- •11. Чинники попиту на інновації
- •12. Сутність інноваційної політики підприємства
- •13. Планування інноваційної діяльності
- •14. Види інноваційних стратегій під-ва та їх співвідношення.
- •15. Формування науково-технічної політики на підприємстві
- •16. Державна інноваційно-інвестиційна політика в Україні
- •17. Особливості інтеграції науки та виробництва в Україні
- •18. Основні критерії вибору організаційних структур управління інноваційною діяльністю.
- •19. Специфіка захисту авторського права в Україні
- •21. Вибір оптимального режиму роботи в науковій організації
- •22. Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності
- •23. Організаційні форми інтеграції науки та виробництва
- •37.Види інноваційної стратегії підприємства та їх характеристика.
- •Зв’язок інноваційної стратегії із загальною стратегією підприємства
- •39. Особливості менеджменту на стадіях життєвого циклу інновацій.
- •40.Ключові аспекти оперативного менеджменту інновацій.
- •41. Основні критерії вибору організаційних структур управління інноваційною діяльністю.
- •42. Інформаційна база інноваційного менеджменту
- •43. Лізингове фінансування інноваційних програм.
- •44. Прискорена амортизація як метод оновлення обладнання
- •45. Специфіка ефективності інновацій у венчурних організаціях.
- •Поняття «період окупності» в інноваційній діяльності.
- •Абсолютна й порівняльна ефективність інновацій.
- •48. Поняття «інтегрального» ефекту.
42. Інформаційна база інноваційного менеджменту
Інформаційна база - це сукупність описів інноваційних проектів, про кожного з яких його автор (чи правовласник або повноважний представник) надають інформацію наступного змісту:
назва технології, послуги, наукоємної продукції (інноваційний проект)
коротка анотація
відомості про авторів і правовласників
Детальний опис і повна фінансово-комерційна інформація про суть інноваційного проекту надається за додатковим запитом на комерційній (платній) основі. При цьому, 90% вартості цієї послуги отримує власник інноваційного проекту і 10% сектора промислового менеджменту та інновацій. Вартість інформації варіюється в залежності від значимості інноваційного проекту. Значимість проекту визначається спільно співробітниками сектору промислового менеджменту та інновацій та власниками проекту.
43. Лізингове фінансування інноваційних програм.
Специфічною форму фінансування інноваційного процесу є лізинг. Цей вид фінансових операцій застосовується насамперед тоді, коли вирішується завдання швидкого промислового освоєння великих технічних інновацій, що потребують придбання дорогих верстатів, устаткування, унікальної контрольно-вимірювальної техніки, енергетичних установок, транспортних засобів та ін. Саме тут набули розвитку принципово нові види зв'язку між виробником і споживачем складної продукції, що базуються на довгостроковій оренді або лізингу.
Сучасний ринок лізингових послуг - один з надійніших і такий, що постійно розвивається. У США, наприклад, на частку лізингу припадає близько 25 - 30% у загальній сумі капітальних укладень у машини й устаткування. У сучасній господарській практиці під лізінгом розуміють вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових коштів, коли за договором фінансової оренди (лізингу) орендодавець (лізингодавець) зобов'язується придбати у власність обумовлене договором майно у визначеного продавця і надати це майно орендарю (лізингоотримувачу) за плачу, у тимчасове користування, з підприємницькою мстою. При цьому право власності на зазначені матеріальні цінності на весь термін договору зберігається за орендодавцем і враховується на його балансі.
З економічної точки зору операція лізингу багато в чому схожа з довгостроковим кредитуванням на закупівлю устаткування й інших видів основних виробничих фондів. Важливо підкреслити, що для фінансового лізингу (на відміну від інших його форм) характерно те, що термін оренди, як правило, дуже близький до терміну служби устаткування. Головна перевага лізингу полягає з тому, що за наявності рентабельного, проекту інноваційне підприємство має можливість одержати устаткування і почати нове виробництво, без значних одноразових витрат. Це особливо актуально для малих і середніх підприємців. Після закінчення термі ну лізингового договору і виплати орендарям повної вартості майна й обговорених відсотків це майно стає його власністю. Або, якщо обумовлено договором, повертається лізингодавцю.
Сучасні лізингові фірми надають орендарю право вибору постачальника необхідного йому устаткування, розміщення замовлення і приймання об'єкта угоди. Технічне обслуговування і ремонт поставленого устаткування здійснює або підприємство-виготовлювач, або сам орендар. Найважливішими чинниками, з огляду на які встановлюються конкретні терміни лізингових договорів, найчастіше виступають:
- термін служби устаткування, обумовлений його техніко економічними характеристиками;
- норми амортизаційних відрахувань, а також порядок їхньої індексації, установлювані на урядовому рівні;
- поява продуктивнішої техніки, кон'юнктура ринку позичкових капіталів і тенденції її розвитку.
