стиснення. Альберт Великий умів визначати чистоту золота та відокремлювати хімічним способом благородні метали від звичайних. Впервые выделил в чистом виде мышьяк.

54. Період, географія та характер діяльності Василий Валентин— алхимик, живший в XIV или XV веке; его трактаты получили широкую известность в XVII веке. жил в Эрфурте во второй половине XV века. Впервые получил соляную кислоту нагреванием поваренной соли с железным купоросом, изучил её действие на металлы. Впервые подробно описал сурьму, способ её получения из сурьмяного блеска и соединения сурьмы. Описал азотную и серную кислоты, царскую водку, нашатырь, сулему и другие соли ртути, некоторые соединения цинка, олова, свинца, кобальта. Наблюдал «услащение кислот» — взаимодействие спирта и кислот с образованием эфиров.

55. Період, географія та характер діяльності Роджера Бекона (1214 - близько 1292 рр). Оксфорд, Париж. У світогляді Бекона було чимало містики, але головна його заслуга в наголошенні на науковому методі досліджень. Він одним із перших наполягав на необхідності дослідного пізнання природи. У своїх працях він висунув низку цікавих ідей про способи добування багатьох хімічних речовин, утому числі пороху. Бэкон отрицал атомистическое учение о неделимости атомов и пустоте.

56. Розвиток хімії за епохи відродження.Всіляко обґрунтовується необхідність вивчати природу не шляхом схоластичних міркувань, а за допомогою досвіду. Церква та її служителі втрачають інтерес до алхімії і для хімії настає нова ера. Хімія переходить під крило медицини, і знаменитий лікар Парацельс (1493—1541) проголошує нові її завдання. Не пошук міфічного «філософського каменя», не фабрикація золота і срібла, а виготовлення лікарських препаратів стає основним завданням хімії. Тим самим у Західній Європі формується нова галузь — медична хімія, або ятрохімія. За вченням «батька ятрохімії» — відомого середньовічного лікаря Парацельса, тіло людини складається з поєднання алхімічних елементів — сірки, солі й ртуті, які у здоровому організмі перебувають у рівновазі. Якщо ж ця гармонія порушується, то людина хворіє. Для лікування пропонувалося давати хворому препарати, яких «не вистачало» його організму. Лікування за допомогою неорганічних препаратів викликало справжню революцію в медицині того часу, оскільки до цього в практиці застосовувалися лише ліки органічного походження (настоянки, відвари трав, екстракти тощо). Представники ятрохімії в одній особі поєднували лікаря і хіміка-фармацевта. Новий напрямок витіснив традиційні алхімічні пошуки і певним чином сприяв подальшому розвитку хімії. Ятрохіміки відкрили багато нових сполук, уперше дослідили реакцію нейтралізації. До цього періоду становлення хімії як науки належать також спроби розробки перших прийомів якісного аналізу. Уперше дослідники звернули увагу на існування «повітреподібних речовин, які відрізняються за своїми властивостями від повітря». Відомий ятрохімік Ван-Гельмонт назвав ці речовини газами. Ще один переворот відбувся в розвитку хімії в XIV ст.: поряд з ятрохімією народжується технічна хімія.

57.Осн.напрямки розвитку техн.хімії у 15-17ст. Металургія, гірничо-рудна справа; розвідка руди, її переробка, переробка металів; виготовлення керамічних виробів; виробництво глазурованої об’ємної порцеляни; виробництво фаянса.

58. Провідні фахівці технічного періоду розвитку хімії.Г.Агрікола, Бернард де Паліссі, Йоганн Глаубер, Воночі Берінггуччо

59. Суть ятрохімічного вчення Парацельса.Парацельс (1493 — 1541) вважав, що основне завдання алхімії не пошуки способів отримання золота, а виготовлення лікарських засобів.

60.Зв’язок і співвідношення ятрохімії й алхімії у загальному історичному процесі.

Парацельс запозичав з алхімічного вчення те, що існують три основні частини матерії ртуть, сірка, сіль, яким відповідають властивості летучості, горючості і твердості. Ці три елементи складають основу макрокосму (Всесвіту) і пов'язані з мікрокосмом (людиною), утвореним духом, душею і тілом. Переходячи до визначення причин хвороб, Парацельс стверджував, що лихоманка і чума відбуваються від надлишку в організмі сірки, при надлишку ртуті наступає параліч і т. д. Принцип, якого дотримувалися всі ятрохіміки, полягав в тому, що медицина це справа хімії, і все залежить від здатності лікаря виділяти чисті речовини з нечистих субстанцій. У рамках цієї схеми всі функції організму зводилися до хімічних процесів, і завдання алхіміка полягало в знаходженні і приготуванні хімічних речовин для медичних потреб.