6.Принципи наукового дослідження в психології.

Принципи організації природно наукового дослідження: 1. Принцип веріфіцируємості, фактичної подтверждаемости теорії. 2. Принцип фальсифікації, потенційної спростовне наукової теорії. 3. Принцип інваріантності (відтворюваності) результату.

Нормативний процес наукового дослідження будується наступним чином: 1. Висування гіпотези-(гіпотез). 2. Планування дослідження. 3. Проведення дослідження. 4. Інтерпретація даних. 5. Спростування або неопроверженіе гіпотези (гіпотез). 6. У разі відкидання старої - формулювання нової гипотен ¬ зи (гіпотез).

---7. Експериментальна психологія Як наука и парадигма. Основні завдання експериментальної психології на сучасному етапі розвитку науки.

Наука - це сфера людської діяльності, результатом якої є нове знання про дійсність, що відповідає критерію істинності. Практичність, корисність, ефективність наукового знання вважаються похідними від його істинності. Метод наукового дослідження раціональний.

З поняттям «нормальна наука» пов'язане поняття «парадигма». Парадигма - це загальновизнаний еталон, приклад наукового дослідження, що включає закон, теорію, їхнє практичне застосування, метод, обладнання та ін. У науковій психології проблема становлення парадигми відображена в роботах В. Вундта і його наукової школи. Взявши за зразок природничо-експеримент, психологи кінця XIX - початку XX ст. перенесли основні вимоги до експериментального методу на грунт психології. І до цих пір, які б заперечення ні висувалися критиками проти правомірності використання лабораторного експерименту в психологічних дослідженнях, науковці продовжують орієнтуватися на принципи організації природничо дослідження.

Завданн сучасного етапу

1.удосконалення експериментальних методик дослідження і застосування їх у різних галузях психологічної науки;

2.розробка типології психологічного експерименту, визначення можливостей і обмежень кожного з типів експерименту, формулювання принципів їх організації, розробка критеріїв і стандартів, які визначають місце та функції різних типів експериментів у психологічному дослідженні (з метою зіставлення результатів, отриманих у різних галузях психологічної науки);

3.розробка і створення апаратури, спеціально призначеної для психологічних досліджень, яка відповідає сучасному рівню науково-технічного прогресу;

4.визначення шляхів застосування досягнень психологічної науки в різних сферах суспільної практики, які спираються на наукові знання, здобуті в експериментальному дослідженні психічної реальності.

9. Етапи проведення цілісного психологічного дослідження.

1. Визначення теми. Тема обмежує область дослідження, коло проблем, вибір предмета, об*єкта і методу.

2. Робота з науковою літературою. Результатом є уточнення проблеми, виникнення нової гіпотези і ідеї плану експерименту.

3. Уточнення гіпотези і визначення змінних.

4. Вибір експериментального інструменту, конкретної методики і умовного експерименту.

5. Планування експериментального дослідження.

6. Відбір і розподіл досліджуваних по групах, відповідно до експериментального плану.

7. Проведення експерименту – організація взаємодії.

14. Проекція – з лат. викидування наперед.

Юнг довів, що проективний метод є дуже потужним в дослідженні поведінки переживання людини. Він використовував непрямий вплив на досліджуваного і використовував метод асоціацій. Найперше він досліджував комплекси і намагався виявити які комплекси притаманні людям. Окрім того, пізніше він досліджував почуття провини, витіснені бажання.

Проективний метод – це сукупність психологічних методик діагностики особистості за допомогою її дій і висловлювань з приводу слабо конструйованого матеріалу.

Ознаки проективних методик:

1. невизначеність стимульного матеріалу

2. доброзичлива атмосфера

3. дослідження не психічної функції, а самої особистості

15. 16. 17. Бесіда Бесіда - специфічний для психології метод дослідження людської поведінки, так як в інших природничих науках комунікація між суб'єктом і об'єктом дослідження неможлива. Діалог між двома людьми, в ході якого одна людина виявляє психологічні особливості іншого, називається методом бесіди. Психологи різних шкіл і напрямків широко використовують її у своїх дослідженнях. Досить назвати Піаже і представників його школи, гуманістичних психологів, основоположників і послідовників "глибинної" психології і т.д. Бесіда включається як додатковий метод у структуру експерименту на першому етапі, коли дослідник збирає первинну інформацію про випробуваному, дає йому інструкцію, мотивує і т.д., і на останньому етапі - у формі постексперіментального інтерв'ю. Дослідники розрізняють клінічну бесіду, складову частину "клінічного методу", і цілеспрямований опитування "обличчям до обличчя" - інтерв'ю. Клінічна бесіда не обов'язково проводиться з пацієнтом клініки. Цей термін закріпився за способом дослідження цілісної особистості, при якому в ході діалогу з випробуваним дослідник прагне отримати максимально повну інформацію про його індивідуально-особистісні особливості, життєвий шлях, зміст його свідомості і підсвідомості і т.д. Клінічна бесіда найчастіше проводиться в особливо обладнаному приміщенні. Нерідко вона включається в контекст психологічної консультації або психологічного тренінгу. Різні школи та напрямки психології застосовують свої стратегії проведення клінічної бесіди. У ході бесіди дослідник висуває і перевіряє гіпотези про особливості і причини поведінки особистості. Для перевірки цих приватних гіпотез він може давати випробуваному завдання, тести. Тоді клінічна бесіда перетворюється на клінічний експеримент. Дані, отримані в ході клінічної бесіди, фіксує сам експериментатор, алучше - асистент або дослідник, який записує інформацію після бесіди з пам'яті. І тому і іншому способу фіксації інформації притаманні свої недоліки. Якщо запис ведеться в ході бесіди, може порушитися довірчий контакт зі співрозмовником. У цих випадках допомагає прихована аудіо-і відеозапис, що породжує етичні проблеми. Запис по пам'яті призводить до втрати частини інформації через неповноту і помилок запам'ятовування, викликаних коливаннями уваги, інтерференцією та іншими причинами. Частина інформації втрачається або спотворюється через те, що дослідник може оцінити деякі повідомлення випробуваного як більш значущі, а іншими знехтувати. Якщо запис бесіди проводиться вручну, то доцільно кодувати мовну інформацію. Цілеспрямованим опитуванням називають інтерв'ю. Метод інтерв'ю набув широкого поширення в соціальній психології, психології особистості, психології праці, але головна сфера його застосування, соціологія. Тому за традицією його відносять до соціологічних та соціально-психологічним методам. В. Гуд і П. Хет визначають інтерв'ю як "псевдобеседу": дослідник весь час повинен пам'ятати, що він - дослідник, не упускати з уваги план і вести розмову в потрібному йому руслі. Вирішальне значення при проведенні інтерв'ю має довірчий контакт між інтерв'юером і опитуваним. Але в жодному разі не можна допускати панібратства і втрати психологічної дистанції. Слід зберігати нейтральну позицію в процесі інтерв'ю і намагатися не демонструвати своє ставлення ні до змісту відповідей і питань, ні до співрозмовника. Є маса конкретних методичних рекомендацій з приводу побудови і проведення інтерв'ю. Всі вони дуже докладно викладаються у відповідній соціологічної та соціально-психологічній літературі. У соціальній психології інтерв'ю відносять до одного з видів методу опитування.