- •Тема 1 Методологічні основи патопсихології
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 2 Методи патопсихологічного дослідження
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 3 Порушення свідомості
- •Тема 3 Порушення свідомості
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 4 Порушення сприйняття
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 5 Порушення пам'яті
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 6 Порушення мислення
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 7 Порушення уваги
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 8 Порушення розумової працездатності
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 9 Аномалії особистісної сфери
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 10 Організація патопсихологічних досліджень у клінічній практиці
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 11 Патопсихологічні дослідження дітей і підлітків
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 12 Психологічні феномени і патопсихологічні синдроми при психічних захворюваннях
- •Контрольні питання
- •Література до теми
Контрольні питання
1.Опишіть коло практичних задач, розв'язуваних патопсихологом.
2.Хто був основоположником патопсихологічного напрямку у вітчизняній психологічній науці?
3.Яке положення зіграло величезну роль у розробці методологи патопсихології?
4.Який внесок Б. В. Зейгарник у розвиток патопсихології?
5.Опишіть діяльність психолога по організації патопсихологічного обстеження.
6. Які особливості упорядкування патопсихологічного висновку?
7. Для яких загальнотеоретичних питань психології мають велике значення дослідження в області патопсихології?
Література до теми
-
Бехтерев В. М. Основные принципы так называемой объективной психологии или психо-рефлексологии // Обозрение психиатрии, неврологии и экспериментальной психологии. – СПб., 1910. - № 10-11.
-
Блейхер В. М. Клиническая патопсихология. – Ташкент: Медицина, 1976. – 325 с.
-
Выготский Л. С. Развитие высших психических функций. – М.,1960.
-
Зейгарник Б. В. Личность и патология деятельности. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. – 99 с.
-
Конечный Р., Боухал М. Психология в медицине / Пер с чешск. – Прага, 1983.
-
Лурия А. Р. Высшие корковые функции человека. – М.: Изд-во МГУ, 1962. – 431 с.
-
Мясищев В. Н. Работоспособность и болезнь личности //Советская невропатология, психиатрия и психогигиена. – 1935. – Т. 4. - № 9-10.
-
Ойзерман е. Т. Личностный компонент восприятия //Психологические исследования. – Вып. 2. – М., 1971.
-
О работе патопсихолога в психиатрической больнице: Методическое письмо . – М., 1975.
-
Рождественская Е. А. Организация патопсихологического обследования в психиатрической клинике: Методические рекомендации. – Томск, 1987.
-
Росин О. П. К предмету патопсихологии // Журн. Невропатологии и психиатрии им. С. С. Корсакова, 1976. - № 4. – С. 615-616.
-
Рубинштейн С. Я. Исследование распада навыков у психически больных позднего возраста. – М., 1970.
Тема 2 Методи патопсихологічного дослідження
Ціль заняття: роздивитися принципи побудови патопсихологічного дослідження. Розкрити утримання основних методів патопсихології: патопсихологічного експерименту, бесіди, функціональних проб і тестів, проективних методик.
План
-
Принципи побудови патопсихологічного дослідження
-
Патопсихологічний експеримент як моделювання різних видів психічної діяльності
-
Бесіда
-
Функціональні проби і тести в патопсихології
-
Проективні методики
Патопсихологічне дослідження містить у собі ряд компонентів: аналіз історії хвороби, бесіду з хворим, спостереження, обстеження пацієнта за допомогою різноманітних методик, зіставлення експериментальних даних з анамнестичними даними, інтепретацію результатів.
Основними принципами побудови патопсихологічного дослідження є:
- системний якісний аналіз порушень психічної діяльності;
- апеляція до особистості хворого, актуалізація його особистісних відношень;
- виявлення не тільки порушених, але і що залишилися збережених функцій для опори на них у психокорекційній роботі.
Основним методом патопсихологічних досліджень є експеримент.
При організації патопсихологічного експерименту дотримуються такі правила:
- експеримент повинний моделювати психічну діяльність, здійснювану людиною в праці, навчанню, спілкуванні;
- в експерименті необхідно виявити структуру не тільки порушених, але і що залишилися збереженими форми психічної діяльності;
- побудова експериментальних прийомів повинно враховувати можливість пошуку рішень самим хворим, а також дозволяти патопсихологу втручатися в діяльність хворого для з'ясовування того, як хворий сприймає поміч експериментатора і чи може нею скористатися;
- експериментально-психологічні прийоми варто направити на розкриття якісної характеристики психічних порушень;
- результати експериментально-психологічного дослідження потрібно точно й об'єктивно фіксувати.
Звичайно бесіда з хворим складається з двох частин.
Перша частина спілкування психолога і випробуваного здійснюється поза експериментом, тобто до і після експериментальної роботи.
Друга частина бесіди відбувається безпосередньо під час експерименту, патопсихолог звичайно робить хворому поміч у виконанні експериментальних завдань.
Різноманітні види такої помочі описані в роботах С. Я Рубінштейн:
- просте перепитування;
- схвалення або стимуляція подальших дій, наприклад “добре”, “далі”;
- питання про те, чому випробуваний учинив те або іншу дію (такі питання допомагають йому уточнити власні думки);
- навідні запитання або критичні заперечення експериментатора;
- підказування, рада діяти тим або іншим засобом;
демонстрація дії і прохання самостійно повторити цю дію; навчання тому, як треба виконувати завдання.
У ситуацію експерименту і бесіди входить і спостереження за поводженням хворого. Спостереження не повинно носити нав'язливого характеру, а бути тактовним і непомітним для хворого.
Патопсихологічне обстеження з використанням нестандартизованих експериментально-психологічних методик є основним видом діяльності психолога. Але в залежності від задач дослідження для розширення отриманих даних використовуються й інші методи аналізу психіки: тести, особистісні питальники, проективні методи.
