11. Поняття та структура правовідносин

Правовідносини — це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що забезпечуються дер­жавою. Основні ознаки правовідносин: а) вони виникають на основі норм права; б) характеризуються наявніс­тю сторін, які мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки; в) є видом суспільних відносин фізичних чи юридичних осіб, організацій і спільностей; г) здійснення суб'єктивних прав чи додержання юридичних обов'язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою. Правовідносини мають складну будову і охоплю­ють: суб'єктів; об'єкти; зміст правовідносин. Суб'єктами правовідносин уважають тих учасни­ків, які є носіями суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Суб'єкти правовідносин можна поділити на: фізичних і юридичних осіб; державні та громад­ські організації; різні спільності, громадянське суспільство. Суб'єкти правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю, тобто здатністю бути носіями прав та обов'язків, здійснювати їх від свого імені та нести юридичну відповідальність за свої дії. Правоздатність — здатність суб'єкта бути носі­єм суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Дієздатність — здатність суб'єктів своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права і виконувати юридичні обов'язки. Фізичні особи як суб'єкти правовідносин можуть бути громадянами України, іноземними громадяна­ми, особами без громадянства, їх також можна поді­лити на приватних осіб, посадових осіб і спеціальні суб'єкти. Юридичними особами визнаються організації, що мають особисте майно, можуть від свого імені набу­вати майнових та особистих немайнових прав, вико­нувати обов'язки та нести юридичну відповідальність за свої дії. Об'єкти правовідносин — ті реальні соціальні блага, що задовольняють інтереси й потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюю­ться чи припиняються суб'єктивні права та юридич­ні обов'язки, їх поділяють на матеріальні, духовні блага, дії суб'єктів правовідносин, результат їхньої діяльності. Зміст правовідносин характеризується синтезом фактичного і юридичного. Юридичний зміст — суб'єктивні права та юри­дичні обов'язки суб'єктів правовідносин. Фактичний зміст — сама поведінка суб'єктів, їх­ня діяльність, у якій реалізуються суб'єктивні права та юридичні обов'язки сторін.

12. Система права. Система права – это распределение всех действующих правовых норм по отраслям и институтам. Распределение юридических норм конкретного государства по отраслям осуществляется в соответствии с предметом и методом правового регулирования (ПР.)

Предмет ПР. – это совокупность относительно обособленных общественных отношений, урегулированных правом.

Метод ПР. – способ властного воздействия государства на субъекты общественных отношений, осуществляемый с помощью юридических средств.

Основные отрасли права Украины: конституционное, административное, финансовое, земельное, гражданское, семейное, трудовое, гражданско-процессуальное, уголовное, уголовно-процессуальное, экологическое.

Институт права – совокупность юридических норм, регулирующих относительно обособленную группу общественных отношений, как правило, внутри, определенной отрасли права.

Систематизация законодательства – это деятельность по упорядочиванию нормативно-правовых актов, сведению их в единый комплекс. Существует два способа систематизации законодательства: инкорпорация и кодификация.

Кодификация состоит в содержательной переработке определенной группы юридических норм, связанных общим предметом регулирования и объединение их в едином юридическом акте (основы законодательства, кодекс, устав).

Инкорпорация заключается в объединение определенной группы нормативно-правовых актов в одном комплексе (сборнике).

Система права Регулювання й охорону суспільних відносин право здійснює через відповідну систему. Система права — це внутрішня форма права, яка має об'єктивний характер побудови, що відоб­ражається в єдності та узгодженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплексами, галу­зями, підгалузями, інститутами й нормами права. Первинним ланцюжком системи права є норма права. Це загально­обов'язкове, формально визначене правило поведін­ки суб'єкта права, що криє в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регу­лювання суспільних відносин можуть об'єднуватися в інститути і галузі права. Інститут права можна визначити як ві­докремлену групу взаємозв'язаних правових норм що регулюють певний вид чи рід суспільних відносин і утворюють самостійний елемент системи права. Найбільш розвиненою формою об'єднання право­вих інститутів є підгалузь права — об'єднання ін­ститутів права в межах конкретної галузі права, яке містить загальний і предметний інститути чи їхні асоціації. Отже, інститут права, об'єднання інститутів права можна розглядати як самостійний елемент системи права та в межах галузі права. Наступним структурним елементом системи пра­ва є галузь права — це сукупність правових норм інститутів права, що регулюють певну сферу суспільних відносин у межах конкрет­ного предмета і методу правового регулювання з урахуванням принципів і завдань такого регулюван­ня. За місцем, що його галузі права посідають у правовій системі, вони діляться на основні та ком­плексні. Основні галузі права — такі, що утворюють го­ловний масив права у правовій системі держави. Се­ред них розрізняють профілюючі (традиційні), про­цесуальні, спеціальні та ін. Профілюючі галузі утворюють юридичну основу, обов'язкову частину системи права (конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне право). Процесуальні галузі — такі, що закріплюють по­рядок застосування матеріального права (цивільний, кримінальний, адміністративний та інші процеси). До спеціальних галузей відносять ті, які на базі профілюючих розвивають основні галузі права і за­безпечують спеціальний правовий режим для певного виду суспільних відносин (трудове, аграрне, еко­логічне, сімейне, фінансове право). Комплексні галузі — це нашарування, надбудова над основними галузями, що зовні обособлюються значно менше, ніж основні галузі страхо­ве, банківське, морське. Внутрішня форма права характеризуєть­ся відповідною сукупністю правових норм, що об'єд­нуються в інститути, підгалузі та галузі права.

