15. Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції. Чинники сукупної пропозиції

Сукупна пропозиція (AS) - це шкала, графічно представлена у формі кривої, що показує рівень реального національного продукту, який буде вироблено за кожного можливого рівня цін (інші обставини залишаються без змін).

Крива AS складається з трьох відрізків: 1) І - кейнсіанський, який відбиває ситуацію,

коли економіка перебуває в стані спаду; 2) II - проміжний, або висхідний, який

характеризується тим, що розширення виробництва супроводжується зростанням рівня цін;

3) НІ - класичний - відображає стан економіки, що досягла повної зайнятості і повного обсягу виробництва.

Переміщення кривої AS відбувається під впливом нецінових факторів: зміна

цін на ресурси, зміни в продуктивності, зміни правових норм (їх спільна риса: коли змінюються ці фактори, то змінюються і витрати на одиницю продукції).

У довгостроковій перспективі крива сукупної пропозиції має вигляд вертикальної прямої LRAS.

16. Макроекономічна рівновага. Класичний і кейнсіанський підходи до сукупного попиту та сукупної пропозиції

Макроекономічна рівновага - це такий стан національної економіки, за якого сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції. Графічно він відображається точкою перегину кривих АD а АS якій відповідають рівноважний рівень цін та рівноважний обсяг виробництва.

Аналіз сучасної ринкової економіки передбачає застосування класичної і кейнсіанської моделей визначення макроекономічної рівноваги. Для короткострокового періоду використовують кейнсіанську модель, а для довгострокового - класичну.

Згідно із класичним підходом рівновага розглядається через застосування моделі сукупного попиту - сукупної пропозиції (АD- АS) в якій крива АS ає вигляд вертикальної прямої. Цей підхід базується на законі Сет, згідно з яким пропозиція творить свій власний попит, а тому надвиробництво не можливе за самою своєю природою. Класики вважають, що ціни і заробітна плата - гнучкі і тому економіка дуже швидко досягає тривалої рівноваги за повної зайнятості після збурення.

Кейнсіанський підхід ґрунтується на тому, що ціни і заробітна плата є негнучкими в короткостроковому періоді. З їх точки зору за таких умов обсяг національного виробництва позитивно реагує на більший обсяг сукупного попиту, особливо за низьких рівнів національного продукту. В національній економіці безробіття може значно перевищувати його природну норму, бо відсутний механізм самокоригування. Макроекономічна політика може компенсувати негнучкість цін і зарплати.

21. Пропозиція грошей. Інструменти регулювання пропозиції грошей: норма резервування, облікова ставка, операції на відкритому ринку

Пропозиція грошей - це кількість грошей, наявна в національній економіці на певний час. У сучасній економіці переважають паперові гроші, право на випуск яких має національний (центральний) банк, який і визначає пропозицію грошей. Регулювання пропозиції грошей називається монетарною, або грошово-кредитною політикою. Національний банк регулює пропозицію грошей, використовуючи такі три знаряддя:

1) норма резервування - це процент депозитів (вкладів), які комерційні банки повинні тримати в центральному банку як обов'язкові резерви. Коли норма резервування підвищується, то пропозиція грошей в економіці зменшується, що призведе до підвищення процентної ставки, і навпаки;

2) облікова (дисконтна) ставка - це процентна ставка, за якої центральний банк надає позику комерційним банкам. В Україні її називають ставкою рефінансування. Підвищення облікової ставки зменшує пропозицію грошей в економіці, і навпаки;

3) операції на відкритому ринку щодо купівлі-продажу центральним банком державних цінних паперів. Якщо НБУ купує державні облігації на відкритому ринку, то кредитні ресурси комерційних банків збільшуються і пропозиція грошей зростає, та навпаки.