1.Суть і основні процедури стратегічного планування на підприємстві.

Стратегічне планування є особливим видом планової роботи, яка полягає в розробці стратегічних рішень у формі прогнозів, про­ектів, програм і планів. Вони передбачають висунення таких цілей і стратегій поведінки об'єктів управління, реалізація яких забез­печує їм ефективне функціонування в довго­строковій перспективі, швидку адаптацію до мінливих умов зовнішнього середовища.

Стратегічному плануванню притаманні такі характерні риси:

• націленість на сєредньо- і довгострокову перспективу;

• орієнтація на вирішення ключових цілей підприємства, від досягнення яких залежить його виживання і прогрес;

• поєднання накреслених цілей з ресурсами на їх досяг­нення (наявних і залучених у майбутньому);

• врахування впливу на плановий об'єкт численних зов­нішніх факторів;

• здатність адаптуватися до змін зовнішнього і внутріш­нього середовища підприємства.

Зміст стратегічного планування розкривають його про­цедури, основними з яких є: стратегічне прогнозування, програмування, проектування.

2. Прогнозування як процедура стратегічного планування, його сутність і зміст.

Прогнозування - це процес передбачення майбутнього стану підприємства, його внутрішнього і зовнішнього середовища, а також можливих термінів і способів досяг­нення очікуваних кількісних і якісних ре­зультатів.

Важливість прогнозування в умовах ринку пояснюється тим, що, по-перше, ринкове господарство відрізняється ко­ливанням ринкової кон'юнктури і необхідно ці коливання передбачати і згладжувати, по-друге, в цих умовах при роз­робці стратегічних програм присутній високий ступінь не­визначеності і можна прогнозувати лише окремі показники.

Суть прогнозування полягає в науковому передбаченні стану об'єкта прогнозування, в основі якого лежить або аналіз тенденцій його розвитку і їх екстраполяція (проек-

ція) на майбутній період, або використання нормативних розрахунків.

Змістом прогнозування є розробка прогнозів з різними часовими рамками, а важливішими функціями є:

1) передбачувальна (описова) - опис можливих або ба­жаних перспектив;

2. рекомендуюча - підготовка проектів рішення різно­манітних проблем планування.

3.Класифікація прогнозів.

Класифікація прогнозів здійснюється залежно від різних критеріїв та ознак, об'єктів прогнозування, цілей і завдань, а саме:

> за масштабом прогнозування:

а) макроекономічні, міжгалузеві, міжрегіональні;

б) розвитку окремих комплексів національної економіки;

в) галузеві і регіональні;

г) окремих господарюючих суб'єктів, виробництв, про­дуктів.

> за часом передбачення:

а) коротко-;

б) сєредньо-;

в) довгострокові.

> за характером об'єкта:

а) розвитку економічних, політичних, соціальних відносин;

б) передумов і наслідків НТП;

в) динаміки розвитку економіки;

г) відтворення населення і підготовки кадрів;

д) доходів і цін та ін.

> за функцією прогнозу:

а) пошукові;

б) нормативні.

4. Типи прогнозування.

У своїй практичній діяльності підприємства найчастіше використовують такі типи прогнозування:

1) прогнозування, яке ґрунтується на використанні ін­туїції в процесі передбачення майбутнього;

2) пошукове прогнозування, яке опирається на наявну в даний час інформацію і передбачає перехід від теперішньо­го стану до майбутнього;

3) нормативне, яке оцінює можливості розвитку підпри­ємства, виходячи із поставлених цілей.

Методи прогнозування поділяються на такі групи: 1. Фактографічні методи прогнозування ґрунтуються на використанні фактичних даних, які характеризують змі­ни в об'єкті прогнозування.

Основними в цій групі є:

• метод екстраполяції; базується на поширенні зако­номірностей розвитку об'єкта в минулому на майбутнє;

• метод кореляційних і регресійних моделей; встановлює статистичну залежність між результуючими показниками і змінними факторами за допомогою математичних формул;

•метод функцій; математично-статистичний метод

прогнозування.

2. Евристичні методи прогнозування передбачають розробку прогнозів з використанням логічних прийомів, правил і методів досліджень.

До цієї групи належать:

• метод експертних оцінок; поділяється на індивідуаль­ні та колективні.

До індивідуальних експертних оцінок належать методи розробки сценаріїв, інтерв'ю, аналітичних доповідних за­писок; до колективних експертних оцінок віднесено методи Дельфі (анкетне опитування фахівців у певній галузі), «мозкових атак» (колективне вироблення ідеї в результаті проведеної дискусії), круглого столу;

•метод оптимізації; дає можливість врахувати макси­мально можливу кількість чинників, що впливають на кін­цеві показники, і вибрати найкращий варіант прогнозу;

• метод «дерева цілей»; використовується з метою поді­лу основних завдань на під-завдання і вияснення зв'язків між ними.

Можливе використання й інших методів прогнозування розвитку підприємств.

У системі управління підприємством особливе місце на­лежить плануванню як його основній функції.