13. Джерела права це зовнішні форми прояву юридичних норм, способи юридичного виразу права. До джерел права відносять: нормативний акт; правовий звичай; судовий чи ад­міністративний прецедент; нормативний договір. Правовий звичай — санкціоноване державою зви­чаєве правило поведінки загального характеру. Правовий (судовий чи адміністративний) преце­дент — рішення компетентного органу держави, якому надається формальна обов'язковість під час розв'язання всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ. Нормативний договір — правила поведінки загального характе­ру, що встановлені за домовленістю і згодою двох чи більше суб'єктів і забезпечуються державою. Нормативно-правовий акт — рішення компе­тентних суб'єктів, що виноситься в установленому законом порядку, має загальний характер, зовніш­ній вигляд офіційного документа в письмовій формі, забезпечується державою. Нормативно-правові акти поділяють на закони й підзаконні нормативно-правові акти. Закони — нормативно-правові акти, що видають­ся законодавчими органами, мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини в країні. Крім конституції країни, є ще такі види за­конів: конституційні; органічні; звичайні. Підзаконні нормативно-правові акти — резуль­тат нормотворчої діяльності органів держави (їх посадових уповноважених на те державою громадських об'єднань із установлення, впровадження в дію, зміни і скасування норматив­них письмових документів, що розвивають чи дета­лізують окремі положення законів. Розглядають та­кі види актів за­лежно від суб'єктів, що їх видали: нормативні акти Президента України; акти Верховного Суду України; акти Кабінету Міністрів України, Верховної Ра­ди України; акти міністерств, державних комітетів, відомств; нормативні акти державних адміністрацій; нормативні акти органів регіонального та місце­вого самоврядування; нормативні акти керівників державних підпри­єств; інші. Нормативні акти діють у часі, просторі та щодо кола осіб.

14. Систематизация Нормативно-правовой акт: Систематизація нормативно-правових актів - це діяльність, спрямована на впорядкування законодавства. Своєю метою систематизація має, передусім, забезпечення зручності користування та доступності нормативно-правового матеріалу. Крім того, вона сприяє вивченню законодавства і його вдосконаленню, усуненню суперечностей між нормативно-правовими актами, та приведенню нормативно-правових актів до якоїсь системи. Нормативно - правовой акт - изданный в установленном порядке уполномоченный на то государственным органом акт правотворчества, устанавливающий, изменяющий или отменяющий правовые нормы.

Признаки нормативно - правовых актов: нормативно - правовой акт содержит в себе нормы права; нормативно - правовой акт выступает в виде официального государственного документа, который имеет обязательные атрибуты (название акта, наименование органа, принявшего его); юридические нормы группируются в нормативных актах по определенным структурным образованиям (разделам, главам, статьям);

Виды нормативно - правовых актов:

Сущность высшей юридической силы заключается в следующем:

никто, кроме органов законодательной власти, не вправе принимать или отменять законы;

все правовые акты государства должны издаваться в соответствии с Основным Законом (Конституцией). Если подзаконный акт противоречит закону, то этот акт должен быть приведен в соответствие с законом, либо отменен;

закон не подлежит утверждению или приостановлению никем, кроме специально уполномоченного на то органа законодательной власти.

Действие нормативно - правового акта.

Нормативно - правовой акт действует во времени, по территории, предметам действия и по кругу лиц, на которых распространяются нормы данного акта.

Действие нормативного акта во времени начинается с момента его вступления в законную силу. Необходимо отличать момент принятия нормативного акта от момента обретения им юридической силы, которая может возникнуть в день его подписания, если это прямо предусмотрено в законе. Дата вступления нормативно - правового акта в законную силу связана с моментом его официального опубликования или определено сроком, указанным в самом акте. Прекращение действия нормативного акта, т.е. утрата им юридической силы наступает при его отмене.

Действие нормативно - правового акта в пространстве

Пределы действия нормативного акта в пространстве очерчены территорией государства, которая включает в себя сухопутную территорию, водное пространство, воздушное пространство, недра, гражданские суда под флагом государства, в момент их нахождения в открытом море, военные корабли, где бы они не находились.

Действие нормативно - правового акта по предмету Границы действия нормативного акта по предмету определяются кругом общественных отношений, на который распространяются нормы, содержащиеся в данном акте.

Действие нормативно - правового акта по лицам По общему правилу нормативный акт действует в отношении всех лиц, находящихся на территории его действия и являющихся субъектом отношении, на которые он распространяется. Но, иностранные граждане и лица без гражданства не могут быть субъектами определенных отношений.