63.Виборча геометрія та виборча географія.

законодавство передбачає необхідність утворення рівних за кількістю

виборців або населення округів, хоча вимога рівності виборчих округів

звичайно розглядається як загальна і майже повсюдно не виконується. Для

нерівності округів є певні об'єктивні підстави. Зокрема, виборчі округи

намагаються більш-менш точно узгодити з існуючим в тій чи іншій країні

адміністративно-територіальним поділом. Відповідні одиниці за кількістю

населення можуть помітно різнитися. Нерівна ж кількість виборців, які

проживають у різних округах, призводить до того, що голос, поданий в

одному окрузі, «важить» більше, ніж поданий в іншому. Як результат,

порушується принцип рівного виборчого права.

Проте ще більшою мірою таким порушенням сприяють свідомі маніпуляції з

виборчими округами, відомі як «виборча географія (геометрія)». Оскільки

визначення виборчих округів є звичайно прерогативою державних органів,

правлячі партії здобувають можливість забезпечити собі завищене

представництво в парламенті. Робиться це так: менша частина округів

формується таким чином, щоб там мешкала переважна більшість прибічників

опозиції. Остання буде домінувати в цих округах на виборах, а її

представники будуть обрані. В кожному з решти округів більшість серед

виборців, хоч і незначну, становитимуть ті, хто підтримує уряд. Звідси

при однаковій підтримці конкуруючих партій в цілому по країні в більшому

числі округів переможуть представники правлячої партії, що забезпечує їй

збереження влади. Подібна практика тією чи іншою мірою застосовується в

різних країнах, починаючи з часів проголошення самого принципу рівного

виборчого права.

Обов’язковою умовою дотримання принципу рівних виборів є обрання депутатів одного органу однаковою кількістю виборців. Це пов’язано з тим, що у випадку нерівності виборчих округів за кількістю виборців „вага” голосу виборця у менш чисельному виборчому окрузі буде більшою за „вагу” голосу виборця у окрузі, де чисельність виборців є більшою. Часто на практиці принцип рівних виборів у плані рівності виборчих округів порушується завдяки застосуванню виборчої геометрії – формування владою виборчих округів таким чином, щоб забезпечити своїй політичній силі краще представництво у парламенті. Виборчу геометрію часто називають „джерімендерінг” – від імені губернатора американського штату Масачусетс Джері, який вперше застосував цю технологію в інтересах своєї партії.

64.Мажоритарна виборча система

1. мажоритарна

• в її ос-ві лежить принцип б-сті, обраним вважаються ті кандидати, які отримали б-сть голосів;

• тер-рія всієї кр-ни ділиться на приблизно рівні за к-стю виборців округа, від яких вибираються депутати;

• серед недоліків цієї с-ми наз.той, що вона не дає можл-сті точно встановити реал.вплив політ.сил у сус-ві, хоча серед позит.моментів є той, що всі претенденти перераховані поіменно, виборці беруть участь у процедурі висунення кандидатів;

• залежно від мінімальної к-сті голосів виб-ців, необх.для обрання кандидата розріз.такі види мажоритар.с-ми:

1. абсолют.більшості

• перемагає той, хто отримав абсолют.б-сть голосів - 50% + 1 голос,

• ця с-ма передбач.можл-сть двотурового виборчого процесу, якщо ніхто з кандидатів не набирає в першому турі більшості, повторне голосування проводиться по двом кандидатам, які набрали найбільше голосів (вибори През-нта в Полщі), інколи в другий тур попадають всі кандидати, які набрали певну кількість голосів (12,5% при виборах деп-тів у Парл-нт Фр,)

• тут має значення, як визначається більшість голосів:

а) від заг.к-сті за реєстр.виборців,

б) від к-сті виборців, які проголосували,

в) від к-сті поданих дійсних голосів,

• в цій с-мі є вимога обов’язкового квотуму, без якого вибори вважаються такими, що не відбулися (як пр-ло 50% - вибори През-нта, інколи 25%),

• позитивною рисою цієї с-ми є те, що перемагає кандидат, підтриманий реальною більшістю виборців, ця с-ма дозволяє сформувати стабільний уряд, який обирається більшістю в парл-нті;

• негат.рисою є те, що чим більше на окрузі кандидатів, тим менша вірогідність, що хто-небудь з них набере більшість, голоси подані за деп-тів, які не обрані, пропадають, малі партії не мають шансів на успіх.

2. відносної більшості (США, Великобрит., Індія)

• (найбільш пошир.),

• перемагає той кандидат, який отримав більше голосів ніж його суперник, якщо хтось набере одинакову к-сть голосів, то питання вирішується жеребкуванням чи за старшинством

• ця с-ма виключає другий тур виборів,

• серед недоліків є той, що не врах.воля виборців, які проголосували проти кандидата, що набрав найбільше голосів, оск.часто буває так, що сума голосів, відданих проти даного кандидата більша за к-сть голосів, поданих «за» нього, а також не дає уяви по співвідношення політ.сил в кр-ні.

3. кваліфікованої більшості

• перемагає кандидат, який отримав кваліфіковану більшість голосів (напр.. 2/3 від виборців, які взяли участь в голосуванні, для виборів През-нта Азербайджана на виборах 2002 року).

• Розрізняють також а) мажоритарну с-му єдиного неперехідного голосу, відповідно до якої ств-ся багатомандатні округи, але виборець має пр-о голосувати лише за одного кандидата з того чи іншого партійного списку, поданого в бюлетні, обраними є ті кандидати, які отримали більше голосів, залежно від числа мандатів у окрузі; б) мажоритарну сис-му кумулятивного вотума, при якиій виборець має не один, а декілька голосів і може їх віддати за одного чи декілька кандидатів одної і тої ж партії чи різ.партійних списків, обраними є особи, які отримали більшу к-сть голосів, залеж.від числа деп..місць по одному округу.