18.2. Основні напрямки державної політики у сфері забезпечення фінансової безпеки України

У сучасних умовах господарювання (як от світова фінансово-економічна криза 2008-2009 рр.) виникає потреба у виробленні ефективного механізму забезпечення фінансової безпеки України, який би включав напрямки та засоби створення умов для досягнення безпечного її рівня. Причому безпечним слід вважати такий стан фінансово-кредитної сфери, що характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх загроз, а також здатністю цієї сфери забезпечувати ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання країни загалом.

Звідси основною метою підвищення фінансової безпеки є безперервне підтримання зазначеного стану фінансово-кредитної сфери з одночасним досягненням балансу між задоволенням інтересів держави, фінансових установ, приватних осіб шляхом⁴:

• забезпечення сталого економічного розвитку держави в цілому;

• забезпечення стабільності платіжно-розрахункової системи та основних фінансово-економічних параметрів;

• нейтралізації впливу світових фінансових криз та свідомих дій світових акторів (держав, транснаціональних корпорацій, субдержавних групувань тощо), тіньових (кланово-корпоративних, мафіозних і таке інше) структур на національну фінансову та соціально-політичну систему;

• запобігання широкомасштабній втечі капіталу із реального сектора економіки;

• запобігання конфліктам між владними структурами різного рівня з приводу розподілу та використання ресурсів національної бюджетної системи;

• ефективного залучення та використання коштів іноземних запозичень;

• запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням у фінансових правовідносинах, у тому числі легалізації (відмиванню) незаконно одержаних доходів;

• стимулювання розвитку фінансових потоків, генерованих недержавними фінансовими агентами, та підвищення їх фінансової забезпеченості;

• розвитку законодавчої бази та культури фінансової діяльності.

Забезпечення фінансової безпеки держави досягається використанням низки методів, зокрема: збирання і аналітична обробка інформації про досвід і заходи з забезпечення безпеки фінансово-кредитної сфери в інших країнах, постійний моніторинг і аналіз умов, чинників, загроз та індикаторів фінансової безпеки, прогнозування умов, дії чинників та значень індикаторів у перспективі, розробку і здійснення конкретних заходів щодо підтримання фінансової безпеки на належному рівні.

З метою забезпечення фінансової безпеки важливо здійснювати постійний моніторинг її індикаторів, ними є:

– рівень присутності іноземного капіталу в рамках іноземних – прямих і портфельних – інвестицій;

– рівень монетизації ВВП;

– дефіцит державного бюджету;

– ступінь доларизації національної економіки;

– швидкість обігу готівки;

– динаміка процентних ставок за банківській кредит;

– відношення суми валових міжнародних резервів НБУ до загальної суми річного імпорту;

– валютний курс;

– питома вага довгострокових банківських кредитів у загальному обсязі наданих кредитів тощо.

Також до механізму забезпечення фінансової безпеки країни входить ще розрахунок порогових значень окреслених індикаторів (таблиця 18.2) й порівняння їх із фактичними значеннями для виявлення і попередження можливих загроз фінансовій безпеці та забезпечення ефективної діяльності держави у даному аспекті.

 

Таблиця 18.2